Чинні реформатори готують ґрунт до... масової реприватизації житлового фонду?

Тренд перший. Як ми знаємо, наша люба «комісія креку» встановила економічно обґрунтовану ціну газу в 7188 грн., що еквівалентно 320 доларів. А сьогодні, в угарі радощів та відкриття шампанського через епічну перемогу «Нафтогазу» над «Газпромом», виявилась фантастична річ. Спотова ціна газу на світових ринках (тобто, теоретично максимальна ціна, в якій враховано доставку в будь-яку точку планети Земля) становить (увага, сядьте) 257 доларів США. При всіх можливих розкладах «економічно обґрунтована ціна газу» не може бути вищою за вартість спотової. Хіба що цей газ інопланетний якийсь, і доставляють нам його літаючими тарілками з Альфа Центавра. Лінк із вказанням спотової ціни ось, навскидку (шампанське і Епічна Пірімога, як і вимоги посадити «панну з бубликом» в асортименті):

https://www.facebook.com/katya.sokolova.86/posts/779702308812496

Висновок 1: «Нафтогаз» перейшов до аргентинської моделі визначення ринкових цін, які всередині країни мають бути вищими за світові, щоб «Нафтогазу» було вигідніше продавати тут, ніж за кордоном. Це, помітимо в дужках, при ЗАКРИТОМУ ринку від європейських товарів, тобто, західний спотовий газ навіть теоретично не може зайти в Україну, обминаючи «Нафтогаз». Компанія виходить страшенно прибуткова - бо що продаючи реверсний газ в Україні, що продаючи російський газ, що продаючи спотовий - вона отримує гарантований прибуток. Теоретично. Тому що для цього повинен бути в країні споживач, здатний таку ціну заплатити. А його нема. Значить, і результат буде такий же, як в Аргентині і Мексиці, де газовиробники спалювали газ через неможливість його продати. Це в кращому випадку. В гіршому українцям цілком легально продаватимуть імпортний газ із націнкою «внутрішня ринкова ціна» - «спот» (а як ми знаємо, ця різниця буде завжди додатня), а український газ так само легально гнатимуть за кордон, продавати там за спотову ціну і нити про збитковість, бо змушені продавати на Заході товар за заниженими цінами. При цьому на завищені ціни уже не можна буде жалітись, бо націнка буде всього 30%, ринково і ліберально.

Висновок 2: Ніякого газового ринку в Україні, і ніякої енергетичної біржі не буде ні найближчим часом, ні взагалі коли-небудь. Бо якщо відкрити кордони і пустити в Україну спотовий газ, «Нафтогаз» буде банкрот вже наступного дня. Так само можна забути за ратифікацію Третього енергопакета, бо в ньому регламентується рівний доступ до розподільчих мереж всіх газотрейдерів. А ви думали, вам буде євроінтеграція? Дзуськи.

Тренд другий. Непоміченою пройшла новина про підготовку програми створення так званих «дохідних домів» із дешевою орендою. Вважається, що їх будуть будувати державним коштом. Ага, їжте самі свої мухомори, казкарі. У вас дефіцит бюджету скоро буде рівним профіциту, а ви погрожуєте будувати якесь «соціально-дешеве житло».

http://news.finance.ua/ua/news/~/318791

Але така програма буде. Просто на практиці вона буде виглядати іншим чином, саме тому, як сказано в новині, «економ-клас» засекречений. У нас зараз дуже багато будинків, які були здані девелоперами, але їх ніхто не може продати. Бо первинний ринок нерухомості встав. Ні у кого нема таких коштів, навіть за умови кредиту на 20 років з впахуванням на трьох роботах без відпустки, щоб купити квартиру. А гроші відбивати треба. От ці «здані, але не продані» будуть оголошені «дохідними домами». А переселяться туди, правильно, громадяни, які нездатні платити «ринково обґрунтовані ціни на комунальні послуги». Причому переселятись будуть не в окремі квартири, а їх будуть «уплотняти», бо «дешевою» буде тільки оренда, а тарифи так і лишаться «ринковими» - і платити їх не зможуть, хіба що тільки по комунальному принципу. А потім піде простий цикл. Оскільки із нинішніми тарифами платити в повному обсязі не зможе не менше 60% населення, то звільнятимуть цілими багатоповерхівками, які потім... правильно, теж оголошуватимуть «дохідними домами».

Не виключено, що на певному етапі навіть спростять процедуру. Будуть пропонувати угоду: ми вам борги списуємо, а ви квартиру добровільно передаєте у власність ООО «Рога і копита» ЛТД.

Ой, тільки не розповідайте мені за субсидії. З такою діркою в бюджеті мені сумнівно, що ви зможете виплачувати їх навіть тим, хто на них претендував раніше. Їжте, повторюю, свої мухомори самі.

Висновок 3: під акомпанемент риторики про недопустимість і неринковість реприватизації, чинні реформатори готують ґрунт до... масової реприватизації житлового фонду. Тому що вищеописана схема і є прихованою реприватизацією, коли люди позбавляються вже приватизованого житла і розпочинають з початку «працювати на викуп». Причому у значної кількості ці квартири - радянські кооперативні, тобто вони вже один раз на них заробили потом і кров'ю.

Додам до цього іще два зауваження. Це - реформи Лі Кван Ю навпаки. Тому що великий сингапурський реформатор перше, що зробив, знищив перегрітий ринок нерухомості і дозволив приватизацію за копійки. Бо вважав, що тільки такий працівник ефективно працює на державу, який не повинен думати за те, що завтра він лишиться на вулиці. Це була інвестиція в майбутнє, яка відбилась багато разів вже за перше десятиріччя.

У нас же хочуть надолужити «прихватизацію 90-х років», коли «злочинно дозволили майже безкоштовну приватизацію житла». Забувають тільки, що копійчана приватизація жител була тією кісткою, яку кинули народу, щоб він не переживав через «ваучерну прихватизацію» заводів і фабрик, по якій він отримав голий нуль. А тепер потенціал переділу скінчився, і треба кістку не тільки забрати назад, але й повторно її продати.

Висновок 4: Якщо я правильно аналізую ситуацію, а не просто займаюсь пророкуванням в стилі Кассандри, то Україну очікує доля Аргентини чи США часів Великої Депресії. Здійсниться одвічна мрія українців - вони будуть жорстоко розіп'яті на хресті історії, от тільки раю навзаєм не отримають. Країна просто зникне, а ми будемо героями підручників - і на нас пальцем показуватимуть - «діточки, бачите - українець пішов - не будьте таким, не просирайте своє майбутнє, а то будете як він, працювати у китайських гастарбайтерів прислугою».

За цей пост очікую чергового ярлика «Рука Москви». І не очікую жодного поста, який б заперечував мої побудови.

Такий от підсумок важкого дня після «дня всіх дурнів».

Вячеслав Ільченко, facebook.com