Україна

У меня порой вспыхивают дискуссии с некоторыми моими читателями, которые считают, что я слишком наезжаю на власть, критикуя ее за дилетантство, бестолковость и неадекватность. Ну а как относиться к вопиющим фактам?

Московська преса знову наповнена NEGODOVANIEM. Цього разу – бо президент Польщі Анджей Дуда відмовився від зустрічі з канцлером Германії Меркель. Формальна підстава – неспівпадіння графіків, реальна – Північний потік. До речі, не бачу, щоб українські ЗМІ про це повідомляли.

На мій погляд незалежність дає можливості. А як ми ці можливості використовуємо - питання надскладне! У 1990 році населення України становило понад 51 млн. людей, до 2021 року воно скоротилося приблизно до 38 млн. Приблизно 10 мільйонів українців покинули країну і живуть в ЄС, близько 15000 забрала війна. Чи відновляться ці втрати з часом, передбачити неможливо.

В Украине много и пафосно власти, и непосредственно Зеленский, говорят об инвестициях, развитии рынка, экономике. Но весь пафос заканчивается, когда начинаются реалии. А они таковы, что, как только в Украине хоть чуть-чуть поднимается какой-то бизнес, так сразу власти (кои не представители народа, а мафии и большого бизнеса) сразу начинают этот бизнес отжимать в интересах определенных личностей. При этом, как у нас это всегда происходит, прикрывают такой беспредел пафосной «заботой».

Багато бізнесменів повірили Зеленському у 2019 році. Це факт. Багато бізнесменів про це вже пожалкували. Це теж факт. Перше, що зробив Зеленський після перемоги на виконання своїх передвиборчих обіцянок - сказав, що не буде виконувати одну з них, а саме обіцянку ввести податок на виведений капітал (ПнВК) замість податку на прибуток. Це був дзвіночок бізнесу, що можна вже починати жалкувати про свій вибір. Тільки дзвіночок. Потім прийшов Гетьманцев, і дзвіночки змінилися справжнім набатом. Для всього бізнесу, байдуже, хто за кого там голосував.