Адвокатська етика - чи аморальніс...

Адвокатська етика - чи аморальність?

Подробиці

Опубліковано 03.11.2009 12:17

Автор:

Фото rossia3.ru

Приводом для написання цієї статті став інцидент, в результаті якого поведінка хмельницького адвоката Романа Косюка розглядалась на засіданні дисциплінарної палати Хмельницької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, яку очолює Володимир Прядун.

Не можна, звичайно, не погодитися з тим, що межі адвокатської етики – питання доволі дискусійне. Як, зрештою, й питання моралі та етики в цілому. Але ж існують Закон "Про адвокатуру" і Присяга адвоката України, які зобов'язують професійних захисників дотримуватись визначених принципів і правил адвокатської діяльності.

Суть справи у тому, що пан Косюк виступає захисником приватного підприємця Третяк Олени Георгіївни, представляючи її інтереси в суді за позовом стосовно невиплати нею заробітної плати.

І, вже так би мовити на фініші розгляду справи, під час судових дебатів адвокат відповідача облив брудом усіх учасників процесу, при цьому по суті справи так нічого і не сказав. Мовляв, всі ви тут ниці, підлі, корисливі й аморальні, а всі докази по справі й документальні факти – брехня. І взагалі, ви не вмієте ні читати, ні рахувати. Власне така привселюдна поведінка адвоката під час судового засідання і стала привидом до скликання комісії.

Мабуть, лише цьому адвокату можна робити оцінку етичних якостей людини, коли це заборонено всім іншим відповідно до Правил адвокатської етики. Мабуть, так само всупереч писаним правилам йому дозволено висловлювання на адресу опонента на кшталт: «аморальна особа», «ми додали ще один блідий штришок в безбарвний сірий портрет», «заздрість, підлість, інші корисливі мотиви диктували ... план дій»... Адже саме такими зворотами оперував адвокат під час судових дебатів аби, як він пояснив, «привернути увагу судді».

Можливо, адвокат забуває, що він не кіт Матроскін, а СУД – це не «Простоквашино», що людина під 40 років повинна хоча б думати, що і де вона говорить, а СТАТУС адвоката зобов’язує розуміти, що аргументами про «фігвами» в СУДІ не оперують.

Окремо правозахисник наголошував на існуванні «таких важливих доказів, як платіжні документи та документи обов'язкової звітності до пенсійного фонду, ДПІ, фондів соціального страхування тощо». Він назвав їх безсумнівним та вагомим доказом виплати зарплати, тоді як це - підтвердження сплати податків і не більше. Цікаво, на кого розраховані ці твердження і в якому закладі його навчили робити такі умовиводи?

А чого лише вартує аргумент: «Всі потуги позивача і її адвоката з висновками експертних досліджень спрямовані лише на одне - надати копіям платіжних відомостей, отриманих з податкової міліції ДПІ у м. Хмельницькому, вигляду підробок, надати їм нелегітимності...» Коли сам факт завірення податківцем копій документів приватного підприємця вже є незаконним, що давно встановлено Відділом по боротьбі з корупцією в ОДПС ДПА в Хмельницькій області. Коли є висновки експертів про монтаж документів, а прокуратурою ще 4 місяці тому порушено кримінальну справу за фактом підробки відомостей, на які посилається захисник.

Цікаво, що свідоме викривлення фактів і надання обставинам справи свідомо неправдивої правової оцінки паном Косюком члени комісії назвали особистою думкою адвоката. І це при тому, що п.4 ст.53 Правил адвокатської етики забороняє правникам посилатись на свою суб’єктивну, не обґрунтовану доказами думку, а також забороняє посилатись у дебатах на обставини, що не були предметом дослідження і зовсім не стосуються предмету спору.

Дехто з членів комісії зазначив, що адвокат керувався «домінуванням інтересів свого підзахисного». Але при цьому чомусь всі забули, що законодавство забороняє ставити інтереси підзахисного над Законом. До того ж Косюк в суді оперував доказами, отриманими ним незаконним шляхом, що також заборонено, і не лише Законом «Про адвокатуру».

До речі, на питання члена комісії «Для чого Вам потрібно було обзивати і принижувати опонента?, і як це стосується суті справи?» Косюк відповів: «Я хотів привернути увагу судді». Цікаво до чого? І звідки ж він знав наперед, що у цей момент суддя має відволіктись (доповідь була надрукована заздалегідь)?...і далі –«Я прошу комісію мене вибачити». Увага! «комісію», скривджена сторона вибачень так і не дочекалась. Косюк вирішив, що середнього пальця представнику ображеної цілком достатньо. І найцікавіше – шедевр з пальцем був продемонстрований ще до винесення рішення комісією. Таки талант передбачливості.

Комісія вирішила, що непристойна й незаконна поведінка є нормою в адвокатській діяльності. Принаймні, так випливає з її висновку. І брутальне відношення до учасників процесу, перекручування встановлених судом фактів – також, виявляється, норма. Яка цілком відповідає ст.11 Правил адвокатської етики, де вказується, що адвокат «як у професійній діяльності, так і в приватному житті повинен бути чесним і порядним, не вдаватись до омани, погроз, шантажу…».

Не будемо, звичайно ж, стверджувати, що таким є рівень культури усіх правозахисників Хмельниччини. Але окремі адвокати, виходить, можуть зухвало гребувати всіма правилами, показувати язик в ході судового засідання, середній палець, не боячись ані осуду колег, ані плям на своїй репутації.

До речі, на зауваження журналіста, який став свідком нецензурної лайки адвоката та його погроз іншій стороні, один із членів комісії – суддя міськрайонного суду з посмішкою заявив: «Та ми щодня бачимо середній палець по телевізору».

Хай навіть і так. Але коли подібне говорить представник юриспруденції, який мав би бути прикладом чесності й неупередженості і вважатися елітою суспільства, то починаєш замислюватися: люди яких моральних цінностей вершать правосуддя у цій країні?

В діях адвоката члени комісії побачили лише формальні порушення й обмежилися лише попередженням. Ймовірно, що свою роль тут відіграв надто сильний дух корпоративності професії. Це можна зрозуміти. Але все ж виникає питання: де ж пролягає та допустима межа «етичності» адвокатів, встановлена вказаною комісією? І чи варто взагалі говорити про якусь професійну етику, коли у людини відсутнє поняття про елементарні правила поведінки?

Прикро, що деякі правозахисники саме таким чином дбають про честь професійної публічної корпорації.

І хочеш – не хочеш, а таки згадаєш класика Грібоєдова … «А судді хто?»…

Інна МИХАЙЛОВА

p.s. До речі, коли матеріал вже був завершений, журналістові стало відомо, що голова обласної дисциплінарної палати В.Прядун лише через 10 днів надав копію рішення палати скаржниці попри встановлений триденний термін (відповідно до Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури).

Наступна стаття »