​«Священні корови»

У світі розгорається скандал, пов’язаний з офшорами.

Офшор — це країна або територія, що надає іноземним компаніям особливі умови для ведення бізнесу.

Простими словами: офшор для бізнесу і заможних людей — це рай. Власники компаній, або просто багаті люди, витрачають менше грошей на податки чи не витрачають зовсім і мають можливість приховати свою діяльність від державних органів.

Тримати компанію в офшорі — злочин? Ні, не злочин.

Держави борються з офшорами? - Так, але, скоріше, не з офшорами, а зі зловживаннями, пов'язаними з ними: ухиленням від податків, відмиванням грошей та іншими злочинами. Існують міжнародні організації (ОЕСР, FATF та інші), які випускають рекомендації для держав про те, як будувати політику і законодавство в області офшорів.

У нашій країні офшорізація і олігархія виявилася не побічним продуктом капіталістичного прогресу, як це відбувалося в інших країнах, і навіть не побічним продуктом регресивного розвитку країни в останнє десятиліття, а сама стала однією з кардинальних причин регресу України. І як висновок, стали згубними для країни, висмоктуючи з неї всі соки, не дають їй розвиватися!

Вся політика і політики самим фактом належності до політичних процесів сьогодні є аморальні, як в справах, так і в словах, не кажучи вже за передвиборчі гасла. А боротьба з олігархами і корупцією, а тим більше «виходу з тіні», виглядає як боротьба нанайських хлопчиків.

Не треба бути ані політиком, ані політологом, щоб не бачити, що влада (не тільки останні 2 роки) робить все можливе, щоб зберегти все як є. У розумінні Ахметова, Коломойського, Пінчука, Порошенко, Зеленського це означає: залишитися безкарними в грабіжницькій приватизації, схемах, «реформах». Для цього потрібно так чи інакше зберегти владу в руках лояльної до них правлячої верхівки.

Поки влада заспокоює населення і переконує його в необхідності підвищення пенсійного віку, податків і акцизів, когорта найбагатших «народних улюбленців» продовжує виводити з країни гроші і наживатися на національному надбанні.

Разом з цим «маленькі українці», із середньою зарплатою по країні в 20 тис., продовжують обростати податками.

Ми слухаємо новини про нібито економічний ривок, зниження рівня бідності, у цей же час кожен з нас в казну платить в середньому до 40% з своїх щомісячних доходів.

Додайте до цього податкового коктейлю ще тарифи ЖКГ, податок на землю, нерухомість, 20% ПДВ на всі покупки, які платимо ми, споживачі, суттєво збільшені за останні роки акцизи, «золотий» бензин. А наш уряд вишукує все нові і нові способи, щоб струсити з населення останнє.

Пригадується 15 жовтня 2019 року і «реформаторській» меседж від президента – «ФОПи це корупційні схеми». Пан Зеленський вважає, що буде зростання добробуту та економіки в країні, якщо зникнуть ФОПи, а залишаться олігархи та не чесні багатії, які можуть собі дозволити купити квартирку в найдорожчих містах світу — Лондоні?

Олігархам на законодавчому рівні списали борги, на них працює Антимонопольний комітет, лобісти-нардепи. Вони на кшталт «священної корови», яку доїти не можна ні при яких обставинах.

Звичайний же народ схожий на клячу, яка все тягне свою лямку з поклажею. Сама ж влада вабить клячу, яка ледве перебирає ногами, морквиною, байками про щасливе майбутнє з достойними зарплатами, пенсіями, високий рівень життя. І кляча везе цей віз, коли «священні корови» преспокійно пасуться на зеленому лузі, смакують зеленню і живуть собі на втіху.

За даними Держстату, найчастіше громадяни отримують зарплату до 7000 гривень. Це — 33,4% штатних працівників.

Серед них було нараховано:
до мінімальної 6000,00 грн —16,3%,
від 6000,01 до 7000,00 грн — 17,1%
від 7000,01 до 8000,00 грн — 7,7%,
від 8000,01 до 9000,00 грн — 6,1%,
від 9000,01 до 10000,00 грн — 5,5%.

Зарплату понад 25 тисяч гривень нарахували для 9,1% працівників.

І при цьому народу пропонують збирати на пенсію самостійно при такій заробітні платі!

А от у скільки країні обходяться численні антикорупційні органи. Було оприлюднено інфографіку по зарплатах керівників НАПКА, НАБУ і САП за один тільки місяць (на кінець 2020 року).

Щомісячне утримання керівників цих структур і їх заступників становить понад 2 млн 300 тисяч грн! З них глава НАПКА і його заступники отримали за грудень 1 млн 84 тисячі, директор НАБУ і його заступники — 874 тисячі, в.о. глави САП — 328 тисяч!

Ці цифри вражають уяву не тільки тому, що в десятки разів вище, ніж середні зарплати «простих» українців. Але і з тієї причини, що за такі гроші можна було б працювати якось результативніше. А не тільки піаритися.

Ще одна кричуща цифра: 2 мільярди гривень - це заборгованість перед військовими. Заборгованість по бойових, по лікарняних, заборгованість по «оздоровчих»!

Цифри кажуть самі за себе…

Життя в Україні балансує на межі між «гидко» і «неможливо важко». Ніяких нових рецептів за останні 25 років не з'явилося. Знову, як і навесні 2014 року, актуально подумати про «план Б» на випадок, якщо все піде не так.

Обговорення корупції і олігархату завжди було дуже популярно, коли ви запитаєте, а що потрібно робити, щоб запобігти корупції в державі, відповідь, швидше за все, зведеться до тривіального «садити треба всіх!», бо слова «бандити» і «чиновники/нардепи» стали непомітно синонімами.

В Україні боротися з цим всім «добром» безглуздо, бо поки що нікому не вдавалося перемогти самого себе.

З приводу того, що корупція і офшори є скрізь — це чиста правда, але ніхто не ставить собі за мету викорінити корупцію взагалі. Як ніхто, крім даосів, не ставить собі за мету досягнення безсмертя. Однак кожному хочеться пожити довше, і більшість до цього прагне. Точно також можна прагнути до того, щоб рівень корупції зробити максимально низьким.

Чи можна боротися з олігархами, служачи олігархові? Чи можна боротися з бідністю, приховуючи свої статки від оподаткування? Чи можна боротися з офшорами, будучи по вуха в офшорах? На ці питання ніхто наразі не відповість.

Навіть пандемія нічого не змінила, вона лише висвітлила, підкреслила наші травми і комплекси та перевіряє наше терпіння й цінності на міцність.

Як сказав Гете: «всяка безпринципна діяльність призводить до банкрутства». До банкрутства, додам від себе, не тільки особистого, але і тієї системи, яка змушує забути про принципи і совість.

Манана АБАШИДЗЕ, Конфлікти і закони

Фото надано автором