Мати вимагала від Генпрокуратури розглянути справу вбивства її сина

Сьогодні до громадської приймальні Генеральної прокуратури України прийшла Лідія Володимирівна Романько, котра з 2003 року виступає постраждалою стороною у 8-ми кримінальних справах проти міліції та судів, головна з яких – доведення 25-річного сина до самогубства, повідомляє прес-служба Чорного Комітету, передають «Конфлікти і закони».

Деталі історії боротьби шкільної вчительки з міліцейським свавіллям – читайте тут.


Цього року вона тричі намагалась добитись прийому у заступника Генпрокурора з вимогою зняти з посад кіровоградських міліціонерів та суддів, котрі покривали вседозволеність совкового багатія з села Олександрівка – О. Ткаченка, котрий на дачі Романько розкроїв Івану, сину Лідії, сокирою голову, а потім на 3 дні відправив у буцегарню. Аби стушувати справу, кіровоградські судді запроторили юнака до психлікарні - після місяця лікування й недовгого життя «на волі» він скоїв самогубство.

Тричі її справу спускали на обласний рівень, де прокурори просто-на-просто не брали документи на розгляд, тоді як винні міліціонери та вищі посадовці прокуратури продовжували покривати обласний кримінал.

Сьогодні з Лідією Володимирівною до Генпрокуратури прийшли активісти громадської ініціативи «Чорний Комітет». Завдяки присутності преси та групи небайдужих заявку на прийом віднесли до кабінетного посадовця швидко, і Лідію попрохали до кабінету. Недивно, що представників громадськості охорона та помічник Дениса Миколайовича Дерюгіна – заступника начальника 3-го наглядового відділу за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення в кабінет пустити відмовились. Так само чиновник посоромився вийти на публіку і дати 4-м присутнім каналам коментар.

Кореспонденту ІНФОРМАТОРа та координатору Чорного Комітету Богдану Тицькому усе ж вдалося прорватись разом із Лідією Романько у кабінет сатрапа.

Прийом почався із перепалки з помічником Дерюгіна, занепокоєного перебуванням сторонніх у кабінеті – дані активістів занотував особисто чиновник Дерюгін. Окрім запиту персональних даних і кількох фраз про несанкціонованість перебування «сторонніх» в кабінеті, жодного інтересу до відвідувачів Дерюгін не виявив.

Прочитавши та прослухавши особисто історію кримінальної тяганини Романько, чиновник запропонував… стару схему: «Як я займусь цією проблемою? Ми спустимо справу скаржниці до нашого зонального прокурора для з’ясування». На закид журналістки про неефективність локальної схеми Денис Миколайович вичавив з себе ще два речення: «Іще ми розподілимо справу на розгляд по управліннях внутрішніх справ та судових інстанцій». Прізвища відповідальних осіб замначальник називати відмовився.

Пропозицію Лідії Романько особисто принести усі документи одіозної справи Денис Дерюгін відхилив: «Надішлете поштою».

Чорний Комітет пообіцяв прослідкувати за розглядом справи, а в разі чого – відправитись безпосередньо в Кіровоград, а Лідія Романько поїхала у Кіровоград по документацію, аби продовжити нагадувати відгодованій владі про свавілля міліції й судів.