​Влада олігархії не є владою держави

Рік і два тому: роки минають, але емоційна пам'ять втрачає набутий досвід - і все повторюється по замкненому колу. Головне, що треба знати:

1. сепаратистів та загарбників згідно закону - пробачити та 2. добровольців постріляти та посадити.

Але це - від ірраціонального страху навіть тоді, коли нічого вже втрачати. Є градації мужності та боягузтва. Є військова мужність, але політичне боягузтво.

Що ще потрібно пам'ятати: люди типу Ірини Геращенко - НЕ люди. Не люди і ті, хто навіть за обов'язком захищають олігархів та їх обслугу.

7 октября 2015-2016г.г.

Рік тому: яскравий історичний приклад - як мужній воїн на фронті виявляється як безпорадний громадянин, якого може бити, навіть вбити будь-який хуліган чи мент.

Це - випадок того, що усім все майже ясно - але люди готові як приречені йти до в'язниць за захист своєї Батьківщини. Дива в історії не буває - ефект прецеденту діє усюди та завжди - якщо можна вбити Сашка Білого та Лісника - можна також кожного з нас. А статтю та приводи до цього можна завжди знайти. Ідіоти з «народу» хочуть ще зняти недоторканність з народних депутатів - природного бар'єру на шляху потенційного диктатора. Ті ж самі люди з «народу» хочуть, щоб була спрощена система влади навколо диктатора - щоб потім потрапити у ще більшу залежність від диктатора. Хочуть «без партій та політики», «без прапорів» - але альтернативою є не демократія та воля - а влада кримінальних олігархічних кланів.

Весь час звертаються до «пана президента» та «уряду» - але влада олігархії не є владою держави взагалі - тому до них звертатися марно - вони геть знеособлені.

Нам не від них щось треба, нам їх самих не треба.

Але якщо так - то їх захисники теж НЕ НАШІ. І їх менти, і їх ідеологи типу Портнікова, які захист олігархії прикривають гучним «патріотизмом».

У нас «гібридність» вчинків через шизофренічність самого суспільства - коли хочуть взаємовиключних речей... Це іноді жінки хочуть від чоловіків рис, які в одній особистості майже не поєднуються...

7 октября 2015г.

Виходить, що попереду у наших бійців - не відпочинок та заслужені пенсії та нагороди - а в'язниця, розстріли, як Сашка Білого та Костакова. Виходить, що без нової революції бійців чекають тюрми та злидні. І все починається з головнокомандувача - який наостанок повинен «злити» усіх, хто воював з росією та сепаратистами. Чи краще не давати себе судити продажним ментам та суддям? Адже вони - спільники сепаратистів? Отже - головна проблема - не зовнішній, а внутрішній ворог? І без подолання внутрішнього ворога зовнішнього не подолати. Їх і розрізнити важко! Чи є інші варіанти розвитку подій - і наш президент з прем'єром - справжні патріоти, якими можна пишатися? Порошенко - наш Маннергейм чи Бен-Гуріон?

Станіслав Овчаренко, Facebook.com

Фото з мережі Інтернет