​Ціль: повернути живим кожного полоненого

Українські жінки, матері, сестри – більше не мовчать. Тактика влади, яку вона спочатку їм нав’язала: терпіть та поки - мовчіть, більше не працює, бо хлопці вже майже шість місяців як у полоні, а витягують – одиниць і то медійних та офіцерів.

Звісно, спілкуватись з представниками країни-терориста і агресора важко, бо для росії не існує правил, норм, совісті, домовленостей та здорового глузду.

Однак у випадку із захисниками Маріуполя питання більше не до загарбників, а до української влади, адже саме за наказом Зеленського українських захисників віддали до полону, назвавши це – евакуацією. А якщо було використано цей термін, це означає, що українських захисників здавали до полону з застосуванням 20 статті Женевської конвенції: «Евакуація військовополонених завжди проводиться гуманно й в умовах, подібних до тих, які держава, що тримає в полоні, створює для своїх військ під час їхнього переміщення. Держава, що тримає в полоні, забезпечує військовополонених, яких евакуюють, продуктами й питною водою в достатній кількості, а також необхідним одягом, і надає їм необхідну медичну допомогу. Держава, що тримає в полоні, уживає всіх необхідних заходів для гарантування їхньої безпеки під час евакуації та якомога скоріше складає список евакуйованих військовополонених. Якщо військовополонені під час евакуації повинні проходити через тимчасові табори, то їхнє перебування в таких таборах повинно бути якомога коротшим».

Саме тому більшість жінок, матерів, сестер захисників Маріуполя були переконаними, що відносно їхніх рідних та близьких виконується Женевська конвенція, а українська влада змогла домовитись за підтримки Червоного Хрест а, ООН, та, як писало інформагентство Укрінформ, президент Зеленський тоді заявляв, що до перемовин про виведення українських бійців з Азовсталі залучалися лідери Франції, Туреччини, Ізраїлю і Швейцарії, а після виведення українських військових з Азовсталі, згідно з домовленостями, вони очікуватимуть на обмін.

Однак час плине, обмінюють не всіх і не за зрозумілою схемою, а ООН та Червоний Хрест – відхрещуються від усього, що пов’язано з захисниками Маріуполя. Саме таке відношення змусило групу «Волю захисникам Маріуполя» розпочати як акції протесту, так замість МЗС та влади шукати впливу на ООН та інші міжнародні організації щодо допомоги визволення всіх військовополонених згідно з Женевською конвенцією, організувавши обмін всіх на всіх.

Акції в Одесі та Києві, звернення до представників ДЖ 7 та ДЖ 20, звернення до ООН почали давати певні результати, що призвело до зустрічі представників групи «Волю захисникам Маріуполя» та Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими з представниками МЗС, де обговорили питання про застосування Женевської конвенції (термін «евакуація» - звідти) та бездіяльності Червоного Хреста.

Представники МЗС пообіцяли допомагати, співпрацювати і дослухатись до думок представниць групи, а також повідомили, що все, що стосується Женевської конвенції, це в компетенції Червоного Хреста. Однак згодом сестра одного з полонених, котра проживає в Канаді, звернулась до канадського представництва Червоного Хрест а і на своє звернення отримала відповідь, що Червоний Хрест не бере участі в процесі репатріації і що за детальнішою консультацією краще звернутись до Global Affairs Canada, оскільки вони зможуть хоча б допомогти порадою. Також було дивно, що на зустріч з представниками групи «Волю захисникам Маріуполя» чомусь не прийшла Джапарова Еміне Айяровна - перша заступниця МЗС України, до повноважень котрої входить вирішення питання полонених. Чому? Можливо, тому, що самих представників рідних полонених не сприймають серйозно і хочуть просто відволікти лишньою інформацією замість дієвих механізмів?

Щоправда, принаймні представники МЗС таки були проукраїнськими і теж зацікавлені у вирішенні цього питання, але, судячи з усього, від них — мало що залежить, бо і від них прозвучала фраза, що вони щось обговорюють з офісом президента. А кому, як не фахівцям з МЗС, знати, що у офісу президента НЕМАЄ юридичних повноважень займатись питаннями, якими він займається?

Наша редакція з усіма наболілими питаннями звернулась і до Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, СБУ, МЗС, Кабміну і навіть офісу президента. Однак у більшості цих структур переконані, що можна відбутись відписками з розряду «відчепіться» і вони не проти витратити час співробітників, які у відповідь на запит напишуть ахінею. Однак, це зовсім не означає, що редакція разом з представниками групи не отримає відповіді на поставлені питання. Але, коли вони будуть, владі доведеться ще більше викручуватись, а Єрмаку — робити серйозне обличчя, бо щось у контактуванні з офіційними джерелами — не сходиться, оскільки, якщо Червоний Хрест не бере участі в процесі репатріації, то тоді хто? ООН? За що ж тоді Єрмак так пафосно щось виказував представнику Червоного Хреста? Хто за що відповідає і чи буде таки з боку влади чіткий посил, що при ООН буде створено групу, котра буде опікуватись обміном полонених всіх на всіх, або інтернування відповідно до статті 109 у визначену нейтральну країну, за сприянням країни-покровительки?

Конфлікти і закони

Фото Укрінформ