​Кілька слів про федералізацію

Давайте я пару слів скажу за федералізацію, і як вона виглядатиме практично. Спершу дам відповідь на питання про приклади успішних федеральних країн, таких як США, Канада чи Німеччина. До цього списку також можна додати Австрію, Бельгію, Індію, Австралію та Бразилію.

Всі ці країни дійсно мають порівняно успішний досвід федералізації. Однак є нюанси.

Німеччина стала єдиною країною тільки наприкінці XIX ст. До цього вона представляла собою конгломерат з 39 різних княжеств. Наприклад, Баварське королівство зберігало свою незалежність аж до 1918 р. Воно і зараз має статус «вольної держави» (Freistaat).

Сполучені Штати й зовсім на початку свого існування представляли собою конфедеративне утворення. Мало кому відомо, що штати - це по суті окремі держави, кожна із яких має свою конституцію та свої гілки влади. Наприклад, правильна назва штату Пенсильванія - Commonwealth of Pennsylvania (Співдружність Пенсильванія). У неї є власний двохпалатний парламент, своя конституція з 1776 р. (яка не протирічить федеральній, само собою), а остання редакція датується 1968 р. Пенсильванія має свою окрему економічну структуру і є донором федерального бюджету.

Бельгія також представляє собою дві по суті незалежні держави - Фландрію та Валлонію. У кожної є не тільки свій парламент, а й власний уряд на чолі із прем'єр-міністром.

Як бачите, федеральна структура всюди приблизно одна і та сама: вона передбачає, що кожна федеральна одиниця по суті є політично та економічно незалежним тілом, поєднаним з центром або чисто політично (як в США), або чисто економічно (як Німеччина).

Якщо фактору єдності як такого немає, федерація не працює. Можете подивитись на один такий приклад в Европі - називається Боснія і Герцеговина, де як не сідають, країна не витанцьовується.

Тепер давайте проаналізуємо, як у нас виглядають політичний та економічний фактори.

Політичний фактор:

- довіра до центральної влади відсутня начисто;

- кожна область представляє собою приватне князівство місцевих еліт, чия обособленність фактично гарантується президентом в обмін на «жнива голосів»;

- місцеве самоврядування повністю контролюється місцевими елітами і практично представляє собою маріонеток;

- культурного взаємообміну не існує в принципі, через що консервується обособленність ментальна (а вкупі із регіональним чванством, ще й шовінізм - причому це стосується як Сходу, так і Заходу).

Економічний фактор:

- субвенції вирівнювання для областей розкрадаються вже на рівні виділення цих грошей з бюджету;

- жодна область не взмозі себе утримувати сама, через вимивання грошей з економіки в цілому і знищення виробництв місцевими елітами задля миттєвого прибутку.

Т. ч. федералізація призведе не до укріплення єдності, а до її погіршення - аж до перетворення країни в конфедерацію удільних князівств та поглинання їх сусідніми країнами - перш за все через інтереси місцевих еліт та економічну неспроможність регіонів утримати себе і власну політичну систему (як ми уже вище пересвідчились, федералізм передбачає свої гілки влади).

Іще можна пригадати, що рівно сто років тому точно так само тупотіли ногами депутати в парламенті УНР. Коли проголошували незалежність, вони тупотіли і кричали «... і хведеративна!!!». Що це означає, депутати не знали, але їм теж хотілось бути «хведеративними», бо «хведеративна» була росія.

Можна іще пригадати Вячеслава Чорновола, от тільки Вячеслав Максимович виходив із того, що загрози кордонам України від сусідів не буде. А вони є. Особливо враховуючи, що Україна за останні 4 роки упорно працює над своїм образом failed state, чим пробуджує нездорові імперські амбіції сусідів. Не знаю, як вам, а мені особисто знову бути цеглиною чергового «відновлення великоросій», «великопольщ» і «великоугорщин» не дуже хочеться.

Так що, якщо хочете «і хведеративну», для початку підніміть економіку і зробіть так, щоб ніхто не скористався вашим наївним федералізмом, щоб відхопити собі шматочок кресів чи «западного округа».

Вячеслав Ільченко, facebook.com

Фото vgolos.com.ua