Що проголосували нардепи? Легалізацію Bitcoin, чи Фількіну грамоту?

Мережами почали говорити, що вперше за два роки «слуги народу» прийняли хоч один пристойний законопроект. І цей законопроект про віртуальні активи. Багато хто заговорив про легалізацію Bitcoin.

Однак, не всі погоджуються з тим, що цей законопроект, коли буде реалізований в закон, працюватиме нормально. Про це на своїй сторінці у ФБ написав Ігор Луценко:

про ухвалений законопроект про Віртуальні активи.

Як людина, котра хотіла у дитинстві стати програмістом, а стала економістом і потім юристом, не можу не прокоментувати голосування зеленою ВР цього документу. Те, що ухвалено – воно надто слабко навіть для рівня Слуги Народу, і містить великі вроджені вади у самих своїх фундаментальних фундаменталіях.

Наведу лише кілька прикладів, для короткості. От багато журналістів назвали цей законопроект легалізацією віртуальних активів. Я б не став так поспішати. Цитую частину сьомої статті 4 законопроекту: «Віртуальні активи не є засобом платежу на території України та не можуть бути предметом обміну на майно (товари), роботи (послуги)». Отака легалізація, отакий прогрес, якої цифровізації вам не вистачає?

Плювати на Цивільний кодекс, котрий нині обмін таких активів ДОЗВОЛЯЄ – ми, зелені прогресори, це забороняємо! Далі. От все починається з визначення віртуального активу, правда?

Так от, не треба мати вухо філолога, щоб відчути тривогу, коли слухаєш це визначення «віртуальним активом є нематеріальне благо, що є об'єктом цивільних прав, має вартість та виражене сукупністю даних в електронній формі. Існування та оборотоздатність віртуального активу забезпечується системою забезпечення обороту віртуальних активів». Ви щось зрозуміли? Забезпечується системою забезпечення, нематеріальне, але в електронній формі. Під це визначення підпадає… ну просто ВСЕ. Не тільки криптовалюти, але і абсолютно ніші речі. Приміром, програмне забезпечення, аудіовізуальні твори у цифровій формі.

Саме таке нечітке визначення руйнує базову конституційну вимогу до усіх законів – принцип верховенства права, невід’ємною складовою якого є принцип правової визначеності. Яка ж тут к бісу може бути правова визначеність з такими «визначеннями»? Який суддя зможе застувати це визначення на практиці? Не кажучи вже про звичайного громадянина, у якого шансів тут нуль?

Далі, право власності на віртуальний актив, на думку зелених наших правителів, «засвідчується володінням ключа такого віртуального активу». Та нехай же буде відомо голосувальникам з монобільшості, що ключі існують приватні та публічні! Публічний ключ може знати будь-хто, тож «володіти» ним не має сенсу (я не дарма кажу про такі базові речі, бо нещодавно НАЗК просило у посадовця надати їм публічний ключ як доказ, що саме йому належить криптовалюта. Для тих, хто знається на цьому – це смішне прохання).

Якщо ж мався на увазі приватний ключ, то у законі геть відсутній механізм підтвердження володіння приватним ключем. А це, на хвилиночку, теж базове питання – як довести своє право власності на той чи інший віртуальний актив?

Це тільки найбільш швидкі речі, а взагалі там таких скарбів безліч. Словом, вітаємо правлячу партію з ще одним досягненням в улюбленій своїй сфері – сфері злого гумору.

Ihor Lutsenko