​Узгоджена змова: НКРЕКП, «Укренерго», АМКУ та Кабмін проти народу і держави?

Більшість українців сьогодні зовсім не усвідомлюють причинно-наслідкового зв’язку і не розуміють, що нинішній безлад в державі та безкарність політиків і чиновників, а також свавілля Ахметова - це НАСЛІДОК. А ПРИЧИНОЮ цього наслідку є певні події, які відбувались у минулі роки і депутатські скликання, і ставались внаслідок або мовчазної згоди суспільства, або через обман цього суспільства з боку аморальних і безпринципних осіб, котрі узурпували політичну владу в Україні.

Про те, як колишні скликання депутатів доклались до сьогоднішньої безкарності можновладців, наша редакція писала раніше у матеріалі «Як номенклатура убезпечила собі безкарність, або Чи є можливість зламати хребет каркасу владної корупції?» Сьогодні ж ми хочемо підняти питання бездіяльності і аморальності таких структур, як НКРЕКП, «Укренерго» та АМКУ, котрі, утримуючись за гроші платників податків і отримуючи з їхніх коштів шалені зарплати та премії, працюють зовсім не в інтересах цих платників податків. І, звісно, така їхня узгоджена бездіяльність підтримується урядом, який в нинішніх реаліях називають «урядом Ахметова».

Реформа в інтересах структур Ахметова

Енергетична реформа 2017 року від Порошенка, яку рекламували для громадян як панацею проти Ахметова та російських олігархів, що захопили український енергетичний ринок, а також як таку, що згодом дозволить громадянам самостійно обирати постачальника електроенергії і яка працюватиме так, що ціна на електроенергію навіть буде зменшуватись, призвела до зворотного.

Що точно вміють робити Порошенко і Ахметов - це використовувати державні механізми заради власного збагачення. Якщо для підняття доходів потрібно буде протягнути закон про першу шлюбну ніч - протягнуть. І допоможуть їм у цьому не лише продажні депутати, що не несуть відповідальності перед виборцями, а хайпарі блогери та деякі ЗМІ, що розкажуть, що подібне - то рекомендації ЄС, і що той, хто не підтримує такого, - популіст. Дай волю і сміливість нашим говорунам озвучувати тези росії, то в сьогоднішній Україні взагалі б і уряди Європи назвали б популістами, які чомусь і медицину для людей розвивають, і, при піднятті цін на ту ж електроенергію чи газ, гасять різницю в ціні в інтересах споживача (як це було минулого року в Німеччині). Як не крути, але у представників нинішньої влади та їхніх хайпожерів все, що НЕ в інтересах клептократів чи транснаціональних корпорацій, все - популізм.

Тож і не дивно, що реформування енергосектору сталося аж ніяк не в якості реформ для покращення життя громадян, наведення порядку та реорганізації енергетичної системи, але призвело до жорсткої монополізації в інтересах ДТЕК та створенню купи структур, які споживачі тепер змушені оплачувати з власної кишені через завищені тарифи.

А як все красиво починалось. Всім розказали, що ринок все повирішує, що дешевого нічого бути не може, але ринкові ціни коливаються і до зниження (а, навіть, в Молдові ціна на електроенергію таки знижувалась) і все повинно бути, як в Європі. Однак після «реформування» на сьогоднішній день у нас ціни на продукти харчування вищі, ніж в Європі, ціни на ліки – вищі, ніж в Європі, ціни на ту ж електроенергію майже такі, як в Європі. Щоправда, доходів у населення , як в Європі - немає. А от у європейських політиків та гравців на енергетичному ринку НЕМАЄ ТАКИХ ДОХОДІВ як у Ахметова. Відчуваєте різницю?

Загалом, будь-які покращення життя для населення, мафія клану Кучми-Пінчука та їхня обслуга називають популізмом. Воно і зрозуміло: обмеження мафіозних схем одразу перетворить а-ля олігархів на голих королів, а говорунів - позбавить оплати від господаря, якщо не давати клептократу можливості викачувати бюджетні кошти (або кошти західних партнерів) та просувати законодавство, що захищає його інтереси. Саме заради грошей з бюджету і можливості обкрадати людей в узаконений спосіб і запускались всі схеми «реформ». А щоб переконувати людей в необхідності саме таких реформ, вони заручились підтримкою усіляких наємих, зеркаль, шабуніних, які є розумними, але аморальними і цинічними, готовими працювати на шкоду країни, чудово знаючи наслідки. Доказом такого є їхня відкрита і відверта підтримка Кудрицького, якого, начебто, підтримували іноземні партнери. Коли ж з’ясувалось, що очільник НЕК «Укренерго» вже давно вважав гроші платників податків своїми, а тому і зарплату, і премію мав шалену і навіть виписав собі мільйон доларів для відходу, назвавши його премією, - відійшли тихенько в бік, при цьому не переставши залякувати українців відключеннями на зиму по 20 годин. Чому ці люди, замість вимоги до влади, ще на початку 24 року встановити тимчасово в кожному місті, районі, альтернативні джерела електроенергії (що реально навіть для невеличкої громади, бо міні-ТЕЦ коштує від 5 мільйонів, а газові — від мільйона) - незрозуміло, але можна припустити, що вони чудово усвідомлюють, що тоді компанія ДТЕК на цей період втратить надприбутки. Ну, і вони в курсі, що якщо громади самі попіклуються про свої потреби, то тоді пролітають такі особини, як Крупа (та сама, з мільйонами з МСЕК), котрі організували собі якраз малу генерацію на наскирдовані кошти, які не можуть наші а-ля правоохоронні органи конфіскувати, і вже вигравали привабливі тендери у «Укренерго».

Річ у тім, що власна, але тимчасова генерація селища чи міста, належатиме або сільраді, або раді міста і в обраних не буде надприбутків через узаконену схему, коли НЕК «Укренерго» через тендери на балансуючі потужності укладає вигідні контракти з компаніями, пов’язаними із впливовими і своїми особами, на кшталт Тетяни Крупи та Едуарда Бондаренка. Переможці тендерів отримують контракти з оплатою у євро, де держава фактично бере на себе всі ризики, навіть якщо реальні послуги надаватимуться лише через кілька років. Звісно, що всі в курсі, що така схема - це створення фінансових потоків, які не сприяють ефективному розвитку енергосистеми. Власники малої генерації отримують привілеї, включно з тривалими термінами початку послуг (наприклад, до 2025 року) та повним відшкодуванням витрат за рахунок держави (платників податків). І, звісно, що такі угоди отримує лише вузьке коло обраних компаній, залишаючи громадян без доступу до генерації, яка могла б належати громадам, а енергоринок у збитку, як і бюджет, бо витрати все одно оплачують платники податків, які не отримали і не отримають дешевої і постійної генерації.

Саме тому представники енергетичної мафії обзавелись горластими проплаченими хлопчиками і дівчатками, котрі за копієчку для себе особисто гадять країні і народу, посилаючись на повністю заангажовані в інтересах енергетичної мафії НКРЕКП, АМКУ, Кабмін та НЕК «Укренерго».

Коли НЕК «Укренерго» (даючи відсил на зобов'язаня України перед ЄС, зокрема для забезпечення незалежності оператора системи передачі, який повинен був гарантувати стабільність і ефективність енергетичної інфраструктури) реорганізували в акціонерне товариство, то всі красиві гасла з приводу європейських стандартів, прозорості механізмів управління і зменшення впливу держави на ринок електроенергії, були для... лохів та ЄС. Насправді, менеджмент олігархії чітко прослідкував вигоду від такого перетворення. Тож не дивно, що згодом, теж під гасла про європейські стандарти, у 2015 році компанію вивели з-під державного контролю. Мета, яка реально ставилась монополістом, - це можливість встановлення високих тарифів на електроенергію, яка вигідна тільки йому і при цьому не контролюється державою.

Українська енергетична мафія змогла створити систему, яка формально(як вивіска) відповідає європейським стандартам, але, водночас, дозволяє зберігати контроль над системою і застосовувати корупційні механізми. Впроваджуючи європейські енергетичні стандарти, мафія при підтримці депутатів і влади створила зовнішній фасад відповідності цим стандартам. І з першого погляду здається, що в Україні навіть існує вільний ринок електроенергії, а на ньому навіть є конкуренти. І з юридичної точки зору все так і є. Однак фактично він залишається монополізованим великими гравцями, які мають можливість маніпулювати цінами. І хоча на папері в Україні діє «вільний ринок електроенергії», ДТЕК, тим не менш, має монопольне і майже домінуюче становище у багатьох сегментах. Наприклад, на ринку вугільної генерації електроенергії компанія до повномасштабного вторгнення контролювала понад 70% та значну частину вугільних шахт, теплоелектростанцій (ТЕС), частково ринок відновлюваної енергії та розподіл електроенергії. Однак навіть сьогодні ДТЕК має потужний вплив на всіх етапах енергетичного процесу - від генерації до постачання. І все тому, що менеджмент ДТЕК... наплодив купу дочірніх компаній, які формально йому не належать і юридично є конкурентами одна одній на «вільному» ринку.

Тож і не дивно, що і під «реформу зеленого тарифу» створили законодавство і узаконили в інтересах тодішніх представників партії регіонів і монополіста, схему, що призвела не до стимулювання розвитку відновлюваної енергетики, а стала інструментом для отримання надприбутків вузьким колом бізнес-груп, оскільки українські депутати свідомо проголосували за один із найвищих «зелених» тарифів у Європі і ставка для сонячних електростанцій була значно завищена, порівняно з країнами ЄС. Звісно ж, що бажання володіння такими коштами зробило інвестиції в «зелену» енергетику надзвичайно вигідними для монополіста. Близько 80% потужностей «зеленої» енергетики опинилися під контролем кількох великих компаній, що суперечить принципам ринкової конкуренції, яка якраз і працює в ЄС, а компанії Ахметова стали найбільшим виробником електроенергії з відновлюваних джерел з гарантованим викупом виробленого таким підприємством, як Гарантований покупець (держава, хоча насправді — платники податків). Ну а прив'язка зеленого тарифу до євро створила стабільне джерело доходів для зацікавлених, які активно розвивали вітро- та сонячні електростанції. При цьому закон не передбачав чіткого розподілу квот для малих виробників або стимулів для нових гравців, що фактично закріпило ринок за кількома крупними компаніями.

Однак високі, але узаконені тарифи компенсуються коштами з бюджету (платників податків) саме через підвищення тарифів для споживачів. У результаті саме платники податків і населення почали дотувати надприбутки енергетичних монополістів, а «Укренерго» все це контролює.

НЕК «Укренерго» - стабільний захист монополіста?

Перетворення НЕК «Укренерго» і виведення його з під прямого управління держави стали частиною «реформи» енергетичної галузі України, орієнтованої на європейські стандарти. Всіх переконували, що подібне гарантуватиме стабільність і ефективність енергетичної інфраструктури. Однак, в реальності, втративши державний контроль, структура отримала контроль від приватних гравців, почавши захищати і їхні інтереси, що і призвело до значних фінансових і управлінських проблем.

Як вже наголошувалось, перетворення повинні були призвести до появи незалежного оператора, який мав забезпечувати баланс на ринку. Але реальною метою монополіста щодо виведення структури з під державного контролю було збереження високих тарифів на передачу електроенергії, що сприяє надприбуткам трейдерів, пов’язаних із цими монополістами.

Скандалів з НЕК «Укренерго» було багато. Від безчинства стосовно шалених зарплат та премій керівників і членів наглядових рад, що перевищують доходи менеджменту подібних структур у Західній Європі, до обговорення у ЗМІ надання можливості компанії ДТЕК використовувати балансуючий ринок для закупівлі електроенергії за мінімальною ціною 0,1 коп. За законом, «Укренерго» має право обмежувати дії гравців на ринку в разі, якщо вони порушують правила, але... не робить цього. Що доводиться постійними відключеннями, в тому числі м. Києва, на фоні експорту електроенергії до тіє ж Румунії та інколи й інших країн. Проте «Укренерго» вперто і впевнено захищає інтереси ДТЕК. А звільнений Кудрицький ще й брав безпосередню участь у залякуванні населення відключеннями електроенергії, замість пропозиції швидкого встановлення тимчасової генерації.

Згідно законодавству, НЕК «Укренерго» відповідає за баланс енергосистеми, слідкує, аби виробництво відповідало споживанню. Якщо виникає дефіцит, підприємство може задіяти екстрене включення електростанцій або організувати імпорт електроенергії. На практиці ж, прикриваючись реальними обстрілами та реальними руйнаціями системи, «Укренерго» лобіює інтереси монополістів, зовсім інгоруючи права громадян.

Хоча, якщо, знову ж таки, посилатись на законодавство, то «Укренерго» має право впливати на тих, хто грає не за правилами. Так, наприклад, в ситуації з «Юнайтед Енерджі», «Укренерго» мало право обмежити доступ компанії до балансуючого ринку або перевести її в стан дефолту, що унеможливлювало б подальші операції без погашення заборгованості. Наразі йде кримінальне провадження, оскільки «Укренерго» здійснювало відпуск електроенергії компанії, що перебувала у дефолтному стані, що... заборонено правилами ринку. Також Укренерго має слідкувати за тим, аби трейдери дотримувалися прозорих правил і, при підозрі на маніпуляції на ринку електроенергії, повинно ініціювати розслідування через НКРЕКП або інші регуляторні органи. Хтось бачив ініціювання щодо ДТЕК при закупівлі дешевої електроенергії? А добросовісні і некуплені експерти хоч в голос і не говорять, але натякають, що маніпуляції з цінами і розподілом потужностей монополістами, такими як ДТЕК, можуть сприяти непрозорості і штучно створювати дефіцит електроенергії.

Є в «Укренерго» і можливість опосередковано регулювати експорт шляхом управління технічними можливостями передачі електроенергії через міждержавні лінії. У разі дефіциту електроенергії всередині країни вони мають обмежувати обсяги експорту. Але українці сидять без світла, а експорт відбувається щодня. Особливо до Румунії. Звісно, можна припустити, що причиною експорту є комерційні контракти, а енергетичні компанії, які провадять цей експорт, можуть не призупиняти ці угоди навіть за умов внутрішнього дефіциту. І, як писали ЗМІ (зокрема Deutsche Welle) ДТЕК, контролюючи найбільшу частину ринку, використовує балансуючий ринок для маніпуляцій із цінами та розподілом енергії, а зафіксовані випадки, (коли ціни на балансуючому ринку були непропорційно низькими), ще раз підтверджують можливість створення штучного дефіциту електроенергії.

«Укренерго» має можливість обмежувати такі операції, але не обмежує, бо в Україні не існує суворого контролю за пріоритетами енергозабезпечення. А населення для Ахметова ніколи не було пріоритетним. І судячи з усього, для будь-якого керівництва Укренерго - так само. Тож не дивно, що у суспільства виникають питання до прозорості дій «Укренерго», як в ситуаціях із пріоритетами розподілу енергії, зокрема, на користь великих гравців ринку, так і щодо дотримання навіть того законодавства, яке було наголосовано для реформування.

Тож природньо, що все частіш, дивлячись на боргову яму, в яку втрапило «Укренерго» на фоні шалених зарплат, премій як для керівництва та менедженту, так і наглядової ради (яка, так і не зрозуміло, за чим наглядає, зважаючи на треш і зашквари компанії, і незрозуміло, за що ж отримує зарплату, якщо компанія неприбуткова), в соціальних мережах громадяни говорять про реорганізацію цієї структури, яка могла б включати такі заходи, як повернення її під прямий контроль міністерства для підвищення прозорості та підзвітності та зменшення ризиків політичного лобізму і контролю з боку монополістів. Говорять і про затвердження на законодавчому рівні чіткіших правил для обмеження експорту під час дефіциту в середині країни. Однак все це повинно статись лише після жорсткого та незалежного аудиту на фоні посилення відповідальності за порушення пріоритетів енергопостачання.

Крива посмішка НКРЕКП?

Цю комісію у 2014 році створювали як панацею для захисту прав споживачів. А паралельно розказували, що вона провадитиме регулювання ринків електроенергії, газу, водопостачання, опалення та комунальних послуг. Метою створення було оголошено забезпечення справедливих умов на енергетичних ринках, захист прав споживачів, стимулювання інвестицій у галузь і... забезпечення прозорих тарифів. Кожен, хто живе в Україні, прочитавши інформацію згори - здивується, адже, ну не може ж структура, котра покликана захищати права споживачів, та вже в 2016 році не відреагувала на Роттердам+ - схемки, котра дозволила Рінату Леонідовичу постачати до 2017 року до України вугілля не із Роттердам, а з росії та окупованого Донбасу, проте за цінами, близькими до роттердамських? Звісно, що у цій схемі не пахло ні захистом прав споживачів, ні чесністю постачання, зате і донині тхне ст. 111 кримінального кодексу, яку у ставленні до володільця донецького «Шахтаря» не застосувало СБУ при жодному з президентів. Причому, як не розказували про модернізацію інфраструктури, тоді, як і сьогодні, все лишалось лише на словах та піарних виступах захисників монополіста з Донецька. Згідно протягнутого при Петрі Олексійовичі Порошенку закону, на НКРЕКП покладали: розробку та впроваджування справедливої тарифної політики, забезпечення прозорості у формуванні тарифів, розгляд скарг споживачів, запобігання маніпуляції на енергоринку та контроль за дотриманням умов ліцензування постачальників. Читаючи обов’язки Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, задаєшся питанням: так за що ж там платять зарплату з коштів платників податків, якщо більшість з цих пунктів цією структурою не виконується? Як регулятор НКРЕКП не ухвалює рішень на користь споживача, як контролер, повністю ігнорує права споживачів, коли тарифи на електроенергію залишаються необґрунтовано високими, попри профіцит енергії від АЕС, а механізми ціноутворення тарифу на електроенергію, включно з балансуючим ринком, залишаються незрозумілими навіть для експертів.

Однак навіть ця порожня структура, якби хотіла, могла б, посилаючись на існуюче законодавство, задіяти низку механізмів, які могли б бути використані для обмеження впливу монополістів на енергетичному ринку. Однак НКРЕКП часто ігнорує їх або виконує формально. Візьмемо, наприклад, контроль за ціноутворенням: хтось хоч раз чув чи читав, аби представники НКРЕКП розказали про прозорість тарифу? САП і НАБУ розказали українцям, що Роттердам+ було незаконним. Тож, вже навіть 1.68 грн за електроенергію підлягала зміні. Але - цього не сталось. Саме від цієї ціни Українцям ще двічі підняли вартість ціни за електроенергію, але так ніхто і не побачив з боку НКРЕКП контролю за прозорістю механізмів ціноутворення на ринках електроенергії та природного газу.

Має право НКРЕКП проводити і аналіз ринкової діяльності монополіста (наприклад, ДТЕК) щодо виявлення зловживань. А за маніпуляції на ринку може і штрафи накладати. Але - ніт. Зарплату ця структура отримує не за це. На сьогодні НКРЕКП не зобов’язує ОСР (операторів систем розподілу) оприлюднювати обґрунтування своїх дій. Що вже говорити про захист прав споживача? Структура зарплату отримує з кишені споживача. А от захищати його інтереси не поспішає.

Антимонопольний комітет - як ширма для монополіста

Антимонопольний комітет України було створено для захисту конкуренції в підприємницькій діяльності та державних закупівлях. Згідно з Законом України «Про захист економічної конкуренції», основними завданнями АМКУ є - виявлення та припинення антиконкурентних дій; контроль за концентраціями та злиттями; забезпечення прозорості ринку.

Однак як ми знаємо, обіцяти в українському законодавстві - не означає одружуватись, чи дотримуватись того законодавства в інтересах держави чи споживача. На прикладах діяльності АМКУ можна побачити, що ця структура часто виявляє пасивність або навіть ухвалює рішення, які грають на руку великим гравцям. Наприклад, у 2020 році АМКУ розслідував узгоджені дії учасників ринку електроенергії, серед яких була і ДТЕК. І що? Накладені санкції виявилися зовсім не страшними для монополіста, а штрафи були низькими або оскаржувалися в судах Antimonopoly Committee of Ukraine.

Достеменно відомо, що ДТЕК систематично скуповував енергетичні активи, збільшуючи свою присутність на ринку. Наприклад, придбання енергогенеруючих потужностей і розподільчих мереж дозволяло компанії контролювати значну частину ринку. Такі угоди вимагають схвалення від АМКУ і, о диво, антимонопольний комітет легко давав згоду монополісту на такі дії, чомусь зовсім не враховуючи наслідків для конкуренції Antimonopoly Committee.

Однак найцікавішим і феєричнішим можна вважати розслідування АМКУ щодо ціноутворення ДТЕК, які так і не призвели до значущих змін на ринку. Людям ціни підняли, а обґрунтування не надали. А певні співробітники антимонопольного комітету, тим не менш, наразі мають одні з найвищих заробітних плат за рахунок платників податків, яких ... послали за кораблем. І це за умови, що комітет має право проводити експертизи цін на ринку та виявляти завищення. Однак він не втручається у встановлення тарифів, навіть коли вони мають явну монопольну складову, або навіть коли САП і НАБУ заявили про кримінал у «Роттердам+».

Звісно, АМКУ, згідно ст.7, 15, 18 Закону «Про захист економічної конкуренції», має право розпочинати розслідування знахабнілого монополіста як з власної ініціативи (яку ніколи не проявляє), або за скаргами. Але кому цікаві скарги споживачів та суб’єктів ринку? Останні хоч і є вигодонабувачами, але не позолотять протягнуту ручечку...

От і виходить, що, маючи таку купу перевіряючих і контролюючих органів в державі, самій державі і народу України, як платнику податків, від їхньої діяльності користі - нуль. А от збитків від них - більш ніж достатньо. І не тільки через утримання цих недієвих монстрів, з шаленими зарплатами, преміями та надбавками, а й через їхню діяльність, котра «узаконює» ( як першу шлюбну ніч), будь-яку аферу монополіста, котра наносить шкоду як громадянам, так і національній безпеці країни в енергетичному та інших секторах. Але ті, хто в цих структурах працюють - не напружуються, бо працювати за гроші платників податків, ігноруючи цих платників податків і їхні інтереси - вигідно, бо кому цікавий той закон України «Про захист економічної конкуренції», коли працювати потрібно не на державу в її інтересах, а на тих, хто поставив тебе на посаду і в його інтересах? А от розпочнеш реальне розслідування щодо зловживання монопольним становищем постачальником електроенергії, то ще й попруть з насидженого і так гарно оплачуваного місця. Ну і що, що відключення мають ознаки дискримінації окремих споживачів чи регіонів? То проблеми самих споживачів та регіонів. Вони можуть пожити без світла, з високими і непрозорими тарифами, та ще й повинні дякувати монополістові, коли той таки включив світло, бо баріна... треба любити, а не сварити. Саме в любові до баріна і полягає діяльність перевіряючи органів в Україні та більшості депутатів ВР, але аж ніяк не в дотриманні законів та Конституції і розумінні, що бюджет - то кошти платників податків, яких вони повинні захищати. То ж чи потрібні ці структури в такому стані Україні? Чи все ж їх потрібно розформувати, перед тим провівши жорсткий аудит, і змусити відповісти за професійну непридатність виконувати покладені на них функції? А вже після - створити нові і прозорі, без права працювати у новостворених тим, хто до того працював у старих і вилизував баріна...

Оксана КОТОМКІНА, Конфлікти і закони

Фотоколаж Конфлікти і закони