«Щасливий» квиток для столичних автолюбителів

Геніальна комедія Ельдара Рязанова «Гараж», незважаючи на те, що фільму вже більше 30 років, знайшла сучасне продовження, але ще з гіршою іронією і на цей раз у реальному житті. Наслідки цього відчують на собі кияни-автолюбителі.

Класика жанру

Проте на відміну від рязанівського фільму, де жеребкуванням вирішується, хто з чотирьох членів автогаражного кооперативу «Фауна» позбудеться гаража через будівництво автомагістралі, в наших реаліях володарями «щасливого» квитка можуть стати майже всі автомобілісти Києва. Причина цьому – плани Київської міської державної адміністрації забезпечити розвиток і вдосконалення дорожньо-транспортної інфраструктури та підвищити її пропускну спроможність шляхом будівництва комунальних багатоповерхових паркінгів замість автогаражних кооперативів та автостоянок.

Для впровадження цих планів у життя Київрада має прийняти рішення «Про деякі питання передачі в оренду земельних ділянок та поновлення договорів оренди землі для розміщення автостоянок (паркінгів, майданчиків) та гаражів». На офіційному інтернет-порталі КМДА проводить аналіз цього рішення, що начебто буде вигідним як для суб’єктів господарювання, так і для громадян. Але при цьому зазначається, що альтернативних способів досягнення зазначених цілей у Київради немає.

За таких умов усі члени автогаражних кооперативів та автостоянок, а їх у Києві понад 940 тисяч, ризикують позбутися своїх гаражів та паркомісць, нічого не отримавши натомість. Постає цілком логічне запитання, про чию вигоду піклується місцева влада? Для забудовників вона очевидна і цілком зрозуміла, але ж який зиск матимуть від цього кияни, якщо влада планує відібрати у них майно, не передбачивши при цьому жодних альтернатив.

Свого часу кожен власник гаража тяжкою працею заслужив у держави омріяне місце під гараж, своїми силами побудував його і отримав у РДА ордер або придбав його у такого ж трудяги за гроші. Так, середня вартість капітального гаража по Києву становить на даний час 10-15 тис. доларів, то невже місцева влада сподівається з легкістю відібрати в людей це майно? Колективізація далеко в минулому, а тому миритися з намірами відвертого грабежу вочевидь ніхто не буде. Безумовно, всі ми мріємо жити у сучасній та розвиненій столиці, але, дивлячись на те, у який спосіб КМДА останні шість років вирішує проблеми у відносинах з автокооперативами та автостоянками, раптом згадуєш, що живеш у країні, де царює беззаконня, всюдисуща корупція, чиновницьке свавілля, рейдерство і системний дерибан. Багато з нас, кому близька ця проблема, останні роки бачили в новинах, як свавільно то в одному, то в іншому районі столиці періодично знищували цілі кооперативи. Але час спостерігати минув. Нинішня загроза стосується кожного автовласника, і принцип «моя хата з краю» вже не спрацює.

Історія питання

17 лютого 2012 р. голова КМДА Олександр Попов підписав протокол доручень № 1, на підставі якого з метою відмови у продовженні договорів оренди було вирішено підготувати проект рішення Київради «Про введення мораторію на надання в оренду (подовження терміну дії оренди) земельних ділянок під розташування однорівневих автостоянок, в тому числі гаражів».

Щоб вижити автокооперативи разом зі стоянками, влада поставила на конвеєр постійні та безпідставні їх перевірки. Архбудконтроль міста пачками виносить відносно кооперативів та їхніх керівників постанови про накладення адмінштрафів, передбачених чч. 13–14 ст. 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення за експлуатацію нібито самовільно збудованих гаражів без прийняття їх в експлуатацію, складає приписи про знесення гаражів у двомісячний термін. Керівникам виписують штрафи на десятки тисяч гривень, а власне кооперативам – на сотні тисяч. За чисельними позовами прокуратури Господарський суд м. Києва ухвалює рішення про стягнення з кооперативів на користь державного бюджету шкоди, заподіяної внаслідок зайняття ділянок, що також вимірюється сотнями тисяч гривень. І це при тому, що майже всі автогаражні кооперативи будувалися у 70–90-х роках на підставі рішень виконкому Київради про відведення різним підприємствам, установам і організаціям земельних ділянок під будівництво цих кооперативів, тобто за радянським законодавством до прийняття Земельного кодексу України. Виконавчі комітети районних рад народних депутатів м. Києва приймали рішення про затвердження цих кооперативів, а власникам гаражів РДА видавала ордери. Невже місцева влада забула про власні рішення?

Майже всі автогаражні кооперативи та автостоянки Києва досі не змогли оформити земельні ділянки, раніше виділені їм Київрадою, ні в оренду, ні у власність. Причиною цього є протокол постійної комісії Київради з питань земельних відносин, містобудування та архітектури від 28.10.2008 р. № 13, відповідно до якого питання про відведення земельних ділянок для розміщення (будівництва, експлуатації, обслуговування тощо) гаражів та гаражних комплексів незалежно від форм власності залишаються без розгляду у зв’язку з розробленням Схеми розміщення багатоповерхових паркінгів у м. Києві. Насправді, ніяка схема не розроблялася та ніким не затверджувалася, цей злощасний протокол – лише спосіб відкласти вирішення питання про узаконення кооперативами землі, щоб потім звинуватити кооперативи у заподіянні державі шкоди та зобов’язати знести гаражі.

Обіцянка – цяцянка, а дурням радість!

Навчені гірким досвідом кияни переконалися у вмінні влади обіцяти одне, а робити протилежне, маніпулювати законодавством і грубо застосовувати адмінресурс, як, наприклад, зробили у випадку з МАФами. Щоб не допустити аналогічного сценарію, автомобілісти почали об’єднуватися в громадський рух, бо в Україні залишився лише такий спосіб протидії чиновницькому свавіллю. Звичайно, в КМДА чудово розуміють, що спротив майже третини мешканців столиці є занадто великою загрозою, тим більше напередодні виборчої кампанії, а тому у боротьбі з бунтарями доведеться застосовувати вигадливіші схеми.

Поміркуйте: тільки-но столичні автолюбителі почали визначатися з організаційною формою об’єднання, аж раптом на зборах, що відбулися в колонному залі КМДА, його керівниками стали самопроголошені особи, які не мають жодного відношення ні до гаражних кооперативів, ні до автостоянок. Так, головою громадської організації «Асоціація автокооперативів Києва» став Юрій Бутусов, а секретарем – Сергій Білан. До відома читачів: Ю. Бутусов – радник-ідеолог О. Попова на громадських засадах, журналіст газети «Дзеркало тижня», головний редактор сайту «Цензор» та оспівувач досягнень М. Бродського. С. Білан – член Комісії з питань координації заходів із впорядкування розміщення МАФів та одночасно голова Християнсько-демократичного союзу підприємців, представник інтересів громадських об’єднань підприємців у Шевченківському районі столиці.

На незручне запитання учасників зборів, чи мають вони відношення до автокооперативів, Бутусов і Білан відповіли, що, на жаль, не є членами жодного автогаражного кооперативу і гаража або місця на автостоянці не мають. Але вже на наступному засіданні пан Бутусов із радістю доповів, що придбав гараж і став членом кооперативу. Більше того, Бутусов так постарався, що на сайті «Цензор» став представляти себе як члена одразу двох кооперативів (автокооперативів «Мировой» та «Луговой»).

Усе це досить дивно. Шановні «альтруїсти», чи не здається вам, що з вашої хитрості вуха стирчать? Звідки у вас така жага очолити те, що вам далеке, чи вам своїх справ замало? Може, вас підігрівають майбутні вибори і вам так кортить начепити значок депутата, що ради цього ви готові пристати до будь-якої рушійної сили, видавши себе за свого? Чи не схоже це на те, що влада вирішила перемогти супротивника, очоливши його?

Також цілком зрозумілі наміри Бутусова та Білана приймати в члени Асоціації будь-кого, навіть не членів автокооперативів. Така схема зазвичай застосовується, якщо нечистому на руку органу управління потрібно проштовхнути певне рішення за допомогою сумнівних голосів. Але найзагрозливішим для справжніх автолюбителів є те, що під егідою проголошеної Асоціації новообрані агітують керівників кооперативів якомога швидше збирати підписи власників гаражів на їх підтримку. Справедливими є також побоювання багатьох членів кооперативів, що ці списки використають проти них самих. Що під прикриттям благих намірів їх розцінять як колективну згоду на поліпшення інфраструктури міста ціною приватних гаражів або автостоянок. Сама назва «Асоціація автокооперативів Києва» говорить про те, що її учасниками можуть бути лише автокооперативи.

На особливу увагу заслуговує й те, що на зборах не було навіть реєстрації учасників, голоси підраховували навмання, кандидатів в органи управління нав’язали без альтернатив, хоча бажаючих очолити Асоціацію вистачало, на гальорці була масовка з осіб, які, так само як і Бутусов, далекі від зазначеної проблеми.

На сайті «Цензор» повним ходом іде піар-акція, відповідно до якої Асоціація нібито домовилась із КМДА вирішити проблеми столичних автомобілістів, О. Попов пішов назустріч і пообіцяв допомогти усунути негаразди. Але як тоді розуміти перелічені протоколи та рішення?

Аналізуючи ситуацію, що склалася з автогаражними кооперативами, доходимо висновку, що київська влада говорить одне, а робить протилежне. І не важко здогадатися, чиї інтереси вона відстоюватиме: забудовників-товстосумів чи киян, від яких потрібні лише голоси від виборів до виборів.

Реальні шляхи вирішення проблеми

Але в автолюбителів є цілком реальна можливість взяти контроль у свої руки і переговори з КМДА вести на рівних. Для цього потрібно створити не громадську організацію із сумнівнo-зацікавлених осіб, а кооперативне об’єднання на підставі ст. 30 Закону «Про кооперацію». До складу об’єднання на абсолютно автономних правах мають увійти лише автокооперативи та автостоянки як юридичні особи, бо лише вони мають повноваження вирішувати питання щодо оформлення для своєї діяльності земельних ділянок. На відміну від ГО «Асоціація автокооперативів Києва» до керівного складу кооперативного об’єднання будуть обрані уповноважені представники окремих автокооперативів чи стоянок, які докорінно знають ситуацію і протягом багатьох років прагнуть вирішити цю проблему.

Андрій КОЛОМІЄЦЬ, голова правління АГК «Екскаваторник»

Джерело: «Правовий тиждень» від 26.06.2012