Журналістські організації України бойкотують Конференцію Європейської федерації журналістів у Москві

Журналістські організації України бойкотують конференцію Європейської федерації журналістів у Москві. Керівники Незалежної медіа-профспілки Юрій Луканов і Національної спілки журналістів Сергій Томіленко звернулися до конференції ЄФЖ із закликом засудити російську пропагандивну машину, яка дискредитує професію журналіста, а також називати речі своїми іменами, а саме говорити про війну Росії проти України, а не конфлікт в Україні.

Українські організації ще раніше закликали європейських колег ігнорувати конференцію ЄФЖ у Москві. В кінцевому підсумку до Москви не поїхали делегації Білорусі, Бельгії, Фарерських островів, Грузії, Угорщини, Латвії, Люксембурга, Нідерландів, Польщі, Португалії, Словаччини. У конференції беруть участь делегації з 28 країн.

Конференція ЄФЖ проходить у московському Домі журналіста 21 і 22 листопада.

Нижче міститься повний текст листа керівників журналістських організацій України до конференції ЄФЖ.

«Щиро вітаємо вас. Бажаємо твердості і наполегливості у відстоюванні свободи слова під час роботи щорічної конференції Європейської федерації журналістів.

Ми з повагою ставимося до вашого рішення вибрати місцем проведення конференції саме Москву, адже таке рішення ухвалювалося демократичним шляхом. Одначе продовжуємо вважати цей вибір помилковим. Він містить в собі ризики, пов’язані з дискредитацією нашої професії.

Хочемо звернути вашу увагу на те, що під час недавнього саміту G-20 світові лідери прямим текстом закликали вивести російські війська з України. Якщо світові лідери називають речі своїми іменами, то журналісти тим більше не можуть відставати від них. Тим часом, у документах ЄФЖ досі фігурують дипломатичні висловлювання на зразок «військовий конфлікт в Україні». Ми переконані, що європейська спільнота журналістів має чітко продекларувати, що в Україні відбувається війна, яку розв’язав Кремль проти незалежної держави.

При цьому треба мати на увазі не тільки схід України, але і Крим, який Росія, порушуючи принцип недоторканості державних кордонів,порушуючи ряд своїх міжнародних зобов’язань, брутально привласнила собі, ввівши туди війська. Останній факт визнав сам президент Росії Владімір Путін.

Це лише на перший погляд вищесказане не має відношення до журналістики. Неточність в ключових тезах призводить до подальших хиб в оцінках. В заявах ЄФЖ не фігурує чіткого усвідомлення того, що журналісти Росії у величезній кількості стали учасниками пропагандистської машини, яка підтримує завойовницьку політику Кремля.

З початку подій на Майдані, а потім під час війни проти України, весь спектр інструментів російської пропагандистської машини РФ (провідні телеканали РФ, російське цифрове телебачення, представництва російських ЗМІ за кордоном, Інтернет-ресурси, соціальні мережі, блогосфера, медіа та експертне середовище, проросійські ЗМІ в Україні тощо) задіяний для популяризації ідей сепаратизму в Україні, виправдання діяльності членів сепаратистських і бандитських угруповань, безпідставному звинуваченні української влади у геноциді власного народу, створенні гуманітарної катастрофи, винищенні російськомовного населення на території східних регіонів України. Особливо небезпечну роль у цьому процесі відіграють «журналісти» російських ЗМІ, які, прикриваючись журналістською діяльністю, здійснюють пропаганду в інтересах Кремля, яким вони – і це не секрет – контролюються.

Робота такої російської журналістики не має нічого спільного з нашою професією. Мало того – вона її дискредитує. Вона відверто знущається з усталених професійних стандартів. Якщо міжнародна журналістська спільнота і далі заплющуватиме очі на цей факт, то це може позначитися не тільки на репутації міжнародних журналістських організацій, але і на репутації професії в цілому.

Звісно, є невеликий сегмент російських колег, які не піддалися на тиск, які, нерідко ризикуючи собою, продовжують розповідати правду про війну в Україні. Їх б’ють, їм погрожують, їх принижують. Але вони продовжують працювати чесно. Вони являють собою славу російської журналістки. Честь їм і хвала. Вони заслуговують на всебічну підтримку всіх чесних журналістів світу. На цьому ЄФЖ також має наголошувати в своїх заявах.

Хочемо наголосити, що, попри все, ми з повагою ставимося до Союзу журналістів Росії. У нас з ним нормальні, робочі, ділові стосунки. Нерідко ми допомагаємо одні одному вирішувати практичні проблеми журналістів. У нас з СЖР відбуваються регулярні робочі консультації в рамках Організації з безпеки і співробітництва в Європі, ми також проводили зустрічі і в Брюсселі в штаб квартирі Міжнародної федерації журналістів. Ми також цінуємо прагнення СЖР не поривати співпраці з міжнародною журналістською спільнотою.

З повагою, Сергій Томіленко, перший секретар Національної спілки журналістів України, і Юрій Луканов, голова Незалежної медіа-профспілки України».