Рибак і парламент: імідж держави у гнилій воді

Споглядаєш за українським парламентом наразі і диву даєшся: звідки ж стільки цинізму і маразму у людини, що назвалася совістю парламенту? Хоча, яка совість може бути у того, хто б’є поклони царю і кого життя людей цікавить якомога менше, зате турбує імідж держави, якого не існує в природі, оскільки цар, до якого Рибак ходить, як до золотої рибки, вірить, що дуже легко ловити у мутній воді парламенту свою рибу, а тому на той державний імідж давно поклав казковим коритом.

Дивно було спостерігати, як Рибак тицяв новообраним тушкам німецькою газетою, наголошуючи, що бійки в парламенті псують імідж держави. Одразу виникло питання: чи готовий цей добродій на наступній сесії на всю країну показати іншу іноземну газету, за матеріалами якої можна споглядати про спаплюжений імідж України?

Тож, можливо, добродій Рибак попросить пані Г, аби вона надала йому примірник видання провідної австрійської газети Die Presse, у якій було опубліковано розслідування про те, як сім'я Януковича ховає в Австрії свої права власності на «Межигір'я»? У цьому матеріалі красномовно розписується корупція, породжена Януковичем, а також те, як іноземні журналісти сприймають імідж країни, створений саме Януковичем.

Чи, можливо, пані Г надасть добродію Рибаку для демонстрації в парламенті інше видання, що теж красномовно розказує про імідж України, створений Януковичем? Або, можливо, вона йому підкине і переклад матеріалу з The New York Times від 13 грудня цього року, у якому йдеться про політичні репресії та Тимошенко, а також ставлення Заходу до такої поведінки Януковича? Що, поява подібного матеріалу – супер імідж для держави, чи не так, пане Рибак?

Коли представники влади Януковича говорять про імідж, то все, чого вони бажають, аби їхні чорні справи не виносились на гора. Аби західна преса не писала про відкати, крадійство та політичні репресії. Все, що вони розуміють під іміджем, це - бажання сховати свої чорні справи, за які їх та їхні родини потому не пускатимуть на Захід, а, можливо, ще й заблокують їхні рахунки. То ж навіщо сповіщати Захід і Європу про ті ж вишки Бойка, які так прикрасили імідж держави, що аж Латвія арештувала рахунки компанії Highway Investments Processing LLP? А начальник першого відділу управління по боротьбі з економічними злочинами Державної поліції Латвії Яніс Целмс повідомив про кримінальну справу і що "кримінально-процесуальний процес в Латвії передбачає арешт рахунків ". Згадав він і про те, що латвійські правоохоронці вже передали українській прокуратурі прохання про допит причетних осіб з українського боку, неначе українська прокуратура сама цих осіб не знає, як і у випадку з Лівеллою…

А який чудовий імідж отримала Україна від підписання угоди з лижним інструктором щодо LNG-терміналу. Це ж так престижно і надає такий класний імідж Януковичу та його оточенню, яке складається з крадіїв та шулерів, і які вже давно не криються, оскільки не бояться бути покараними за свої дії.

Що ж до відмивання коштів під час ЕВРО 2012, то це теж такий чудовий імідж для держави – просто щастя. З закритими очима будеш мріяти, щоб увесь світ знав, що будувати можна гниле і нікому не потрібне, але відмити на тому купу грошей і покласти до потрібних кишень.

Так про який імідж говорив добродій Рибак? Що його насправді турбує? Відповідь очевидна: він, підтримуючи рукоблуддя влади і Януковича, іншим радить від цього не відбиватись, за принципом, що владі можна, а от протидіяти їй – ні. Проте, пану Рибаку треба усвідомити, що рукоблуддя – гріх, а за гріхи – карають. І в українських реаліях – не важливо як.

І, вже від імені виборців, можна сказати: ніщо вже так не спаплюжить імідж держави, як зек, що назвався президентом і розпочав репресії проти власного народу. Так що як би Рибак не бажав ловити у мутній водичці рибку, все одно імідж держави не виправить, бо імідж він або є, або – відсутній. У питанні з Україною імідж  вже давно зґвалтовано, і зробили це ті, хто посадив Рибака каламутити водичку.