Перша суттєва крапка у справі блакитного транзиту

Вже третій рік поспіль Україна отримує від Росії новорічні «привітання» і «подарунки» у вигляді газових війн. Але якщо раніше російська влада лише лякала відключенням газу і на телевізійну камеру демонстративно закручувала газовий вентиль, то початок цього року ознаменувався справжнім «перекриттям кисню» у вигляді непостачання блакитного палива до України.

Щоправда, російський «Газпром», використовуючи вже перевірені методи шантажу, не розраховував на те, що Україна буде готовою до газової атаки. А тому одразу ж, з перших чисел нового року, активно почав розповідати евроспільноті, що Україна «тирить» газ. А представники української сторони все заперечували. Більше того, Мінпаливенерго вже 5 січня звернувся до Господарського суду м. Києва з вимогою заборонити «Нафтогазу України» здійснювати у 2009 р. транзит російського природного газу через територію України за ціною 1,6 дол. за 1 тис. куб. м. на 100 км, хоча доповнення до контракту між «Нафтогазом України» і «Газпромом» від 2002 р. про умови транзиту газу на 2003-2013 рр. зазначали, що ці умови повинні бути незмінними до 2010 року.

Але цей же контракт передбачав і ціну на газ для України значно нижчу, аніж для інших держав. Проте минулого року російська сторона доволі безапеляційно порушила умови контракту і з початку 2008 року Україна почала сплачувати за блакитне паливо значно вищу суму, яка все одно не була ринковою.

А от цього року представники «Газпрому» вирішили, що Україна повинна платити значно більше за отримуванийгаз, а тому і почали називати свою ціну, що за дев’ять днів змінювалась тричі. І увесь час - у бік збільшення.

Тож претензії Міністерства палива та енергетики щодо зміни плати за транзит були не безпідставними. Тим паче, що на думку юристів цієї структури, представники «Нафтогазу» не мали права підписуватидоповнення №1 ГУ-06 від 04 січня 2006 року до контракту від 21 червня 2002 року між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» та Відкритим акціонерним товариством «Газпром» про обсяги та умови транзиту російського природного газу через територію України на період з 2003 по 2013 рр.

Тож, 9 січня 2009 року Господарський суд м. Києва розглянув справу по суті і задовольнив в повному обсязі позов Мінпаливенерго. Рішенням суду визнано недійсними доповнення №1 ГУ-06 від 04 січня 2006 року до контракту від 21 червня 2002 року між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» та Відкритим акціонерним товариством «Газпром» про обсяги та умови транзиту російського природного газу через територію України на період з 2003 по 2013 рр.

Також суд визнав недійсним доповнення №1 ГУ-07 від 20 квітня 2007 року до контракту від 21 червня 2002 року між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» та Відкритим акціонерним товариством «Газпром» про обсяги та умови транзиту російського природного газу через територію України на період з 2003 по 2013 рр.

Рішення суду набирає законної сили по закінченню десяти днів з дня його прийняття та підписання.

Щоправда, суд відбувся без довірених осіб від «Газпрому» та представників засобів масової інформації. Перші – просто проігнорували судове засідання, а другі змушені були покинути залу, оскільки як позивач, так і відповідач по цій справі просили суд провести засідання у закритому слуханні, позаяк усі угоди, які повинні були обговорюватись, мають комерційну таємницю. Тож журналістам тільки і вдалося, що побачити присутніх, почути початок справи, а після двохвилинної перерви (яку було оголошено суддею задля того, аби вирішити, чи задовольняти прохання щодо закритості слухання) взагалі пішли геть.

І хоча за дві хвилини перерви акулам пера вдалося взяти певний коментар у директорів юридичних департаментів як Міністерства палива та енергетики, так і «Нафтогазу»,надалі суд вже відбувався без присутності журналістів.

Проте судовий процес, мабуть, був нелегким, оскільки якщо засідання розпочалося об одинадцятій ранку, то рішення суду зачитувалось вже після шістнадцятої години і тривало понад сорок хвилин.

І хоча позов Мінпаливенерго Господарським судом м. Києвапід головуванням судді Лариси Іванової було задоволено, все ж рішення суду ще може бути оскаржене у порядку, що визначені Господарським процесуальним кодексом України. А тому, ще, можливо, і рано ставити крапку у цій справі…

Оксана КОТОМКІНА