​Відпущений Беркут. Що робити далі?

О, несподіванка! Росіяни вкупі з травмованими Майданом регіоналами нас вчора переграли. Виявилося, що зусилля цих реваншистів дають прекрасні плоди на грунті нерозуміння війни і Майдану тими, хто зараз при владі. Сюрприз! (іронія).

Змовкають гармати, але пропагандистські динаміки ніколи не змовкають, вони працюють протягом століть, щоб правдою або неправдою тримати ті кордони, котрі було встановлено зброєю. Тому війна пам’яті ніколи не припиняється.

Найближчі цілі росії у цій війні – це знищити доказову базу по злочинах, котрі вона прямо чи через банду свого януковича здійснила на Майдані, а відтак і плавно перейти до знищення доказової бази по початку своєї агресії в Криму і на Сході України.

Майдан мають представити злочином проти чинної, легітимної влади, а тим самим і знайти ще одне виправдання російській агресії – росіяни просто рятували окремі регіони від терору Правого сектору та кривавих пасторів.

Нинішня українська влада показала, що готова давати таку можливість росії. Торг «ми припиняємо встановлювати істину в злочинах росії в обмін на повернення росією заручників» цілком прийнятний для нинішніх керівників держави і значної частини її прихильників. Провадженням по Майдану і по злочинах росії (збитий Боїнг) завдано критичних ударів.

Висновок з учорашнього уроку – що ми маємо розгорнути масштабну боротьбу за правду.

Ми маємо, перш за все, довести до кінця ті справи, котрі лишилися. І ті, котрі в судах, котрі страждають від нинішнього потворного процесуального законодавства, котре зовсім не захищає потерпілих.

Це справи, зокрема, про вбивство Веремія, про викрадення і вбивство Вербицького. І ті, котрі на етапі досудового розслідування – там є ще велика перспектива, в тому числі і для поповнення обмінного фонду, а відтак – визволення українців з полону.

Не все ще втрачено. Через наявний масив ще можна судовим чином встановити істинну картину, хто замовляв терор проти Майдану – ці провадження слід берегти, як зіницю ока.

Ми маємо оточити суспільною увагою справи про військові злочини росії. Катування і вбивства Стрєлковим-Гіркіним у Слов’янську, справа Володимира Рибака, вбитого за український прапор, вбивство українського прапорщика Сергія Кокуріна в Криму росіянами, та ж справа про збитий малайзійський літак тощо.

На жаль, раніше майданівськими справами цікавився лише вузький прошарок активістів. Мало хто, приміром, розуміє, що слідство по критичних епізодах вже завершено, що насправді в суді вже знаходяться багато справ, і дочекатися вироку – лише справа часу, заважає лише ухвалений ще при януковичі КПК, котрий так і не спромоглися поміняти у кращу сторону наступники.

Слід добиватися зміни у кримінальний процесуальний кодекс, пояснювати українцям, що нинішній закон не захищає законослухняних громадян і що якщо вони стають жертвою злочину, то у них практично мало шансів добитися покарання винних законним шляхом.

Необхідно запровадити реальні механізми заочного засудження.

Слід розказувати правду про війну і про Майдан. На жаль, неоковирна державна пропаганда лише відштовхувала від сюжету Майдану нове покоління – зараз виросли вже діти, для котрих Майдан – це щось пафосно-натужне, нудно-формальне.

Правду треба захищати, інакше неправда нас знищить.

Igor Lutsenko, facebook.com

Фото censor.net.ua