Навчання «Sea Breez-2013»

Восьмого липня розпочалися щорічні українсько-американські військово-морські навчання на території Одеської та Миколаївської областей та у акваторії Одеської затоки. У Будинку офіцерів Південного оперативного командування відбулася церемонія відкриття та прес-конференція для засобів масової інформації. Навчання триватимуть до 20-го липня. Це вже 16-й за переліком «Морський бриз», що проводиться в рамках програми «Партнерство заради миру» і на які запрошуються всі бажаючі до участі країни.

От і у цей раз у заході беруть участь десять країн: Болгарія, Італія, Канада, Німеччина, Румунія, Туреччина, США, Азербайджан, Грузія, Україна. До того ж в якості учасників груп спостереження, зв`язку та координації беруть участь Катар (вже другий раз) та Об’єднані Арабські Емірати, що представлені такою високою посадовою особою, як безпосередньо сам командувач військово-морським флотом ОАЕ віце-адмірал Ібрагім Салім Мохаммед аль-Мушаррах. Військово-морські сили Катару також були представлені контр-адміралом та капітаном першого рангу з ад’ютантами. Це вже треті поспіль навчання, на яких присутність представників Перської затоки тільки збільшується. Інтерес до співпраці з Україною тільки збільшується.

Між іншим, як і кожного року, запрошення було завчасно відправлено і російській стороні. Російська ж сторона, як і кожного року, зробила вигляд, що запрошення не надходило. Жодних пояснень, жодних коментарів. Воно й зрозуміло: російського агресора не цікавить «Партнерство заради миру». Навпаки, для Російської Федерації з часів війни проти Грузії у 2008 році цікавить лише партнерство заради війни.

Тема цьогорічних навчань – це проведення міжнародної операції з безпеки на морі та евакуації не комбатантів. Навчання проводитиметься на тактичному рівні, тобто комплексно, в повному об`ємі, а не по частинах. Мета – відпрацювання за стандартами Альянсу дій багатонаціональних штабів та сил під час планування і проведення міжнародної операції на морі зі знешкодження нападаючих терористів та евакуації мирного населення морем з району нестабільності або бойових дій.

Власне, під час навчання буде проведено сертифікацію кораблів та підрозділів ВМС ЗУ, що братимуть участь у міжнародних операцій за методикою «Програми перевірки та зворотного зв`язку Концепції оперативних можливостей». Буде проведено оцінку стандартами НАТО другого рівня фрегата «Гетьман Сагайдачний»( з його палубним вертольотом та доглядовою групою), великого десантного корабля «Костянтин Ольшанський», а також 1-го рівня самооцінка роти морської піхоти. Керівник навчань – контр-адмірал від України, заступник – кептен (капітан 1-го рангу) від США. Чисельність особового складу до 1700 чоловік, до 8-ми літаків та гелікоптерів, до 14-ти кораблів та катерів, до півсотні одиниць автобронетанкової  техніки.

Що вкинулось в очі цього разу? Це високий, значно вищий від радянського, рівень розвитку і загальної підготовки українських офіцерів від лейтенанта морської піхоти ( я бачив, як наш лейтенант про щось там теревенив з канадцем англійською) до адміралів. Віце-адмірал Ільїн перший з українських командуючих, хто вільно розмовляє не лише українською, але й англійською. При тому, що сам – етнічний білорус, уродженець чи то самого Мінська, чи Мінської області. Сам український командуючий почувався вільно, керував діалогом, знайомив високопосадових військових різних країн між собою, вільно спілкувався як з дипломатами, так і з журналістами. Наші здалися мені не гіршими від західних, а морпіхи – взагалі зразок воїна. У всякому випадку, у стройовому та спортивному розвитку. Підтягнуті хлопці! І не всі з них – контрактники. Половина – ще строковики.

У середовищі журналістів та репортерів деякими колегами розповсюджувалися чутки про захмарні місячні оклади на російському Чорноморському Флоті: від чотирьох тисяч гривень у матроса-строковика до 120 тис. гривень у командира крейсера «Москва». Щоправда, у перерахуванні на американські гроші, це чомусь значно перевищує оклади На Північному флоті та у віддалених районах Далекого Сходу. Чи настільки вже Севастополь – «гаряча точка»? Сумнівно. У будь якому випадку. Певна річ, росіяни в будь якому випадку платитимуть своїм морякам у Криму значно більше, ніж українці – своїм, але не настільки. Таким чином росіяни з одного боку утворюють почуття зверхності над українськими моряками ( як елемент інформаційно-психологічної війни), а з другого – утворюють заздрісне відношення власних моряків з інших флотів, особливо Балтійського, який під пільгове фінансування не потрапляє. Та і на Північному та Тихоокеанському флотах виникають питання «За що?» і «А чим ми гірші?». Щоб потрапити служити на Чорноморський флот, утворюється певний корупційний конкурс, а переводитись із Севастополя для подальшої служби на інші флоти, а особливо на Каспій та Кавказ, бажаючих нема.

Також цього разу ще не прибув корабель від американської сторони з непрокоментованих командуванням як нашим, так і американським, причин. Можливо, з причини загострення ситуації у Перській затоці (Іран) та у східному середземномор`ї (Сирія), а, може, ще з якихось оперативних причин. Гадаю, найближчим часом це запізнення з`ясується. Дехто з журналістів в «кулуарах» висловив припущення, що Штати знехтували Україною, тому що «втомились» від Януковича і «регіонерів», тому і не прислали навіть фрегата. Певна річ, ці навчання в будь-якому випадку накладаються на військово-політичну ситуацію, при тому таку, що постійно змінюється. В нашому випадку Росія знову провокує війну в Закавказзі, щоб створити привід для вторгнення не тільки в Грузію, але й в Азербайджан, щоб перервати будівництво азербайджано-грузинсько-турецьких трубопроводів та залізниці. Від Каспія до Чорного моря стараннями Росії утворюється територія нестабільності. Але й країни Заходу теж зрозуміли, що без закавказького шляху постачання не лише енергоносіїв, але й просто шляху сполучення з Центральною Азією, їм не обійтись. Ото ж з Росією рано чи пізно прийдеться щось вирішувати, тому що вона просто не здібна зупинитись в своєї експансії. Новим помітним чинником стало, і з кожним роком ширшає, залучення до навчань представників монархій Перської затоки. Очікується в недалекому майбутньому і участь більш крупних країн цього регіону. Їхні флоти заточені на схожий з Чорним морем майже замкнутий басейн з ворогом на протилежному березі – Іраном, маючи на озброєнні в основному флот ракетних та інших катерів та частини морських диверсантів. Відомі також прямо ворожі відносини Росії з Катаром з приводу підтримки останнім повалення режиму Каддафі в Лівії та активну підтримку Катаром та Саудівською Аравією антиасадівських заколотників в Сирії. Для України ж Катар та Саудівська Аравія – джерело дешевого газу і можливих великих інвестицій.

Ото ж будемо спостерігати за перебігом подій. В недалекому майбутньому нам прийдеться брати в ньому участь.

Володимир УЩАПОВСЬКИЙ, спеціально з Одеси