На що владоможні дурні сподівалися?

Програний з рф суд у Лондоні за неповернений кредит і підрив полковника СБУ в Маріуполі... Здавалось би, що може бути спільного у цих двох різних: трагічній і неприємно болісній подіях?! А виявляється, є. Їх ниточки ведуть до базового вузла багатьох наших невдач і поразок.

Невже наші владоможні дурні сподівалися виграти суд проти росії за існуючих правових відносин України з росією.

Як відомо, кредити потрібно віддавати. А те, що Україна не хоче віддавати, для суду це не аргумент. З самого початку дебільною виглядала пропозиція українського уряду до рф пролонгувати повернення кредиту.

Треба бути ідіотами, щоб сподіватися, що росія піде назустріч Україні, проти якої веде, хоч і неоголошену, війну!

Неукраїнська влада в Україні заганяє навмисно державу у прірву поразок. За юридичним статусом рф і Україна досі друзі і стратегічні партнери (досі Договір про дружбу і співробітництво не денонсований).

Що ж тепер робити? Віддавати кредит і, таким чином, віддячити московському агресору за тисячі вбитих українських військових і цивільних громадян, за окуповані наші території, розграбовані заводи, зруйновані наші міста і села. Звичайно, це був би злочин. Але ситуація була б зовсім інша, якби влада (президент, парламент) юридично визнали рф агресором і окупантом частини території України і відповідно розірвали б дипломатичні відносини з рф (це виключно функція президента), то автоматично повернення кредиту знялось би з порядку денного на невизначений час.

Без юридичного ключа неможливо успішно розвивати наступ на різних ділянках, які мають привести до визволення окупованих територій.

Цікаво, скільки підірвалося на мінах військових і цивільних на підконтрольних, але малоконтрольованих українською владою прифронтових територіях, де постійно працюють диверсійні групи ворога і кишить їхньою агентурою серед місцевого населення.

Ось для чого потрібно вводити воєнний стан на територіях Донецької і Луганської областей, а неконтрольовані визнати окупованими рф, бо такими вони є насправді. Але, внаслідок шаленого опору Порошенка, юридично досі такими не визнані.

До речі, якби був введений воєнний стан, а, відповідно, комендантська година, то московська агентура так вільно не почувалась б, жертв було б менше, і відомий полковник СБУ, напевно, не загинув би.

Україна, на жаль, пожинає гіркі плоди колабораціоністської політики Порошенка. Те, що він досі не розірвав дипломатичних відносин з агресором - це очевидний тяжкий персональний злочин Порошенка - державна зрада!

Сьогодні українці різних релігійних конфесій спільно молилися за Україну. Шкода, що ієрархи українських церков не попросили Порошенка, аби він добровільно склав повноваження президента, оскільки він виявився неспроможним виконувати конституційні обов’язки президента.

Степан Хмара, Київ, 02.04.17, facebook.com

Степан Хмара. Фото УНІАН