У незалежній Україні (як і за рад...

У незалежній Україні (як і за радянських часів) усі політичні ініціативи розглядаються під прицілом Кримінального кодексу

Подробиці

Опубліковано 22.10.2009 12:07

Автор:


Сидір Кізін - адвокат обвинувачених

Українці вже не один місяць відслідковують інформацію про судовий процес над хлопцями, які пошкодили скульптуру Леніна на Бессарабці у Києві. Та воно й зрозуміло, адже саме існування подібного процесу для незалежної України виглядає дивним, оскільки Миколу Коханівського, Олександра Задорожного та Андрія Тарасенка судять за те, що вони, як свідомі українці, вирішили таки позбавити центр столиці від монумента радянському імперіалізмові. Тож і виходить, що справа, яку правоохоронні органи сприймають як кримінальну, насправді є суто політичною. Тож і дивно, що в незалежній Україні (як і за радянських часів) усі політичні ініціативи розглядаються під прицілом Кримінального кодексу. Чому так відбувається і як справа може розвиватись далі, «Конфлікти і закони» поцікавились у захисника звинувачуваних, адвоката Сидора Кізіна.

- Пане Сидоре, суд по цій справі вже переноситься втретє. І цього разу суд відмовив у долучені до матеріалів справи звернень Світового конгресу українців, відомих політв’язнів та 43 народних депутатів, які мають значення для розгляду справи. Як би ви прокоментували виниклу ситуацію?

- Миколі Коханівському, Олександру Задорожному та Андрію Тарасенку інкримінується хуліганство (дії з мотивів явної неповаги до суспільства), проте звернення, які я просив долучити до справи, говорять про протилежне – громадськість України якраз підтримує обвинувачених та поділяє їхню точку зору щодо демонтажу в незалежній Україні пам’ятників діячам комуністичного режиму (тим паче, що демонтаж таких монументів повинен був розпочатись давно на підставі Указу Президента). Адже на підтримку обвинувачених виступили діячі культури та мистецтв, духовенство, близько п’ятдесяти громадських організацій та відомі правозахисники, політв’язні Левко Лук’яненко, Ігор та Ірина Калинці, Юрій Шухевич. Проте суд відмовився долучити ці звернення до матеріалів справи, як і листи з підписами п’яти тисяч громадян з вимогою припинити кримінальне переслідування патріотів.

Я вважаю, що ці звернення повинні бути у справі, оскільки при проведенні своєї акції, хлопці зазначали про свою мету – демонтаж пам’ятника кату українського народу Леніну, при цьому вони діяли з поваги до пам’яті про мільйони загиблих від більшовицького режиму та з поваги до українського суспільства, яке постраждало від режиму Леніна. Тому дивно, що суд не вважає за потрібне дослідити думку громадськості при вирішенні справи.

Також мною подані докази того, що обвинувачення за ч.2 ст. 298 КК України (незаконне пошкодження пам’ятки національного значення) є абсурдним. Скульптура Леніна на Бульварі Шевченка ніколи не була занесена до Державного реєстру пам’яток національного значення.

Отже підстав для порушення кримінальної справи за цією статтею теж немає.

- На вашу думку, чи можна вважати, що прокурор, який не надав суду письмових аргументів щодо спростування ваших доводів по скарзі на відкриття кримінальної справи, спеціально затягує процес?

- Особисто я не схильний коментувати дії прокуратури, оскільки, як мені відомо, у них дуже багато справ, а отже справа моїх підзахисних для працівників цієї структури, мабуть, є недостатньо важливою, тож вони і не змогли вчасно відреагувати на вимоги суду.

- Але, судячи з того, як проводиться судовий процес, можна зробити висновок, що і суддя, і прокурор трактують цю справу як кримінальну, тоді як підсудні і українська інтелігенція акцентують увагу на політичних аспектах вчинку. Як ви думаєте, чому так відбувається?

- На жаль, прокуратура хоче звести цю справу до сухої формальності і трактувати поведінку обвинувачених суто за кримінальними статтями. Проте, з моєї точки зору, у цьому випадку правоохоронцям все ж потрібно оцінювати дії обвинувачених в сукупності і з іншими діями і мотивами. На мою думку, правоохоронці не повинні трактувати свої обвинувачення на припущеннях. А по даній справі якраз існує припущення слідчого, що хлопці діяли з хуліганських мотивів, а це не відповідає дійсності. Та й твердження правоохоронців про те, що цю скульптуру занесено до державного реєстру пам’яток національного значення, не відповідають дійсності.

У залі суду - обвинувачені
у «хулігаських діях та явній неповазі до суспільства»

Тож на даний момент вирішуються два питання: чи існували приводи і чи були підстави для порушення кримінальної справи стосовно моїх підзахисних. Приводом став рапорт працівників міліції, а підставою повинна була слугувати наявність ознак злочину. Але у випадку із Миколою Коханівським, Олександром Задорожним та Андрієм Тарасенком до встановлення реальних ознак злочину слідчі підійшли суто формально. І я сподіваюсь, що суд, на відміну від слідчого, не буде формалізувати процес, і, взявши до уваги усі факти, прийме зважене рішення.

- Пане Сидоре, а як ви прокоментуєте слова деяких представників київської адміністрації, що хлопців, які «посягнули» на Леніна, все ж потрібно притягнути до кримінальної відповідальності?

- На мою думку, тут і коментувати нема чого, оскільки владу Києва можна саму притягати до відповідальності за невиконання Указу Президента України. І я думаю, що правоохоронні органи ще дадуть належну оцінку бездіяльності цих осіб. І це стосується не лише семи скульптур Леніна, а ще й Косіора та Петровського, адже доведено, що ці особи керували голодомором в Україні 1932-33 роках.

Інтерв’ю вела Оксана КОТОМКІНА

Фото «Конфлікти та закони»

Наступний матеріал »