Україна

  Саме в дні прийняття закону, а саме 15 та 16 вересня 2014 року 11 батальйон Територіальної оборони «Київська Русь» зазнав найтяжких боїв в протистоянні як сепаратистам ЛНР, так і російським військам.

Бійці та командири батальйону дійсно проявляють чудеса хоробрості в протистоянні значно більш чисельному противнику. Капітан Багіров І.С., лейтенант Олешко О.Л., майор Юшко В.В. – ось приклад офіцерів, які змогли організувати бойові дії своїх підрозділів так, що при мінімальних втратах завдавали противнику повну поразку, знищивши багато бойовиків та їх озброєння.

  Наши пленные до сих пор находятся в Донецке. Где выполнение предыдущих договоренностей и обмен «всех на всех»? Тела наших погибших товарищей до сих пор лежат непогребенные, и нам не дают их забрать. Террористы объединяются в «армии», их «прощают», а они готовятся к войне с «фашистами и олигархами». Куда возвращаться украинским патриотам, покинувшим свои дома на Донбассе? Дома их убьют, а вне Донбасса никто не предоставляет им ни работу, ни жилье. Как будут защищены их права избирать? Что делать солдатам, чьи товарищи погибли за счастливое будущее террористических организаций?

  Поціновувачі та фанати спікера радикальної організації «Правий сектор» Борислава Бляхера –Берези, читаючи цей матеріал, будуть розчаровані, а деякі зазначатимуть, що викладене – неправда. Але, якщо чесно, ті, хто є прихильниками «Правого сектору», чого бажають? Змін в Україні, аби не було хабарників та злочинців при владі, чи не так? Тож, говорячи про люстрацію, говорячи про тих, хто йде до влади, вони зацікавлені в тому, аби такі люди буди чесними. А тому вони погодяться з біблейською істиною, що судіть їх по ділах їх. Якщо ж так, то хто, як не такі громадяни, зацікавлені у тому, аби до влади не приходили вовки в овечій шкурі. Тож, краще гірка правда, аніж самообман, чи не так?Тож викладена нижче інформація, що присвячена неперевершеному та одіозному персонажу Бориславу Березі, скоріш, для роздумів та усвідомлення. А висновки патріоти повинні зробити самостійно. Головне, аби після зробленого вибору не ступали на ті ж граблі.

  «Этот должно было случиться два месяца назад. Общество было не готово и поэтому АТО было продолжено. А с народом стали работать. Сначала было запугивание армией РФ, затем череда военных поражений, за которые никто не понес ответственности. Потом заговорили про угрозу применения тактического ядерного оружия. И это пугало людей еще больше. Причиной поражения были объявлены мобильные телефоны, а те, кто требовал правосудия - агентами Кремля. Потом стали заранее затыкать рты тем, кто мог в будущем сказать «Нет» и призвать к действию. Компании по дискредитации прошли по всем, кто был опасен. Заложниками оставались плененные под Иловайском солдаты. И вот они закрыли лица и проголосовали. Не важно, что думают они. Важно, что думаем мы. Если мы не дадим превратить себя в зрителей, если будем активными участниками, то Украина будет жить. Ведь Донбасс - это не начало и не конец. Может быть очень трудно. Черное будут делать белым, а белое черным. Предательство интересов страны называть победой.

«Уже налічується, щонайменше, 310 тисяч осіб, переміщених з території Криму і Донбасу. Вони потребують допомоги, зокрема, доступу до послуг освіти, охорони, місця проживання, працевлаштування і навіть їжі і теплого одягу», - йдеться в повідомленні.