​Чи треба мовчання в стані війни?

Війна, яка принесла горе, страждання та сльози не в одну сім’ю України, примушує нас дивитися на все, що відбувається, по іншому і відповідно діяти. Події в Маріуполі, особлива героїчна боротьба захисників міста Маріуполь, не залишила байдужими весь світ. Такого героїзму не бачили з часів Спарти. Але, коли вони по наказу головнокомандувача для збереження життя більш ніж 2500 воїнів вийшли в полон до росіян, то для рідних героїв страждання стали ще більш нестерпними. Кожного дня вони переймаються за своїх рідних, які страждають у полоні від тортур, того ж голоду та неволі. А після подій в Оленівці їх життя взагалі перетворилося на жах.

У цій ситуації дуже дивує поведінка та бездіяльність тих, на кого поклали зобов’язання щодо визволення захисників Маріуполя. Минуло вже три місяці, як захисники Азовсталі знаходяться в полоні після всього пережитого в облозі: голоду, болю, без відсутності медикаментів у поранених, щоденних обстрілів та боїв, втрати друзів. Але окупанти для них підготували чергове випробування - трибунал та страту через повішання. Рідні опинилися в повному відчаї від безвиході. Організації, які були створенні рідними захисників Маріуполя, групи в соцмережах повністю контролюються владою, яка примушує рідних мовчати та тихо чекати, щоб начебто не нашкодити тим, хто знаходиться в полоні. Списки на обмін формуються таємно, будь-яка інформація щодо обміну чи перемовин також є таємною. Тільки виникає одне питання: а що може бути гірше, ніж зараз є? Тому рідні, побачивши безсилля влади та відсутність обмінів полоненими, вирішили діяти по-іншому, а саме: самостійно звертатися у посольства країн G7 та у посольство Туреччини – країни, президент якої має вплив на путіна та приймав участь у зерновій угоди між ООН, Україною та росією.

Саме через цю зернову угоду у рідних з’явилася зневіра відносно дій української влади і самого Президента щодо визволення військовополонених. Зерно та гроші стали головним пріоритетом України і повна безпорадність у діях представників влади виявилася при проведенні перемовин в питанні розблокування наших портів. Отже, росія отримала від цієї ініціативи щодо безпечного транспортування зерна та продуктів харчування з українських портів значно більше переваг, ніж Україна. А українська влада, яка знала про прагнення росії, не скористалася цією ситуацією щодо виставлення вимоги звільнення полонених, хто вийшов з Азовсталі. Так що ж отримала росія? Знаття санкцій на вивіз свого зерна та добрив. Дивно, що ООН змогла гарантувати безпеку портів та транспортного коридору, але не змогла гарантувати життя військовополоненим, які знаходяться в Оленівці та вийшли з Азовсталі.

Отже, у зверненні рідних як раз ставився акцент на безпорадності та бездіяльності ООН у зв’язку з подіями в Оленівці та діями країни-терориста та агресора, яка знаходиться саме в Радбезі ООН. У зверненні пропонувалися дії, які повинна зробити ГА ООН щодо агресії росії проти України. Це звернення було направлено на електронну адресу посла Туреччини в Україні 16 серпня 2022 року. І яке ж було здивування рідних, коли в уряді Туреччини стали пропонувати пропозиції, які були викладені в зверненні рідних та близьких захисників Маріуполя щодо змін та введення нових правил в ООН.

https://news.liga.net/ua/world/news/u-erdogana-prizvali-reformirovat-bessilnuyu-oon-chto-predlagaet-turtsiya?utm_medium=referral&utm_source=idealmedia&utm_campaign=liga.net&utm_term=1296581&utm_content=10188963

Отже, висновок тільки один - мовчати не можна, і наші звернення та пропозиції необхідні світу, бо громадянська активність - це є рушійна сила суспільства в демократичному світі. Але, на жаль, в Україні громадськість зараз стає контрольованою та керованою владою, що дивно нагадує таке ж положення справ в росії. Тому ми запевняємо, що мовчати не можна! Ми не виступаємо проти зміни керівництва країни шляхом повалення конституційного ладу, ми не є колаборантами чи пособниками окупанта, ми не є злочинцями! Ми, навпаки, та активна частина суспільства, яка прагне одного - звільнення героїв та перемоги у цій війні. Ми пишаємося нашими синами, дочками, сестрами та братами, жінками та чоловіками! Тому ми й надалі будемо діяти, коли наша влада стає безпорадною та діє безрезультатно в питанні визволення захисників. Де влада стає недієвою, у демократичному суспільстві починає діяти громадськість, вказуючи на помилки та надаючи пропозиції. А якщо хто спитає, а хто ми такі, є проста відповідь - ми є народ! Волю захисникам Маріуполя - це наша мета, а цілі ми здійснимо та досягнемо.

Рідні та близькі захисників Маріуполя

У Львові Ердогана і Гутерріша зустріли протестами родичі полонених захисників Маріуполя. Фото з відео DW