Ціна пропущеного слова

Фото «Конфлікти і закони»

Порушувати права людини можна шляхом зневажання справедливих законів, а можна і шляхом створення несправедливих, що буде подвійною несправедливістю. Порушувати закони можна брутально, нахабно, тоталітарно, а можна хитромудро з домішкою гуманізму під демократичними вивісками.

У другому випадку злочинцями є самі законотворці.

Жити за такими законами можуть не всі. Ті, що наживаються на безглузді суспільного устрою, задоволені: де ще вони так могли б обдирати власний народ?

Що робити решті?

Вихід один - спробувати створити справедливі правила співжиття, що звуться в усьому світі конституцією.

І це буде завершенням суспільного процесу?

Ні, тільки початком.

Але подолавши суперечливі закони, можна відкрити дорогу до їх виконання. Брехливі ж закони самі стають підґрунтям для соціальної брехні. (У І.Франка – «конвенціональна брехня», тобто офіційна брехня за домовленістю).

Відкрийте 6 статтю чинної Конституції України: владу поділено на три гілки за традицією конституції Сполучених Північно-Американських штатів трьохсотрічної давності. Приймаймо, бо – це надійні ліки від авторитаризму старої ще феодальної Європи, але, як виявилось, і від новітніх кривавих диктаторів сучасності.

Але що це?

Пропущено слово «незалежні».

Випадково? Ні, не випадково. Якщо трьом гілкам влади не гарантувати незалежності, в першу чергу, однієї від другої, одна з отих самих гілок обов’язково підкорить собі дві інших, або дві інших підімнуть під себе третю. Почнеться виснажлива фракційна боротьба з втягування до неї вулиці. В суспільстві, яке лишень вирвалось з-під всеосяжної влади комуністичної сваволі, замішеної на злочинній «диктатурі пролетаріату», небезпека очевидна: ще не всі гени насильства, убивства і брехні приспані.

«Пропущене слово» забезпечує підпорядкування однієї з гілок влади – судової – двом іншим: ст.85 , пункт №27 надає право законодавчій гілці влади - Верховній раді - «обирання суддів» та ще й безстроково, при чому – не бачивши жодного судді в очі. Судді, які залежать від інших гілок влади власним призначенням, заочними виборами в стінах Верховної ради, зарплатами, квартирами та просуванням по службі, обов’язково вірно служитимуть своїм благодійникам, що вони і роблять: спробуйте подати позов проти державної установи і побачити реалізацію пропущеного слова.

Довершує панування законодавчої гілки влади над судовою ще й 106 ст. Конституції, за якою Президентові надається право утворювати суди, напевно, за логікою і ліквідовувати їх в разі потреби. Ось коментарі правознавців з інтернету, які надійно заплутують ситуацію: «Судова влада – незалежна влада, що охороняє право». Дивно, де вони прочитали «пропущено слово» - «незалежні»? І тут же без тіні сумніву: «Верховна рада України разом із Президентом беруть участь у формуванні судової системи - призначенні судів». І, наче виправдовуючись, поспішно додають: «Але суди їм не підвладні».

А що ж «суверен влади» - народ? Це ж він уповноважений обирати владу у формі її трьох гілок? Йому, як і годиться, відведена роль, згадана О.Пушкіним у фіналі «Бориса Годунова» - «народ безмолвствуєт». І не треба дивуватись – «нічну» Конституцію часів Л.Кучми «творили» колишні комуністичні функціонери, котрі діяли «від імені народу і для народу» з відомими наслідками.

Тому зовсім невипадковою є заява прес-секретаря Президента Ванникової: «Президент бачить логіку судової реформи в тому, щоб суд повернувся обличчям до людей, замість обслуговування політичних сил, як це відбувається останніх три роки».

Логічно, як і те, що подібна антиправова ситуація закладена в самій Конституції і діє не лише «останні три роки».

Але все залишиться по-старому, якщо розв’язувати це правове питання розподілу влади у межах «нічної» (прийнятою у стінах Верховної ради) Конституції, до якої «суверен» не має жодного відношення. Далі пані Ванникова признається у загальновідомому факті – фактичному конституційному підпорядкуванні судової гілки влади двом останнім; «…переважна частина відповідальності за критичну ситуацію у судочинстві лежить на парламентській фракції БЮТ». Насправді, справа не в БЮТ - будь-яка фракція-переможець зробить те саме, що їй і гарантує чинна Конституція України – розпочне заочне «призначення» суддів у формі карикатурних «виборів» партдепутатами Верховної ради.

Вихід один – створити нову Конституцію виключно народними представниками до Національних зборів, які узаконять слово «незалежні» при визначенні терміну «три гілки влади», заборонивши раз і назавжди Верховій Раді разом з усіма її фракціями запускати руку в Конституцію Народу України. А щоб не кортіло створювати Конституцію «під себе», заборонити делегатам Національних зборів – творців Нової Народньої Конституції - обиратися до складу Верховної ради, функція якої полягатиме у прийнятті відповідних до Конституції похідних законів, а не у постійному латанні Основного Закону.

Олесь ГРИБ