​Про дипломатичні відносини з країною-агресором

Прочитав інформацію, що на одному телеканалі заступник міністра закордонних справ України Євген Єнін пояснював, чому Україна не розірвала дипломатичні відносини з рф.

Головним аргументом був гуманітарний аспект, адже, за словами заступника міністра, в рф перебувають десятки тисяч громадян України та їхні інтереси, права потрібно мати можливість захищати.

Що ж, нагадаю, що у 1961 році була підписана Віденська конвенція про дипломатичні відносини. Ця конвенція регламентує всі основні види і функції дипломатичних представництв. Саме згідно цієї конвенції і діють дипломатичні відносини між державами.

У 1963 році була прийнята Віденська конвенція про консульські зносини. Саме консульства і займаються питаннями захисту своїх громадян на території іноземних країн.

А тепер почитаємо статтю 2 Віденської конвенції про консульські зносини:

Стаття 2

Встановлення консульських зносин

1. Встановлення консульських відносин між державами здійснюється за взаємною згодою.

2. Згода, дана на встановлення дипломатичних відносин між двома державами, означає, якщо не обумовлено, згоду на встановлення консульських зносин.

3. Розрив дипломатичних відносин не тягне за собою ipso facto розриву консульських зносин.

Тобто, розрив дипломатичних відносин не означає, що країна, яка розірвала ці відносини, не зможе захищати інтереси і права своїх громадян на території країни, з якою розірвані дипломатичні відносини.

Насправді, вже набридло слухати неправдиві пояснення причин збереження дипломатичних відносин з країною-агресором, яка анексувала Крим, окупувала частину території Донбасу і вбила понад десятки тисяч громадян України.

Не розірвавши дипломатичні відносини з рф, українська влада, як попередня, так і чинна, дала і дає можливість країні-агресору заявляти про громадянську війну в Україні і непричетність до війни.

Не знаю, що повинно ще відбутись, щоб було прийнято рішення про розрив дипломатичних відносин з країною агресором, але ця ситуація є неприйнятною, на мою думку.

Україна, а точніше - українська влада продемонструвала і демонструє слабкість, яку повною мірою використовує країна-агресор. Ця неприйнятна двозначність є головною причиною, на мою думку, багатьох помилок, дій української влади, що не дозволяють зрозуміти і прийняти відповідні рішення щодо завершення війни і встановлення миру.

Віталій Бала, facebook.com

Фото RFE/RL