Божжжественна еліта

Подробиці

Опубліковано 06.02.2011 15:21

Автор:

Привид бродить Україною, привид всенародного об’єднання. Двадцятий рік стукає він у двері українства, а до нього, мов до жебрака, звертаються хто з порадою, хто з лайкою, хто з молитвою, хто з сльозою. А десь на споді душі кожен вважає себе першопричиною Привиду, і собі, взявши до рук посоха чи ковіньку, мандрує попідтинню в ролі невизнаного пророка. Як не згадати пушкінське: сім міст сперечались у визначенні батьківщини Гомера, а він у цих міст просив милостиню. Ну що ж, привітаймо, нарешті, давноочікуваного гостя. Просимо на посаду у нашу світлицю!

А це що? Що за почет і собі притисся за Гостем? Е, чекайте, добродії, ви хто такі? Поважно мовчить загал непроханих гостей, тільки один, згорда поводячи очима, тихо проказує: «У нас гроші». А щоб ще більше налякати, додає: «Ми – Фонд!» А коли у світлиці западає німотна тиша, додає:« Патріотичний Фонд Багазіїв-Пушкарів».

Боже мій, нарешті! Та й справді, що ми без грошей? А поважний Поводир, мов вгадавши наші думки, із посмішкою чарівника додає: «Диваки».

І так нам гірко стає на душі, ми ж так старались, ішли на мітинги проти диктатури комуністичних твердолобих вождів, кричали «Слава!» і «Ганьба!», разом крушили монументи вождям, а тут раптом… А щоб ми зовсім заніміли, Поводир чи Пророк рце: «Хто платить, той замовляє музику».

Отут нам усім мов заціпило. Хто ми такі? Так собі – суцільне жебрацтво з голим задом.

А тимчасом Поводир сідає на покуті і повчає:

«Сьогодні всяке соціальне об’єднання людей підлягає законам ринку, базару. Хтось бере чиюсь ідею, вкладає свої кошти в її розвиток, створює певний імідж - авторитет, щоб в результаті отримати прибуток».

«А…» – тільки й спромоглася зітхнути присоромлена сірома.

«І зовсім не важливо, як його звуть – спонсор чи меценат, бо фактично він є господар і власник даного соціального проекту. На свою частку вигоди розраховує й група наближених функціонерів».

Так ось хто притисся до нашої хати, це – «група наближених функціонерів»! А на що може розраховувати «функціонери віддалені?» Поводир пропускає нікчемне запитання мимо вух і додає, напевно, про тих же «наближених»:

«...Їх прибуток – це жнива, урожай мандатів, зібраний на виборах».

Вже й декотрі з сіроми починають побожно шептати, наче молитву: «еліта, еліта».

У декотрих з сіроми по щоках котяться сльози, а декотрі таки відверто шмигають носами.

«Господар змушений рахуватись і ділитись з ними, бо всяка надбудова всякої соціальної інституції мусить мати видимість буйного коріння, яке вросло в народні маси, як у грунт. Та й що за король без свити?»

Козацька сірома з розкритими від подиву ротами позирає на «групу наближених функціонерів», намагаючись дурними запитаннями не перебивати Поводиря, який чомусь замість «почету короля» згадує якусь свиту: «На правах Президії УНР – виступатиме Рада Старійшин, яку започаткує всенародно визнана духовна і патріотична еліта Українського Народу: Емма Бабчук, Іван Белебеха, Богдан Бенюк, Іван Вакарчук, Микола Горбаль, Богдан і Михайло Горині, Патріарх Любомир Гузар, Іван Драч, Владика Ігор Ісіченко, Ліна Костенко, Михайлина Коцюбинська, Левко Лук’яненко, Іван Марчук, Ніна Матвієнко, Дмитро Павличко, Микола Плав’юк, Сергій Плачинда, Євген Пронюк, Євген Сверстюк, Дмитро Степовик, Патріарх Філарет, Юрій Шухевич, Ігор Юхновський, Леопольд Ященко. До проведення першого Великого Збору УНР на співголів Ради Старійшин пропонуються – Михайло Горинь, Іван Драч, Ліна Костенко, Левко Лук’яненко, Дмитро Павличко, Євген Сверстюк...»

Котрийсь сусіда таки лізе з дурним запитанням:«Так Михайлина ж Коцюбинська померла на Різдво, а сьогодні ж 25 січня!» Ну ви скажіть, що можна зробити з такими людьми, що й самого Господа можуть загнати на слизьке отакими запитаннями: « Ви кажете «всенародно визнана духовна і патріотична еліта українського народу», а коли і хто її визнавав?»

Але Поводир підсилює голос, яким глушить недорікуваті запитання:

«І ніякі волання до совісті і моралі, справедливості, милосердя... ні до чого не приведуть, бо закони ринку не оперують подібними величинами. А якщо знайдуться такі диваки, то вони дуже скоро банкротують. Ринок сприяє тільки успішним».

Все, кінець, як кажуть, амба! Виглянь котрийсь за двері, як побачиш Григорія Сковороду, що дибає до нашої світлиці, гукай – нехай повертає коні! Тут тепер його величність Базар!

І завелися,засперечались, загризлися особливо ті, що не потрапили до списку самопроголошеної божественної еліти. Ну і шарварок зчинився у народній світлиці! А коли вже пересварені захрипли і потомлені попадали на лави, котрийсь здивовано вигукнув:

«А де ж подівся Привид об’єднання?»

Ніхто й не помітив, як він вийшов із світлиці.

Олесь ГРИБ, що підпирав удвер’я світличного порогу та крадькома зазирав до хати