​Як впарюють наївним мрію, прикриваючись «найтіснішими зв’язками» із… ЦРУ

A.S. В одному з центральних районів Києва свого часу орудував псевдо-інвалід. Людина з гітарою заходила до громадського транспорту і розповідала сумні історії про «боротьбу з чеченцями», «втрачений орган», «злу долю» тощо. На гітарі чоловік, ясна річ, не грав і не співав, проте чудово «грав» на емоціях пасажирів, особливо літніх. Із важким зітханням він потім виходив з транспорту… а деякі пенсіонери з великим подивом згодом виявляли, що в їхніх гаманцях бракує грошей.

У США подібні «унікуми» теж трапляються. Ось тільки промишляють вони на кілька левелів вище. Дехто з них має українське коріння і, як свідчать очевидці, доволі ефективно використовує те, що у народі давно вже звикли називати «кидком на довірі».

Розповідають, що є, приміром, у США такий собі Алекс Сулла. Він навіть не заслуговує на окрему історію, але його «діяльність» цілком може слугувати яскравим прикладом-попередженням для тих, хто надто наївний або ж жадібний. Про цього Суллу свого часу вже трохи писали українські медіа, пишуть про нього періодично і зараз. Тож, у ЗМІ він періодично спливає. Дуже не часто, але таки буває. Ті, хто знає його поверхово, інколи вважають його веселою людиною. А от ті, хто упізнає його ближче, зрештою розуміють, що стали жертвами реального обману.

Родом він з Одеси, бував у Києві, буває у США, де встиг отримати американське громадянство й пожити у Лос-Анджелесі (Каліфорнія). Діє за перевіреним шаблоном, схожим на стиль іншого сумнозвісного афериста-колаборанта Смирнова: знаходить жертву та «елегантно» її «роздягає». Зазвичай це заможні (або ж такі, що здаються заможними) українці чи росіяни із юридичними проблемами: санкції, кримінальні справи, репутаційні скандали і таке інше. Іноді об’єктами маніпуляцій цього ділка стають просто жадібні або ж закомплексовані люди. І він майстерно продає їм «мрію».

Детально про нього, як про людину (біо тощо), в українських ЗМІ не написано нічого конкретного. Якщо не сказати, що немає нічого взагалі. Щоправда, кілька років тому в одному з українських видань його згадували у публікації про каламутні схеми навколо легендарного суднобудівного заводу «Океан» у Миколаєві. Риторика цього персонажа проста і розрахована на довірливих людей: «Я працюю на ЦРУ», «В мене друг є керівником регіонального департаменту Міністерства внутрішньої безпеки США», «Я можу особисто познайомити із Трампом», «Один мій дзвінок і санкції скасують» і таке ж подібне. Після такого спектаклю, зрозуміло, лунає комерційна пропозиція. Нічого вагомого, просто, мовляв, треба сплатити його переліт «у справах» економ-класом, готель «три зірки» і суто символічно дати за «зусилля» якихось 10 тисяч доларів. Сулла, кажуть, робить це настільки переконливо, що багато його «клієнтів» свято вірять у гарантований результат. Ось де «мистецтво» переконати.

На відміну від одного аналогічного ірансько-українського «діяча» та йому подібних, цей персонаж навіть не просить собі великих грошей. Він любить повторювати: «Я не бізнесмен». У цьому він, можливо, й справді чесний. Згідно з відкритими даними, у 2024 році він оголосив про банкрутство. Його одночасно судять банки, кредитні компанії, колишня дружина та коханка (українська студентка, яка переїхала до Нью-Йорка). Також він відомий тим, що часто позичав гроші у жінок й не повертав. Сьогодні ця людина – фактично безхатько й живе на соціальні виплати від американської держави.

Юридично він ніхто. Нуль нулем. Не адвокат, не лобіст, не зареєстрований за законами FARA чи LDA. На Капітолійському пагорбі його ніхто й ніколи не бачив. Реальний нуль. В Україні його теж досить мало хто знає (мало – м’яко кажучи), але, водночас, він легко жонглює прізвищами відомих українських політиків, таких як Андрій Павелко, Святослав Піскун, Арсен Аваков та інших. З Павелком він, здається, таки контактує, з іншими, можливо, теж. Сулла вправно маніпулює, прикрашає реальність і часто сам плутає власні фантазії із можливостями, яких, як відзначають самі ж американці і українці (котрі знають про цю людину), у нього просто немає від слова «зовсім».

Об’єднує такого ділка з його «жертвами» одне: вкрай спрощене сприйняття дійсності. У його голові все зводиться до чорно-білої схеми, мовляв, «вирішувати питання» можна лише через хабарі, знайомства і фальшиві обіцянки.

P.S. Аферисти, вони ж як паразити. Ніколи нічого не будують, лише вправно руйнують. Мета ключова в них і єдина: нажива за будь-яку ціну. Сьогодні вони грають в «успішних бізнесменів», завтра – в «інвесторів», а післязавтра вже ховаються за спинами політиків або громадських діячів (щось їм знову наобіцяють фантомного та зникнуть з поля зору на певний час). Ось так і «діють» по життю. Але ж фінал для довірливих завжди однаковий: зламані плани, витрачені гроші, знищені «мрії» й перманентне відчуття того, що тебе круто «розвели на довірі» як немовля.

За матеріалами періодичних ЗМІ