Політика

Пришло время начать новую серию постов: «Предвыборное обострение».

В последние недели перед днем голосования (25 октября) партийные штабы и штабы кандидатов начинают сходить с ума. Стратегии компаний все больше напоминают формулу: «мы бежим как слепой лось, через горящий лес, нас ведет судьба!»

Прежде всего, хочу обратить внимание моих читателей армян, что этот пост не направлен на унижение их национального достоинства. И я против эскалации войны и гибели мирных жителей — хоть в Нагорном Карабахе, хоть на Донбассе, хоть где угодно. Хотя и помню, что Армения оказалась среди немногих стран, признавших аннексию Крыма.

Коли на зміну пороху до влади прийшов В. Зеленський, я не тішив себе зайвими ілюзіями. Але сподівався, що новий Президент спробує відкинути в економіці хоча б ті викривлення і зловживання, які вже стали надбанням нації і були у всіх на вустах. Не треба глибоких знань, щоб вилучити з державного управління те, що не відповідає здоровому глузду чи є очевидним злочином. І сподівався, що хоча б це покращить життя людей. На жаль, це були даремні сподівання.

Ну, убрали Витольда Палыча из минской контактной группы. Некоторые даже радуются, о какой-то победе рассуждают.

Я с самого начала предупреждал, что Фокин появился в этой группе не случайно (не держите главу ОП за дурнее, чем он есть), соответственно, Фокин исполняет некую функцию, даже если сам об этом и не догадывается. Даже две функции.

Головне значення війни в Карабасі для нас – у тому, що це репетиція наступного етапу війни з росіянами на Донбасі.

З Азербайджаном в України є унікальна подібність – це дві країни на планеті, котрі свого часу зробили таку потужну ставку на турецьке озброєння. (До речі, рішення неоднозначне).