«Єнакіївська правозахисна група» розпочала боротьбу проти рейдерів-прокурорів

Подробиці

Опубліковано 27.02.2009 09:46

Автор:

Конфлікти і закони

Переглядів: 5024

NT size=2>«Конфлікти та закони» розпочинає цикл публікацій, що базується на матеріалах правозахисних організацій та громадської організації «Єнакіївська правозахисна група». Усі статті об’єднує одне – бажання перемогти перевертнів від правосуддя.

Говорити про верховенства права в Україні – товкти воду в ступі, оскільки корупційні схеми, як спрут, розлізлись по усіх гілках влади. Але що ж може бути жахливішим, коли ті, хто повинен захищати закон, без вагань самі його й порушують.

Та все ж суспільство вже невзмозі терпіти свавілля можновладців. І громадяни, об’єднуючись у спілки та громадські організації, роблять спробу опиратись знахабнілим чиновникам, посадовцям та представникам правоохоронних органів. Щоправда, наразі громадянам важко перемагати у цьому протистоянні, адже українська правоохоронна система дуже добре охороняє себе від будь-яких зазіхань.

Нещодавно українське суспільство було дуже обурене, коли дізналось, що українські судді засівають свої кабінети доларовими купюрами. Це не сподобалось і вищим посадовцям. Проте, окрім заяв щодо притягнення знахабнілого судді до відповідальності, вони нічого не вдіяли. Навпаки – все було зроблено в такий спосіб, аби обвинувачений і «дуже хворий» суддя міг вільно уникнути покарання. Наразі він в розшуку. І скільки його шукатимуть – невідомо. А те, що цього суддю звільнили з роботи, то – крапля в морі, адже він таки залишився безкарними.

«Єнакіївська правозахисна група» «ЄПГ» та члени інших правозахисних організацій вже не один рік шукають захисту від рейдерських атак прокурорських та судових органів, звертаючись не лише до судів, а й до президента. Так, наприклад, правозахисники стали на захист приватного підприємця Сергія Лук’яненка з Алчевська (Луганська область), який стикнувся з кричущим фактом прокурорської знахабнілості. Тамтешні прокурори, відчуваючи повну безкарність, вдалися до рейдерського захоплення приватної власності, а також власності місцевої громади м. Алчевська. І проводилось усе це на особисте замовлення прокурора п. Козьякова І.М., проректора-директора Інституту підвищення кваліфікації кадрів Національної академії прокуратури України, при безпосередньому виконанні прокурором м. Алчевська п. Пляшковим О.М.

Як не дивно, але прокурорська братія вирішила, що їхні посади надають їм право відібрати у приватного підприємця приміщення у 130 кв.м., а томуіз пропуском строку позовної давності прокурором, який за 4 (чотири) роки до цього перевірив і не знайшов порушень законів при приватизації цього підвального приміщення, подано позов про визнання недійсним договору оформлення цієї приватизації – купівлі-продажу, але не в інтересах громади (якій воно належало), а для передачі приватизаційному органу.Причому особу, яка згодом повинна була це приміщення придбати, було вказано особистоп. Козьяковим І.М.

А от аби здихатись від підприємця, прокурором Пляшковим О.М. проти Сергія Лук’яненка було порушено кримінальну справу начебто щодо вчинення ним якихось порушень. Але справа гучно луснула: останньою постановою про її закриття, прийнятою понад рік тому, вказано, що з його боку порушень не виявлено. Проте нині підприємець так і не може знайти справедливості, оскільки за прокурорами стоять і прокурори, і судді, які виражають зухвалість і відверте ігнорування. Навіть більше. Як повідомляєправозахисник Ігор Воскобойніков, судді вчиняють підлоги і навіть викрадення судових ухвал, а підприємцю і правозахисникам відверто демонструється «якість» майбутнього рішення. При цьому керівники судів усіх інстанцій, і навіть президія Вищого господарського суду України, усіляко сприяють цьому свавіллю, не відстає від них і керівництво Палати в господарських справах Верховного суду України, відмовчуються і Генеральна прокуратури, і Вища рада юстиції.

Але найбільшим глумом є те, що письмові звернення до президента України чомусь, всупереч закону, надсилаються на розгляд до тих прокурорів, з якими і ведеться боротьба.

Ниніж склалась ситуація, що Сергію Лук’яненку вже погрожують і фізичною розправою, проте шукати захисту йому ніде, оскільки кругова порука прокурорів та суддів не дає йому шансів не те, щоб віднайти справедливість, а й просто захистити себе та свою родину від фізичного знищення.

Роксолана МАЙ

Наступна стаття »

Додати коментар