Україна

Українські жінки, матері, сестри – більше не мовчать. Тактика влади, яку вона спочатку їм нав’язала: терпіть та поки - мовчіть, більше не працює, бо хлопці вже майже шість місяців як у полоні, а витягують – одиниць і то медійних та офіцерів.Звісно, спілкуватись з представниками країни-терориста і агресора важко, бо для росії не існує правил, норм, совісті, домовленостей та здорового глузду.

Події, які російська влада називає «військовою спецоперацією рф в Україні» (що ж тоді війна, якщо це спецоперація?), гостро поставили питання про відповідальність громадян за злочини, які чинить держава від їхнього імені. З одного боку є такі, хто відчуває сором за свою країну, з іншого — скаржиться на несправедливість санкцій, які позбавляють звичайних громадян шансів хоча б на мінімальний добробут. Хтось взагалі стверджує, що підтримувати будь-які дії власної країни — відповідальна громадянська позиція.

Загальні бойові втрати противника з 24.02 по 01.10 орієнтовно склали / The total combat losses of the enemy from 24.02 to 01.10 were approximately:

особового складу / personnel ‒ близько/ about 59610 (+530) осіб ліквідовано / persons were liquidated, танків / tanks ‒ 2354 (+16) од, бойових броньованих машин / APV ‒ 4949 (+17) од, артилерійських систем / artillery systems – 1397 (+6) од,

У Києві пройшла триденна акція з вимог до влади щодо повернення всіх полонених захисників Маріуполя. З п’ятниці 23 вересня до неділі 25 вересня дружини, мами, сестри, брати та батьки полонених біля Стели на Майдані Незалежності вимагали від влади, аби вона їх почула, адже до акцій протесту людей спонукала саме байдужість влади, котра на звернення рідних надає банальні відписки і не визнає, що, окрім азовців, у полоні були і знаходяться ще й інші захисники Маріуполя: хлопці з ТрО Києва, 57 бригади 34 батальйону, військові медики і ті, хто брав участь у боях під Тошківкою, і ті, хто в Оленівці, і морська піхота 36 бригади, і бійці 12-й бригади НГУ.

Європейські лідери заговорили про політичні погляди росіян. Буцімто ті, що тікають з росії від мобілізації, вони – проти війни. Насправді ж, ці люди не лише не проти війти, вони її люблять, підтримують і теж – готові вбивати тих, кого вважають в своїй шовіністичній уяві нижчими народами. Як вбивали чеченців та грузинів. На що ж вони не готові, так це те, що вбиватимуть їх. А так, як російська армія довела, що другою в світі вона є тільки за чисельністю та ідіотами, то ті, хто, сидячі на диванах, кричав «вбивай хохлів», просто не бажають покласти своє життя під керівництвом тих військових ідіотів. І ці люди, котрі нині тікають до Грузії, навіть не замислюються, що ще в 2008 році підтримували так само вбивства грузинів і що грузини їм це – можуть згадати. Чомусь ті, хто називає себе росіянами, переконані, що усі нації та країни, які вони колись окуповували і вбивали, наразі повинні, закриваючи очі, не згадувати про ті діяння і тепер приймати у себе тих, хто вирішив тікати від путінської могилізації.