​Метушня навколо закону про антикорупційний суд не має жодного стосунку до подолання корупції

Декілька годин тому з'явився текст президентського закону про так званий «антикорупційний» суд. ОЧЕВИДНО, що президент себе сам не образить. ПРОГНОЗОВАНО, що він подав проект створення суду, котрий, в кінцевому рахунку, не буде йому загрожувати.

ОЧІКУВАНО, що цим не вдоволені політики, котрі вважають оцей «антикорупційний» суд ледь не панацеєю від корупції. Фейсбук-дописи їх сповнені обурення, яке буде рясно литися найближчі добу-дві.

Мені цікаво, на що вони розраховували? Що Порошенко подасть законопроект, де наступить на горло своїй власній пісні?

Вражає, наскільки дитячою є психологія окремих записних антикорупціонерів, наскільки примітивне їх сприйняття роботи правової системи і яке мінімальне їх розуміння, що таке корупція взагалі.

Дехто відверто каже «давайте віддамо все іноземцям, їх же не куплять».

Тьфу!

Прикро, що саме такі наївні та спрощені підходи зараз у моді. Це означає, що суспільство не дозріло до того, щоб підтримати тих, хто є справді компетентним антикорупціонером.

Погано, що всі ці НАБУ, антикорупційні суди, НАЗК і т.д. є, по суті, лише піар-проектами, на котрих хтось освоює великі бюджети, а хтось - здобуває політичні бали.

Чесно кажучи, перші мені більше подобаються, ніж другі. Політики піаряться на «антикорупції», бігаючи з пустими гаслами і непрацюючими рішеннями, без жодної користі для суспільства. В той же час «грантоїди» хоча б підвищують внутрішній попит за рахунок залучення грошей із-за кордону, розвивають українську економіку в цей складний період, отримуючи закордонні гранти.

Звісно, ця вся метушня не має жодного стосунку до подолання корупції. Так звану велику корупцію можна ліквідувати, тільки змінивши Конституцію, прибравши безкарність Президента і його можливості втручатися у роботу різних гілок влади - по суті, створити класичну буржуазну демократію з незалежними гілками влади.

Нагадаю, зараз Президент є одним із найбільших бізнесменів у країні, він формує регуляторні органи, котрі створюють сприятливі умови для його бізнесу. При цьому він призначає очільників ключових правоохоронних інституцій (СБУ, Генпрокуратура), має можливість міняти у вигідний для себе спосіб структуру судів (зараз, у цей момент, він міняє під себе Апеляційний суд Києва та київський окружний Адмінсуд тощо). Такі повноваження є радше ознакою монархії.

Ліквідація безвідповідального і всевластного інституту президентства - перший і необхідний крок до антикорупційного перетворення країни. Але це історія іншого часу та інших людей.

Igor Lutsenko, facebook.com

Фото focus.ua