​Каста обраних: цар, бояри, обслуга, опричники. Інші - бидло та кріпаки, або - Як зняти Конституцію з паузи

Постійна зміна виборчого законодавства, внесення змін у ставленні до чиновників певного рангу призвели до того, що в країні утворилась каста покидьків, котрі мають певну владу, але не бояться відповідальності за свої дії. Для цієї касти не працює Конституція, закон, навіть кримінальне право. А суди, якщо вже покидька і притягають до відповідальності, виносять такі вироки, що навіть у їжаків голки закручуються від такої сліпоти Феміди.

Порошенко для касти створив всі умови: величезні зарплати, премії, надбавки за вислугу, на оздоровлення. А при Зеленському вони вже перетворились на відокремлену касту, котра до люду, що не має влади, почала ставитись, як до холопів.

Те, що Зеленський здав 20% територій, потурбувався, аби окупанти швидко дійшли до Києва, окупували Маріуполь та просувались далі, це - одна сторона медалі. Інша сторона відображає його ставлення та його оточення до людей. А до людей ставлення - як до бидла, котре повинно за власний кошт утримувати максимум 5% дармоїдів, котрі не переймаються державництвом, але вправно крадуть кошти через тендери.

Наразі в Україні функціонує модель, коли народ, котрий за 5 статтею Конституції є джерелом влади, саму владу та її призначенців не контролює. Останні місяці влада п’яти менеджерів проросійської партії регіонів на чолі з Єрмаком і Татаровим поставила собі за мету йти на мирні переговори з окупантом на умовах окупанта. Але, щоб зламати народ, цими менеджерами було вирішено запустити механізм зламу суспільства, котрий ще й надасть можливість заробити кошти для Ахметова та дотичних. І громадян занурили у блекаути у спеку, коли по 12-20 годин немає електроенергії, а більшість будинків (особливо в Києві у молодих мікрорайонах) мають понад 20 поверхів і електроплити, а при цьому ще й вода у цих будинках без світла на верхні поверхи не дістає. І страждають від таких дій внутрішнього ворога громадяни, пенсіонери, інваліди. І тільки представники влади, її обслуга і чиновники та депутати відчувають себе комфортно. І суспільство бачить, що в країні існує два паралельних життя: одне у народу, котрий сидить без світла, роботи та ще й на армію гроші перераховує і змушений терпіти, окрім обстрілів зовнішнього ворога, ще й неприховане знущання ворога внутрішнього і другої касти внутрішніх ворогів: царя, бояр, обслуги та опричників.

Тут стало відомо, що міністр Клименко заявив, що мобілізувати і відправити на фронт усіх правоохоронців, як цього вимагають у соцмережах, неможливо. «Поліцейський навчений застосовувати зброю і силу проти злочинця, але це не має нічого спільного з окопами, з інженерними спорудами, з діями в складі відділення, взводу чи роти. Стріляти з автомата по злочинцю чи спецназ, який захоплює злочинну організацію, наприклад, − це одне, це дія в місті, але це не те, що дія в полі, лісі і так далі», - гарно сказав. Звісно, поліцейські можуть йти тільки проти населення, як в 2014 році. Населення, у якого немає зброї і яке вимагає справедливості, прав людини і реальних рівних відносин, де і номенклатура і громадяни реально рівні перед законом, як і передбачає 24 стаття Конституції України.

Поклали на Конституцію і особи, котрими підмінили громадянське суспільство, яких в народі називають «соросятами». Ці громадяни, котрі ніколи і ніде не працювали, не надавали ніколи ніяких послуг, але все життя жили на гроші донорів, чомусь, постійно втілюють проєкти, котрі порушують Конституцію України, права громадян і роблять життя українців гіршим, запровадили правило, що Україна - то країна для експериментів, де над населенням можна знущатись, не несучи жодної відповідальності за втілені ідеї. Гарно про це сказав колишній посол Канади в Україні Роман Ващук. Але, незважаючи на його зізнання, змін на краще щодо реалій «проведення реформ» - не сталось. Навпаки, провівши реформу «енергоринку», створили монополію для Ахметова, а нині вся країна страждає від реального саботажу від групи ДТЕК, котрий підтримується як урядом, так і начебто державними структурами НАК «Укренерго», НКРЕКП та іншими, котрих понастворювали тільки заради того, аби потрібні люди отримували великі зарплати, премії, надбавки і т. п., а от розвитку держави, державних інтересів і державотворчих процесів ці особи не допускають, бо з наведенням справжнього ладу і контролю у них вже не буде шалених зарплат, а, можливо, і робочих місць, звідки і можна доїти країну на гроші платників податків (бюджету).

Прошарок номенклатури (обслуга) вже давно поклав на Конституцію орган Зеленського для гри на піаніно і в останній рік вже неприкрито демонструє, що в країні є тільки каста обраних: цар, бояри, обслуга, опричники, а інші - бидло та кріпаки.

На сьогодні народ ніяк не може реалізувати своє реальне право згідно 5 статті Конституції. А країною править цар (президент), бояри (клептократи на кшталт Ахметова, Пінчука), а колишня партноменклатура КПРС та її нащадки (депутати, чиновники, соросята) разом з опричниками (поліція, силові органи, прокуратура, ДБР і т. п.) ігнорують Конституцію повністю.

Реальне громадянське суспільство в курсі, що існуючий безлад обслуга узаконювала, протягуючи через ВР антиконституційні закони, а президент то те все підписував.

Проте сталося подібне тому, що в Україні не передбачено покарання за порушення Конституції. Як і не існує покарання депутата, хоча воно і передбачено ст. 39 Відповідальність народного депутата України за невиконання своїх обов’язків у законі про «Статус народного депутата», а от самої відповідальності - не існує. І, як не дивно, але немає жодної відповідальності і в осіб, які входять до Кабінету Міністрів України, та й у самого прем’єр-міністра – теж. Всі ці люди можуть довго займатись імітацією діяльності, красти і освоювати кошти, але не несуть відповідальності за безрезультатність, а, подекуди, і шкоду для країни.

Що ж суспільству наразі робити, адже вибори, котрі узаконили за методом КПРС, коли громадяни мають право лише голосувати за партію, або мажоритарника від партії, але не можуть вплинути ні на партію, ні на депутата, нічого кардинально не змінять, бо за списками йдуть ті, хто йде монетизувати депутатський мандат?

Найкращим прикладом знахабнілості і впевненості у безкарності при монетизації мандата є ситуація з Юзіком - Юрієм Корявченковим, коли ще й року не пройшло з моменту отримання ним мандату депутата ВР, як в інтернеті випливла дивна розмова наче Юзіка з поліцією Кривого Рогу. Тоді у грудні 2019 року Спеціалізована антикорупційна прокуратура навіть відкрила досудове провадження після публікацій у ЗМІ про оприлюднення аудіозапису розмови, ймовірно, депутата від «Слуги народу». Але і сама Спеціалізована прокуратура хоч і створена на гроші платників податків Америки, працює за схематозом, який запроваджено з часів Кучми: будь-яке лайно, котре дісталось верхів влади, або до неї дотичне, повинно бути безкарним. Імітацію відкриття справи робити можна, навіть можна передавати до суду. Але за правками Лозового все повинно розвалитись. А якщо вже зовсім не можна розвалити, то потрібно як у справі ДТП Трухіна, де і не Трухін за кермом, а інша людина (тому що невинна), взявши на себе відповідальність, обійшлась штрафом, а Трухін за корупцію теж штрафом і... тихенько пішов до лісу. Або як в справі Роттердам+, де САП і НАБУ за шалені зарплати показують імітацію роботи, а сама справа в суді летить під три чорти. І в цих, наче правоохоронних органах, теж відсутня будь-яка відповідальність за провалену роботу. А тому можна багато і довго імітувати яскраву діяльність і не видавати якісного результату, оскільки той результат – не потрібен, а за розвалені справи ніхто до відповідальності не притягає.

Скільки тих галасливих, відкритих кримінальних проваджень, котрі закінчились пшиком? Можна складати список, але від цього фігуранти не постраждають, бо система «цар, бояри, обслуга, опричники» повинна працювати так, щоб фігуранти з цієї системи мали можливість лише збагачуватись і безкарно займатись свавіллям.

Так що ж робити народу, котрий боронить землю від зовнішнього окупанта, але ще й змушений боротись проти внутрішнього?

А починати треба одночасно з деяких пунктів. Найперше - арешт агентури рф. Далі треба змусити депутатів провести закон про повну відповідальності за підпис чиновника та голосування депутатів. Уряд на чолі з Кабінетом міністрів повинен нести не якусь політичну відповідальність (а у випадку Шмигаля і тієї не існує), а реальну за провалену роботу зі звітом витрачених коштів, за розтрату яких світить відкриття кримінального провадження.

Також необхідно запровадити реальні перевірки суддів на кількість справ - скільки в апеляції, касації справ було виправдано, також, за аналогією зі справами ЕСПЛ. І всі судді, прокурори, поліцейські, котрі задіяні в цих справах, які були програні від держави - звільняються з системи без права поновлення (за профнепридатністю), а також отримують регресні позови від держави зі штрафами та поверненням присудженої, наприклад, ЄСПЛ компенсації. Потрібен один закон, яким буде передбачено, що резонансні програні справи, за конкретними статтями ЕСПЛ, де адвокати чітко вказували, що конкретні статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - порушені, однак справа дійшла до Європейського суду, а поліція і прокурори з суддями точно знали, що ці статті - недотримані, і тому всіх суддів у тих справах, а також поліцейських та прокурорів звільнити за профнепидатністю. Без права балотуватись, працювати в системі, посідати будь-які посади. І з позбавленням пенсії. Цим же законом передбачити, що держава, яка виплачувала по рішенню ЕСПЛ компенсацію, подає регресні позови до усіх учасників, що представляли державу, задля компенсації та виплати моральних збитків і за нанесення шкоди судовій, прокурорській та поліційній системі. З урахуванням вартості судів та витрачених коштів на слідство. Також на всіх цих осіб накладається штраф у розмірі еквіваленту мільйону доларів та компенсація людині за кожен рік затягування справи.

Наступним кроком повинна стати повна перевірка приватизації підприємств, обленерго та виконання взятих при приватизації зобов’язань. Повний аудит цих структур. Також аудит отриманих коштів Заходу за останні три роки. Якщо якісь структури отримували дотації з бюджету, або їм прощали оплату комунальних послуг, або вони отримували тендери за рахунок держави, ці структури повертаються в державну власність, оскільки, по факту, утримувались вони за рахунок платників податків (держави), а того, хто «приватизовував» ці об’єкти, через суд змусити покрити збитки.

А далі - внесення змін у виборче законодавство, де вибори до парламенту (та інших рад) відбуваються кожні два роки. Україна парламентсько-президентська республіка, тож у президента не має бути влади, де його секретут (чи партнер) без повноважень і прав і відповідальності узурповує владу. Також депутати повинні обиратись громадянами, а не купувати собі місця у списках партій. Це поверне часткову відповідальність перед виборцями.

Щоб реально мінімізувати корупційні можливості - запровадити систему політики, як у Сінгапурі, створивши умови, за яких майже унеможливлено умови монетизації посади та її використання для корупції і при цьому уникати покарання. На сьогодні ж в Україні більшість корупційних схем офіційно узаконені Верховною Радою.

Також нам необхідне внесення змін до Кримінального кодексу за порушення Конституції та за порушення закону «Про статус народного депутата». А от декларації чиновників, суддів, прокурорів повинні не лише перевірятись. У перевірці таких осіб не потрібна ніяка від них доброчесність, а от механізми, що використовують у Сінгапурі, таки потрібно внести до кримінального кодексу.

Ну і головне - наведення ладу у «настворених» державних структурах та їхніх дочках, провівши скорочення чиновників до 70%, та осіб, що сидять на бюджетних коштах, не будучи при цьому держслужбовцями. А правоохоронні органи скоротити до тієї кількості, як, наприклад, у фінів, де один поліцейський на 736 осіб.

Звісно, читач задасться питанням: а хто вноситиме ці зміни? Хто змусить депутатів подати такі законопроекти? Загалом змусити депутатів повинно саме суспільство, бо свободу не дають, її — виборюють. А для цього громадянам реально треба групуватись в об’єднання, які зможуть тиснути на депутатів та владу, а, разом з тим, зможуть потіснити «соросят», яким на Україну - байдуже.

І, головне, аби кожен українець усвідомлював: влада мафії та криміналу, що узурпувала владу в Україні, свідомо створює громадянам проблеми: відключення світла, води, газу, підтримання безробіття, підняття тарифів і т. п., аби люди менше думали про об’єднання і спротив, а займались вирішенням нагальних проблем, перебуваючи в свідомому рабстві.

Оксана КОТОМКІНА, Конфлікти і закони

Фото nv.ua