​Доведено війною: вибори в Україні - фікція та імітація

Три роки від Зеленського з усіх кутків кричали про підтримку його 73% населення. При цьому аж ніяк не збирались озвучувати правди: 73% підтримки - це 30% тих, хто проголосував за Зеленського у першому турі виборів від кількості тих, хто прийшов на вибори, і у другому турі до тих 30% додалось 43% протестного проти Порошенка, від тих, хто завітав на виборчі дільниці. Загалом, провівши математичні підрахунки, з'ясуємо, що за Зеленського від всієїорієнтовної кількості виборців, які мали право голосу на президентських виборах, що становить 30,2 млн. осіб, проголосувало лише 18,9% населення.

Звісно, з такою підтримкою вибори парламентські, які були повинні відбутись у жовтні, виграти було неможливо. Та й за цей час і ті 18,9% могли передумати підтримувати Зеленського. Тож і запустили технологію проведення виборів у мертвий літній сезон, підстрахуватись допомогою КСУ. А при низькій явці і створили собі монобільшість.

І так би вони і продовжували б кричати про підтримку у 73%, якби — не повномасштабне вторгнення росії, котре розставило все на свої місця і показало тому ж Заходу, що в Україні існує дві України: одна, в котрій живуть оліхархи та їхні ставленики з мєнтами та прокурорами, інша складається з народу та ЗСУ.

А західні експерти давали декілька днів на захоплення України, бо знали про Зеленського все і про його друзів — відвертих покидьків, що люблять росію. І Захід теж якось повівся на 73%, про які так голосно волали у Зеленського, тоді як насправді виявилось, що люди, котрі при владі — не мають підтримки народу, і народ не поділяє поглядів тих, кого легалізували через вибори, і які як українцям, так і світові, доводили: какая разніца?

Те, що в Україні фікція виборчого процесу, коли через низьку явку на виборах провадять всякі напівзаконні технології по легалізації потрібних людей серед депутатського корпусу — давно не секрет для більшості тих, хто цікавиться політикою в Україні.

Гарно це давним-давно сформулював молодий Яценюк: «Базова політична корупція знаходиться саме в стінах Верховної Ради України. Там скрита, а точніше — відкрита основна корупція України. Хіба там є політичні партії? Та ні. Там — клуби. Закриті акціонерні товариства. Відомий голова правління. Відомі акціонери. Як мінорітарні, так мажоритарні. Більше того, відомі навіть раби. Не працівники, а раби цього акціонерного товариства. Це — українці. Ну, зрідка, кидають там комусь подачку: кому шістсот гривень, кому дві тисячі гривень. Ми створили феодалізм на місцях і класичну кланову олігархію наверху. Країною керує два чоловіка. Ну, може — три. Володіє більше — п’ять. Усвідомте це. Від волі народу нічого не залежить. Можуть зробити процес імітації виборів. Ну для того, щоб зайняти чимось людей у неділю. Підуть — бюлетені опустять. Але при цьому це все вже завідомо вирішено. Тими, хто контролює країну, і тими, хто контролює ресурси».

І хоч це відео дуже старе, а на ютубі його не знайдеш, бо сам Яценюк дуже швидко перетворився на також акціонера, котрий сприймає державу, як дійну корову, а тому, скоріш за все, ютуб — підчистили, в самому цьому спітчі — правда. І за ці роки — нічого не змінилось, бо олігархія тільки шахи пересуває і підкидає суспільству наче нові обличчя, які, тим не менш, набирають від реальних виборців лише трохи більше 18%.

Звісно, олігархам не вигідно проводити вибори за правилами, бо тоді певні критерії можуть змінюватись. Саме тому в бюлетнях просто прибрали графу проти, прибрали правило, за яким, якщо явка нижча за 50% - вибори визнаються недійсними, прибрали можливість обирати депутатів саме виборцям, а не кого партії поставлять. І виходить, що вибори наче є. І начебто проходять згідно законів, але вони — не зображають реальної картини і реальної підтримки населення.

Саме тому, коли експерти, знаючи про бажання Зеленського заглянути в очі путіну, про його «какая разніца», про ігнорування перестороги повномаштабного нападу, робили висновки, вони — помилились, бо виявилось, що Зеленський і український народ - то дві великі різниці, і що те, що хоче Зеленський з дурисвітом Єрмаком, зовсім не співпадає з бажанням українського народу.

І нині народ, думаючи про перемогу і працюючи над її досягненням, заодно думає і над тим, як покарати дурисвітів та зелених шахраїв, а також, як зламати систему олігархії, котра ставить то на олігарха, то, як коломойський, підсовує блазня. І як в офісі президента не стараються, у них вже не виходить вмовляння суспільства про те, що не на часі ліквідовувати ворога в середині країни, бо, як показує практика, ворог внутрішній працює в унісон з ворогом зовнішнім.

А тому люди вже сьогодні замислюються над тим, як правильно змінити систему виборів і таки взяти під контроль владу, створивши демократичну країну, де кожна гілка влади — самостійна, а за її представників — не соромно.

Оксана КОТОМКІНА, «Конфлікти і закони»

Фото 24 Канал