Україна

Все хорошо, прекрасная маркиза, Дела идут и жизнь легка. Ни одного печального сюрприза, За исключеньем пустяка…

Українська держава нині переживає не найлегші часи. Політична та економічна кризи вже призвели до багатьох проблем, які доведеться вирішувати не одне десятиліття. Проте, деяким особам, двох криз здається мало. І вони, будучи переконаними у власних, але на рівні логіки хибних уявлень про існування у демократичному суспільстві, не замислюючись над наслідками, не проти утворити в Україні ще міжрелігійне протистояння.

В осінньому небі кружляє гайвороння. Птахи як птахи. Ні кращі, ні гірші за інших. Живуть, як пан Бог звелів. А пам’ять послужливо підкидає: «З криком сів на груди ворон, чорний ворон птах» або «Клюють очі козацькії, а трупу не хочуть». Можливо, вся справа у колірі пір’я? Біле - то «гуси – лебеді», чорне – ворони, гайвороння. Напевно, що так. Навіть молоко, коли воно упаковане в білі кульки з чорним сподом , чомусь завжди купував неохоче, інша справа - як біле (хоча зберігається краще у чорному).

Кожна особистість прагне, аби її досягнення були оцінені суспільством, адже саме через свою діяльність людина доводить, що є корисною для соціуму, в якому живе. Але для отримання визнання треба багато чого зробити, адже насправді для того, щоб твою діяльність оцінили, треба не лише заявляти про себе, а ще й плідно працювати. А останнє – це вже не кожному до снаги, оскільки більшості хочеться отримати славу одразу, не прикладаючи жодних зусиль. Та все ж, так не буває, адже досягти справжнього визнання -  це йти крок за кроком до вершини, і, реалізовуючи свою мрію, плідно і кропітко працювати. І Всеукраїнський конкурс „Юрист року” ще раз довів, що визнання – це не манна з неба, а плідна діяльність, яку оточуючі оцінюють по результату.