​Наслідки судової «реформи» Порошенко відгукуються в Маріуполі

Отже, в 2019 році в Україні відбулась зміна Президента, народних депутатів, зміна голів адміністрацій районних та обласних. Можемо надіятися на зміни не лише в законодавчій гілці влади (бо оновлюється обличчя і влади виконавчої)? Але ж одна з найважливіших, тобто великий третій кит, на якому тримається державність та демократія – судова гілка влади залишилася незмінною та найкорумпованою в Україні. Судді, які вже мають свої клани в судовій та правоохоронній системах, вільно плавають у злочинному океані беззаконня, який самі й наповнюють, а їхні хижі акулячі пички мало нагадують личка недосвідчених пуголовків. Останнє гучне викриття судді Вовка є черговим свідченням відсутності змін на краще та поширенням гнилої бацили.

Скептикам, які почнуть захищати «реформу», яку провів Порошенко, зазначу, що здача екзаменів на підтвердження своєї кваліфікаціє не є показником доброчесності суддів; не є показником, що суддя буде приймати рішення по закону; не є показником того, що суддя дійсно буде уособлювати закон та правосуддя. І ця моя стаття є черговим доказом суддівського беззаконня, яке відбувається у Верховному Суді України, начебто реформованому та справедливому.

Ось вже три роки йде судова тяжба незалежної профспілкової організації міста Маріуполя «Народна солідарність» з одним з найпотужніших підприємств олігарха Ахметова – ПРАТ «МК «Азовсталь». І ціна питання є сама діяльність профспілки на цьому металургійному підприємстві. Всі розуміють, що ані керівництву підприємства, ані власнику-олігарху не потрібна незалежна профспілка на його металургійному комбінаті, з якого від отримує надприбутки. Тому її намагаються знищити усіма можливими засобами. У тому числі - не даючи приміщення для проведення засідань профкому, зборів її членів. Керівництво вважає, що ці 250 відважних, які насмілилися захищати свої права, не мають таких прав, як решта 9000 працівників, які є членами профспілки, контрольованою роботодавцем.

Так, дійсно, навіщо власнику потрібна комісія, яка може зафіксувати численні порушення умов праці, техніки безпеки та екологічних порушень на такому небезпечному та шкідливому для екології підприємстві. Саме тому комісію профспілкового комітету не пропускають на комбінат під різними приводами. Закони України на підприємстві Ахметова не працюють. На «МК «Азовсталь» за керівництвом генерального директора Цкітішвілі Е.О. присутні свої закони, по яких олігарх отримує надприбутки та монополізує свою владу у сфері енергетики та металургії. Чотири рази органами поліції закривалася справа по перешкоджанню діяльності профспілки за ознаками статті 170 Кримінального Кодексу України. Те, що поліція не виконує свою роботу по резонансних справах в Україні, ми вже звикли, але те, що судді встають на сторону олігархів – це вже повний колапс взагалі державної влади, який ми спостерігаємо протягом останніх років. Отже, повернемося до судової гілки влади. Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя, суддя Костромітіна О.О., профспілці було відмовлено в праві отримати від роботодавця приміщення та обладнання, меблів, транспорт для проведення профспілкової роботи незалежної профспілки.

Посилання на рішення суду:

http://reyestr.court.gov.ua/Review/82343241

Суддя вважала, що профспілка недостатньо провела заходів щодо створення спільного представницького органу між двома профспілками для заключення нового колективного договору. Так як незалежна профспілка не брала участі в заключенні колективного договору, який ще був заключений у 2010 році, тому вона не має ніяких прав на отримання приміщення та іншого. Роботодавець не бажає заключати з профспілкою колективний договір, а контрольована профспілка гірняків та металургів не бажає створювати спільний представницький орган. Тому суддя вирішила не зважати на Конституцію та Закон «Про профспілки, їх права та гарантії діяльності» . З її особистого міркування, суддя відмовила позивачу Маріупольської первинної профспілкової організації № 141-2 Всеукраїнської профспілки «Народна солідарність» і в прийнятому рішенні зазначалося - відмовити в позивних вимогах профспілкової організації. У цьому ж рішенні суддя вирішила узаконити беззаконня: «Відповідно до п. 11.1 діючого Колективного договору конференція трудового колективу надає право Генеральному директору і профспілковому комітету комбінату, в разі необхідності, при досягненні взаємної згоди, вносити в нього необхідні зміни або доповнення, уточнення, які погіршують умови діючого колективного договору» - так, як би Конституції (яка прямо забороняє зменшувати права і свободи громадян та погіршувати умови праці) не існувало взагалі! Залишилося доповнити рішення судді Костромітіної пунктом, який би закріплював за роботодавцем право ставити хазяйське тавро-клеймо на обличчя робітників.

І це не дивно, тому що будівля Орджонікідзевського районного суду знаходиться прямо навпроти контори ПРАТ «МК «Азовсталь» та ремонт в приміщенні суду відбувався за кошти металургійного комбінату «Азовсталь». Із всіх трудових спорів, які розглядаються в цьому суді – всі рішення приймаються на користь підприємства ПРАТ «МК «Азовсталь». Можливо, у профспілки не достатньо кваліфіковані юристи та адвокати, скажете ви, чи все ж таки у власника підприємства, а саме у найбагатшої людини Європи є свої важелі впливу на суд? Це не риторичне питання залишаємо відкритим для громадян, але Донецьким апеляційним судом в подальшому було прийняте інше рішення, згідно законам України, а саме статті 36 Конституції України. Де чітко заначено - людина вільно обирає профспілку, яка захищає його інтереси. Що всі профспілки рівні і мають рівні права.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/83689196

Це рішення було винесено 12 серпня Донецьким апеляційним судом, але вже 14 серпня без отримання ще повного тексту рішення, ПРАТ «МК» Азовсталь» подало касаційну скаргу та головне клопотання на призупинення виконання рішення про надання роботодавцем приміщення для профспілки. І без отримання відзиву або заперечення зі сторони позивача, суддя вирішує призупинити виконання рішення суду апеляційної інстанції.

Тому виникає запитання: чому так швидко було прийняте рішення суддею-доповідачем, якщо зазвичай касаційні скарги розглядаються роками, а тут така спритність, ще й з порушенням прав позивача. Тому, на мою суб’єктивну думку, вважаю, що у судді є пряма зацікавленість у відміні Постанови Донецького апеляційного суду. Цікаво, у скільки була оцінена ПРАТ «МК «Азовсталь» така швидкість судді в грошевому еквіваленті? І чи необґрунтовано в нас виникає підозра стосовно добропорядності судді, і ми міркуємо над тим, скільки коштує порушення Конституції ? Чи то, можливо, моя помилка і необ’єктивне судження? Але відповідь таки криється у деталях.

А тепер подивимося на найбрудніші та найцікавіші деталі, а саме - судді хто?

Отже, суддя-доповідач Русинчук Микола Миколайович:

https://chesnosud.org/judges/rusynchuk-mykola-mykolajovych/

Як не заважала йому Громадська рада доброчесності, але він все ж таки був призначений на посаду судді Касаційного суду по цивільних справах, незважаючи на отримання ним меншого мінімально допустимого балу за результатами іспиту та незважаючи на те, що Громадська рада доброчесності надала рішення про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду від 23.01.2019 року. Але вже 06.02.2019 року Громадська Рада змінює своє рішення та надає інший висновок.

Член колегії суддя Антоненко Наталія Олександрівна:

https://chesnosud.org/candidate/antonenko-nataliya-oleksandrivna/

http://blog.prosud.info/antonenko_nataliya_oleksandrivna.html

https://antikor.com.ua/articles/150419-shcho_voni_sobi_nasudili_suddja_apeljatsijnogo_sudu_mista_kijeva_antonenko_natalija_oleksandrivna

А тут навіть незважаючи на те, що за результатами розгляду справи кандидата на посаду судді Верховного Суду, Громадською радою доброчесності було затверджено висновок про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики. Основні причини висновку про невідповідність - невідповідність витрат і майна задекларованим доходам; недостовірність відомостей у деклараціях. А за нашими даними її колишній чоловік працював у прокуратурі та був прокурором з питань внутрішньої безпеки міста Севастополя та Генеральної прокуратури.

І другий член колегії Журавель Валентина Іванівна:

https://chesnosud.org/candidate/juravel-valentina-ivanivna/

https://antikor.com.ua/articles/251496-za_skiljki_sudjatj_valerij_huravelj_ta_jogo_druhina_valentina_huravelj_hronika_koruptsijnogo_sudochi

Тобто, ми маємо явний судово-прокурорський клан, де на правосуддя можна тільки сподіватися, а не його отримати. Якщо це зветься судовою реформою, то що тоді можна назвати судом?

Отже, дивує той факт, що суддя-доповідач дуже швидко задовольнив клопотання про зупинення рішення, не маючи навіть повного тексту рішення Донецького апеляційного суду, тому що касаційна скарга була подана адвокатом Сєдих Ларисою Олександрівною 14 серпня 2019 року, а повний текс рішення був складений тільки 16 серпня 2019 року. Дивним співпадінням, напевно, є також те, що адвокат, яка отримувала адвокатську ліцензію в Донецькій області та працювала в центрі правової вторинної допомоги Донецькій області, переїхала в Київ та вийшла заміж за прокурора Київської прокуратури № 2 і раптово почала надавати адвокатські послуги підприємствам Метінвесту.

https://pep.org.ua/uk/person/35943

Тому нема чого дивуватися телефонному праву та зв’язкам прокурорів та суддів та помилкам при винесенні рішення суду з прикладом Гримчака та зв’язків суддів з прокурорськими.

Нас не дивує таке тривіальне життя суддів в таких домівках за рахунок наших грошей, нас дивує взагалі як вони стали суддями Верховного Суду. Чи можуть вони приймати справедливі рішення та не відмовляти взагалі від доступу до правосуддя, як було відмовлено члену нашої профспілки вже відомим нам суддею Русинчуком М.М., відмовляючи тільки тому, що скаргу підписав не сам заявник, а його представник, і копія довіреності начебто не була надана зі скаргою. Не вважаєте це збігом обставин, тому що суддя навіть не дав час на усунення недоліків касаційної скарги. Але оскаржити ухвалу суду ми не маємо вже права.

Але, дійсно, жити в таких розкішних будівлях чомусь дозволяється суддям, а ось інші громадяни, які якраз і сподіваються на справедливість, взагалі не мріють про такі будинки, але навіть можливості розрахуватися за комунальні послуги по тарифах від Роттердам +.

Ось такий собі будиночок має суддя Антоненко, чи буде вона приймати законне рішення, маючи двох синів у віку 25 та 13 років і тільки дохід судді? Але це не вся її нерухомість. Є шикарна квартирка для її сина в нової забудові в місті Києві.

І чи буде справедливим та законним рішення Верховного Суду з такими суддями на користь профспілкової організації? Нам здається, що з такими суддями - ні.

Ось вам вся судова реформа від Петра Порошенко. Палаци мають олігархи, а судді та чиновники з прокурорами такі собі скромні маєтки. А що маємо ми, звичайні громадяни та звичайні робочі металургійного підприємства, якщо навіть на приміщення для проведення засідань профкому та роботи юрисконсульта не маємо право на підставі ухвали судді-доповідача Верховного Суду Русинчука М.М., а те, що рішення буде законним з такими суддями, сподівань вже нема. І де звичайним громадянам шукати справедливості, якщо судова влада узурпована злодіями.

Ярослав КРАВЧЕНКО, керівник прес-центру МППО № 141-2 ВП «Народна солідарність»

Фото УНІАН