​Наші «європейські знайомі» - Франція і Німеччина - мріють про те, щоб забути за українське питання

Дійшли руки прочитати міні-маніфест російської політики стосовно ОРДЛО – інтерв’ю французькому виданню Politique Internationale Дмітрія Козака, заступника голови монаршої канцелярії росії.

Попри те, що я раніше прогнозував, що ЄС буде Зеленського «примушувати до миру», в інтерв’ю я вбачаю позитивні сигнали.

Зокрема, оцей абзац:

Н.Р.: Как Вы оцениваете усилия Евросоюза и разных стран Европы в содействии миру на Украине?

Д.К.: Был бы рад дать высокую оценку этим усилиям. Но это не тот случай. Ключевая причина такой невысокой оценки – противоречивая непоследовательная позиция и Евросоюза, и большинства стран Европы относительно применения Минских соглашений. Она вмещает две абсолютно несовместимые линии. С одной стороны, всеобщая приверженность и поддержка указанных соглашений. С другой – непризнание недвусмысленно закрепленных в соглашениях статуса Донбасса как стороны конфликта и мандата представителей Донбасса на его урегулирование. Это необъяснимое лукавство не только не способствует восстановлению мира на Юго-Востоке Украины, а, наоборот, вносит существенный вклад в дезорганизацию переговорного процесса и создает условия для замораживания конфликта.

Наші «європейські знайомі» - Франція і Німеччина – звісно, мріють про те, щоб забути за українське питання і будь-якою ціною (для України) вирішити проблему війни на Донбасі. Зокрема, провести вибори в ОРДЛО, хоча б і за фактичного контролю російських ЗМІ над виборчим процесом. Але от самі росіяни ж своєю пихою собі шкодять – бо їм цього замало. Вони хочуть повністю прогнути французів і німців, щоб ті визнали, що Бородай та інші мотороли-гіркіни – це українські громадяни, що повстали проти фашистського геноциду.

На таке навіть керівники Франції та Німеччини, скільки б їм не маячили майбутні посади у Газпромі та інших російських структурах, не готові.

І це прекрасно!

Більше того, росія вже фактично відмовляється від Мінську і офіційно проводить вибори в держдуму з ОРДЛО, роздавши туди 470 тисяч своїх паспортів. Це називає чомусь «гуманітарною акцією», але до чого тут гуманітарна допомога?

Якщо рф хоче допомогти жителям окупованих територій матеріально, то хіба для цього потрібне громадянство?

А якщо надання російського громадянства робиться для того, щоб мати можливість контролювати ще півмільйона голосів у думу – то треба так і називати ці речі своїми іменами.

Ihor Lutsenko, facebook.com

Фото glavcom.ua