​Під прикриттям посад і зв’язків з ДБР, або Хто стоїть за рейдерством ГБК «Печерський»?

Якщо дослідити більшість злочинів, що пов’язані зі схематозом та рейдерством, то виявиться, що за більшістю з них стоять особи, котрі мали прямі зв’язки або з депутатами, або з діючими чи колишніми чиновниками, та мають безпосередній вплив на органи державної влади, або доступ до реєстрів, правоохоронних чи судових структур. Ці особи добре розуміють, як працює система, знають її слабкі місця, а тому вправно маніпулюють ними задля реалізації власних або «сімейних» інтересів.

Саме тому в таких справах майже завжди присутній елемент демонстративної безкарності, коли відверті порушення закону залишаються без належної реакції з боку органів, які повинні були б захищати право. У випадку з ГБК «Печерський» приблизно така схема і працює, коли усі розуміють, що без участі посадовців, без прикриття з боку впливових осіб неможливо було б зафіксувати в реєстрі збори з «мертвими душами», переписати на себе землю, яка належить сотням людей, або зламувати приватизовані гаражі під виглядом «права сильного». Саме цей симбіоз корупційних зв’язків і породжує сучасне рейдерство, котре вже давно має вигляд не вуличного захоплення, а легалізованого шахрайства за підтримки системи.

Починаючи з 2018 року, члени гаражного кооперативу ГБК «Печерський» не мають спокою через рейдерство, котре керується особою, що давно обросла зв’язками. Впродовж останніх років члени гаражного кооперативу систематично стикаються з грубими порушеннями їхніх прав і принципів законного самоврядування. Останній випадок, що трапився у травні 2025 року, став логічним продовженням цілеспрямованого рейдерського захоплення кооперативу, яке зухвало і цинічно реалізується під прикриттям зв'язків, посад та безкарності.

Як наголошують члени ГБК «Печерський», фактичним організатором незаконних дій є колишній посадовець державного підприємства, пов’язаний із низкою впливових структур, пан Анін, що будував собі кар’єру від Київського будівельного управління МВС України до Державної акредитаційної комісії. Сьогодні члени його родини посідають надзвичайно чутливі державні посади, які, вочевидь, створюють у нього відчуття повної безкарності. Як зазначають члени кооперативу, його дружина – керівниця відділу Секретаріату ЦВК, а син – старший слідчий в особливо важливих справах ДБР. Тож, скоріш за все, саме цей зв’язок із органами досудового розслідування і забезпечення функціонування державного Реєстру використовується як інструмент тиску і захисту рейдерських дій.

Як розказують члени кооперативу, пан Анін, скориставшись довірою членів кооперативу та формальними обставинами володіння гаражем, почав самовільне будівництво. Він збудував об'єкт у 600 кв.м. без будь-якого дозволу кооперативу, порушивши червоні лінії та здійснивши незаконну реєстрацію цього об’єкту у 2022 році через «чорних» реєстраторів. На сьогодні, як стверджують представники кооперативу, йому вдалося оформити право власності вже на 1200 кв. м. площі.

Чекаючи своєї черги на реєстрацію зборів 14 травня 2025 року, аби дізнатись, чи пустять їх на збори, і чи є вони у списку складеним особою, котра називає себе очільником кооперативу, члени кооперативу, розказують, що у 2024 році пан Анін, використовуючи підконтрольних осіб у кооперативі та структурах ЦНАП, зареєстрував сфальсифікований протокол загальних зборів, у якому фігурувала 41 особа, половина з них виявилися або «мертвими душами», або тими, хто взагалі не брав участі у зборах. А вже цим фейковим документом з кооперативу виключили понад 1200 реальних членів, фактичних власників гаражів. А пану Аніну було «передано» контроль над значною частиною землі, яка перебуває у користуванні кооперативу.

Тож протягом останніх шести років кооператив уже неодноразово зазнавав спроб рейдерського захоплення. Майже кожне фейкове зібрання під назвою «збори» супроводжувалося незаконними діями, фальсифікованими протоколами, підписами померлих осіб, участю «уповноважених», які представляли неіснуючих членів. Всі фейкові рішення члени кооперативу скасовували у судах, проте той факт, що рейдери не зупиняються, підтверджує системність і цілеспрямованість рейдерських атак.

Окрему увагу привертає пан Дубовик, котрий представляється очільником кооперативу, судячи з усього, всім заправляє і керує, і наголошуючи на законності своїх дій, на прохання журналістів щось пояснити, показати документи, а також пустити на збори якихось обраних, - відмовляв. Але, якщо твої дії законні, що ж заважає показати документи і озвучити свою позицію? Однак позиція пана Дубовика чомусь тхне ознаками самоуправства і приводить до думки, що навіть на очах у журналістів відбувалось свідоме сприяння рейдерському захопленню ГБК «Печерський».

Як розказують члени кооперативу, зухвалість рейдерів досягла апогею у травні 2025 року. Незважаючи на призначену дату розгляду справи в апеляційному суді, з чату кооперативу громадянам стало відомо про нібито чергові нові заплановані збори. Члени кооперативу прибули на місце, проте виявилось, що їх, на відміну від деяких обраних, не повідомляли офіційно, як того вимагає закон. Самі збори проводились на території, яка перебуває під контролем пана Аніна, і доступ до неї був обмежений, тому впускали лише «своїх» осіб за списками. Частина повноправних членів кооперативу була відверто не допущена до участі у зборах, незважаючи на те, що вони мали при собі і посвідчення, і право власності на свої гаражі й інші документи.



Збори відбулись за закритими воротами. Видко, з «поваги» до ручних та обраних деяких членів кооперативу, котрі, з невідомих причин іншим членам кооперативу, були допущені на збори, сам захід відбувся на вулиці. Так як ті, хто лишився за парканом, уважно відслідковували кількість тих, кого було запущено, стало зрозумілим, що, навіть за складеним списком пана Дубовика, кворуму – немає. Тим не менш, напевно ті, хто все ж втрапив на заповітні збори, стоячи обговорювали - чи є потреба при відсутності кворуму і в обиранні секретаря і лічильної комісії, бо, все ж, простояли вони за воротами не менше 49 хвилин, напевно, щось таки вирішуючи.



Хоча, можливо, за воротами вирішували нагальну для зацікавлених осіб проблему: що робити з гаражами, які хоч і приватизовані, але їхні господарі за кордоном? Адже один прецедент вже існує з гаражем №59/5. Як повідомив представник власника гаража, та й розказали члени кооперативу, у травні минулого року пан Анін на цей бокс самовільно повісив дублюючий замок і протягом року стежив, чи не з’явиться власник. Коли ж переконався, що протягом року ніхто не прийшов, 28 квітня 2025 року зламав двері та зайшов усередину. Можливо, все б зійшло з рук, але, на нещастя пана Аніна, виявились свідки. Тож, побачивши автівку, він, видко, злякався і викликав поліцію, при цьому представившись поліції… власником гаража.

Про неправомірний злам до поліції було подано заяву про злочин. А поліція опечатала гараж.

Але, скажіть, навіщо видавати себе за власника (якщо син у тебе - старший слідчий в особливо важливих справах ДБР, то ти ж в курсі, що поліція проводитиме огляд), щоб потім поліція таки виявила у гаражі у відкритому сейфі стару перепустку до кооперативу, оформлену ще у 1999 році на справжнього власника? Отже, який умисел був у пана Аніна? Навіщо йому проникати в чужі гаражі, і скільки таких випадків, про які господарі гаражів можуть не знати? А подібне інакше як спробою захоплення чужої нерухомості з подальшим привласненням через чорних нотаріусів, і пояснити неможливо. Хоча, можливо, пан Анін і пояснював, що заліз до чужого гаража і назвався чужим прізвищем, тому що… помутніння.



Загалом, розглядаючи ситуацію, стає зрозумілим, що в центрі Києва відбувається класичний приклад нахабного рейдерства, що здійснюється під прикриттям зав’язків у державних органах та правоохоронній системі. Людина, чия родина обіймає посади у ЦВК і ДБР, діє всупереч законодавству, ігноруючи судові рішення, статут кооперативу, права громадян і принципи добропорядності, просто вирішила, що вона – безкарна. І, судячи з того, що члени кооперативу вже неодноразово звертались як до ЗМІ



так і правоохоронних органів, але у пана Аніна не виникало жодних проблем, - його впевненість має рацію: коли кодло комуністо-бандитів узурпувало всю систему, розтикавши на посади і дітей, і дружин, воно переконано у безкарності, бо впевнено, що все продається, купується, і що зв’язки в правоохоронних органах, прокуратурі, ДБР допомагають не лише з’ясовувати, хто виїхав за кордон, а й закривати справи, впливати на слідчих, ігнорувати заяви потерпілих, блокувати розслідування та уникати відповідальності за очевидні правопорушення. У моделі світу бандитів при владі, або тих, хто має зв’язки, закон - лише як інструмент для залякування опонентів, а не основа справедливості. Саме тому такі персонажі, як пан Анін, почуваються абсолютно вільно, не визнаючи ні прав власників, ні рішень судів. Такі особи живуть у світі, де суди - це сервіс, а силові структури - охоронці приватних інтересів.

А такого бути не повинно, оскільки йдеться не лише про долю кооперативу, а про принципову загрозу праву власності в Україні та довіру до державних інституцій. Системне зловживання доступом до реєстру, маніпуляції з державними органами реєстрації, підробка протоколів і підписів померлих осіб повинні отримати належну юридичну оцінку і спричинити відповідальність для кожного учасника цієї організованої схеми.

Конфлікти і закони

Фото Конфлікти і закони