​Трагічним дням 18-21 лютого 2014 року присвячується

Мене часто запитують, чому я постійно і так жорстко критикую п’ятого президента. Знаючи, що ми були близько знайомі завдяки моїй професії, деякі люди припускають, що, можливо, у нас був особистий конфлікт? Звичайно, ні. Можливо, важко повірити, але цей конфлікт ідеологічний і світоглядний. І, незважаючи на співпрацю з 2001 року, він поступово визрівав і остаточно сформувався на Майдані у 2014 му. Ті події у мене сформували моє особисте бачення: у чому справжні проблеми моєї країни, яку я не збирався і не збираюсь покинути заради ліпшого життя в інших краях. А тому приречений брати участь у будь-яких подіях, які можуть змінити долю країни-лузера на країну, в якій хочеться жити.


Я був на Майдані з перших хвилин після допису у ФБ Mustafa Nayyem і до останніх днів лютого. І все добре пам’ятаю. Особливо дні 18, 19 і 20 лютого.

Це історія про те, як так звані керівники Майдану спочатку зрадили протестуючих.

18 лютого вони по домовленості зі своїми колегами з оточення януковича вивели людей в так званий «Мирний Наступ» під «Верховну Раду», добре розуміючи, що в Маріїнському парку і на прилеглих вулицях їх чекають озброєні кримінальні бойовики і бійці «Беркуту», які влаштували бійню протестуючих. І це був план по ліквідації табору повстання на Майдані Незалежності. Бо захищені барикадами і палаючими покришками протестуючі декілька місяців чинили ефективний опір спробам зачистити Хрещатик і Майдан від майданівців. Я був сам не свій від люті, розуміючи, що відбувається. У той вечір з Майдану зникли майже всі політики, що його «очолювали».

Розправившись з мирним наступом вдень, вбивши декілька десятків людей, у вечері влада почала операцію по ліквідації Майдану. «Альфа», пройшовши дахами будівель на Хрещатику, підпалила Будинок профспілок, де був штаб Майдану і шпиталь з пораненими майданівцями. Також силовики ліквідували барикаду на Інститутській і зайняли площу під стелою Незалежності зі сторони консерваторії. Були знесені барикади на Грушевського, і силовики зайняли Європейську площу і вийшли на Хрещатик і Трьохсвятительську. Захопили Маріїнський палац. Силовики повинні були вичавити протестуючих у сторону Михайлівської площі, де їх чекали озброєні «тітушки». Які в той вечір вже вбили там одного з майданівців.

Але тої ночі, втративши частину своєї території, Майдан встояв. Чудом і героїзмом декількох сотень людей, які залишилися його захищати.

Бронетранспортер силовиків, який намагався знести барикаду на Хрещатику, захисники Майдану зупинили, підпаливши його десятком коктейлів Молотова. А ближче до ранку на Майдан знову почали стікатися люди. Прибувала підмога з киян, незважаючи на те, що Макеєнко (у майбутньому зіц-власник телеканалу Порошенко «Прямий»), тодішній керівник адміністрації міста, закрив метрополітен. Приїхали хлопці зі Львова і з західних областей країни.

19 лютого кільце силовиків стискалося навколо Майдану. Але наступ силовиків задихнувся і втратив ініціативу. Вони спочивали перед новим штурмом.

Розуміючи, що влада прийняла остаточне рішення будь-якими засобами ліквідувати повстання громадян, деякі члени самооборони Майдану почали озброюватися.

Рано-вранці 20 лютого Іван Бубенчік, член однієї сотні самооборони, відкрив поодинокий вогонь по беркутівцям, що готувалися до штурму Майдану під стелою Незалежності. Спочатку з вікон консерваторії, а потім з барикади навпроти. Він вбив декілька офіцерів і поранив близько двадцяти бійців «Беркуту». Це спричинило паніку серед беркутівців і вони почали відступ по Інститутській.

Побачивши відступ силовиків, майданівців пішли у наступ на Маріїнський палац і вверх по Інститутській вулиці. У відповідь снайпери «Беркуту» відкрили вогонь по майданівцям, які були у переважній більшості озброєні дерев’яними щитами і палицями. У той день там загинуло більше сорока хлопців. А за весь час протесту більше сотні.

Саме вони сьогодні відомі як «Небесна сотня».

Але у цих подіях тоді настав злам. Влада і силовики почали втечу. янукович у Харків, Крим і россію. А разом з ним і його оточення.

І ще раз було наочно доведено - ніякий мирний протест не веде в авторитарній державі до зміни влади. А право громадян на озброєне повстання і право володіти зброєю для захисту свого життя - справжній запобіжник будь-яких спроб злочинців узурпувати владу і перетворити вільних громадян на покірне стадо.

Але тоді, на жаль, революція не перемогла. Протест, що переріс у повстання, не народив новий політичний клас, еліту нового ґатунку.

Використавши втечу колишніх керівників держави, надававши громадянам фантастичних обіцянок про «життя по-новому», до влади повернулися на чолі з Порошенко всі ті ж можновладці, що були при владі і до Майдану. Змінивши гасла на патріотичні, використавши російську агресію, що почалася у Криму і на Сході країни з вигодою для себе, вони продовжили експлуатувати активи країни, отримуючи надприбутки для себе і своїх кланів.

Далі я процитую допис Юрія Романенко, з яким я повністю згоден і правота якого саме зараз стає дуже очевидною:

«Розстріл Майдану і чому ми ніколи не пробачимо Порошенко

Кожне 20 лютого я згадую стогін на Майдані. Ридання, плач тисяч людей, які поминали загиблих на Інститутській. Цей стогін я згадую щоразу, коли бачу обличчя Порошенко і його дармоїдів, які розповідають нам, чому не можна було побудувати нормальну державу в Україні.

Порошенко і загиблі люди на Майдані - це дві полярності, дві протилежності, що відображають наш соціум.

Герої Небесної сотні втілюють у собі визначеність, готовність змінити свою долю і долю країни ціною свого життя.

Вони були готові порвати з минулим, де вирують договорняки, корупція, «моя хата з краю» ціною свого життя.

Порошенко ні з чим не був готовий порвати, з чим була готова порвати Небесна сотня.

Тому залишилася залежність від росії, Медведчук, корупція, безробіття, несправедливість, злиденна провінція, лицемірство і брехня еліти, що деморалізує соціум.

Порошенко розвинув і поглибив гібридну державу, яка до кінця його правління розтоптала і злила в унітаз все те, що намагалися відвоювати для майбутньої успішної України герої, прикриваючись дерев'яними щитами.

Саме за це ніколи не можна пробачити Петра Порошенка. І люди, які підписуються за нього через 7 років, коли відкривається нова правда про нещирість і брехню Петра Олексійовича, приймають на себе відповідальність за гріхи і зраду жертв Небесної сотні і тисячі жертв на Донбасі.

Саме тому нестерпно дивитися на його театральну скорботу, театральну скорботу його покемонів, які перетворили величний подвиг в сумну ширму, що прикриває розпил країни.

Саме тому від Порошенка тхне мертвечиною, а Мертвечук розцвів саме за часів правління Петра Олексійовича. Саме тому він розвинув армовір, що смердить смертю і минулим.

І саме тому ми радіємо сьогодні, коли Зеленський почав ганяти Медведчука, виходячи з якихось своїх цілей. Тому що це показує, що все було можливо, коли ти хочеш досягти результату. Коли ти ставиш реальну мету. Коли ти прагнеш вирішити проблему.

І ставлення до жертви героїв Майдану є лакмусовим папірцем того чи іншого політика.

Як тільки нам кажуть, що справедливість неможлива, «тому що такі обставини».

Що путін всесильний, а ми дуже слабкі.

Що радикальні зміни ще «не на часі», бо ми чогось не розуміємо.

То перед вами і є той самий гібридний політик, який хоче зберегти гібридну тіньову державу, який плює на ваші стогони, вашу емпатію, вашу людяність.

І якщо ми хочемо жити в тій Україні, за яку лилася кров 20 лютого 2014 року на Майдані, то ніколи ми їх не пробачимо».

Сергій Гайдай, facebook.com

Фото зі сторінки ФБ Сергія Гайдая



Комментарии

Комментарии отсутствуют. Возможно, ваш будет первым?

Добавить комментарий

Новости от Киноафиша.юа
Загрузка...
Загрузка...

Последние новости

Вчера в Беларуси в Минске состоялся учредительный съезд пророссийской партии «Союз», выступающей за реинтеграцию с россией

подробнее
Конфликты и законы © 2008-2021.

Электронная версия всеукраинского юридического журнала «Конфликты и законы». Свидетельство о госрегистрации: КВ № 13326-2210Р от 19.11.2007 г. Полная или частичная перепечатка материалов сайта разрешается только после письменного согласия редакции. Внимание! Начиная с 21.11.2013 года (дня провала евроинтеграции с ЕС) редакция журнала «Конфликты и законы» (вопреки правилам правописания) оставляет за собой право публиковать слова «партия регионов» и «виктор федорович янукович» со строчной буквы. Также, начиная с 29.06.2016 года, редакция «КЗ» оставляет за собой право навсегда публиковать на своих страницах со строчной (маленькой) буквы слова (и образованные от них аббревиатуры) и словосочетания «москва», «россия», «российская федерация», «владимир путин», а вместе с ними и сокращение «роскомнадзор» (как и все прочие госучреждения рф), нарушив таким образом установленные правила правописания независимо от языков, на каких эти слова и названия публикуются. Это наше оружие в информационной войне с оккупантом.