Винуватці ліфтових негараздів

Стало вже поганою традицією, коли державна влада в міських чи районних адміністраціях дуже неквапливо ставиться до нагальних потреб громадян. Особливо, коли це стосується функціонування ліфтів. Знаходяться десятки причин, на які посилаються чиновники-держиморди, щоб якось виправдати свій непрофесіоналізм, подекуди тупість чи хитрість. Про необхідність виконання ними Конституції і законів України взагалі не йдеться. Це найслабкіший, здається, ланцюжок державної служби. Тут суцільні проблеми і порушення…

Тисячі ліфтів у будинках столиці України потребують заміни чи капітального ремонту. Із року в рік це відкладається при різних президентах і мерах, міністрах і депутатах. Немає ані бажання, ані фінансування, знаходяться інші поважні і неповажні причини. Але весь цей хаос відрізняється одним: ніхто не думає про нагальні потреби людей, а також про те, що подальша експлуатація старих чи несправних ліфтів становить загрозу для життя і здоров’я мільйонів людей. Це злочин проти громадян і держави. От про що давно потрібно подумати.

Схоже, що і в Деснянській райдержадміністрації Києва давно звикли ухилятися від відповідальності і конкретних справ в інтересах громадян. Який же це орган місцевої державної влади, коли періодично тут простежується відверта байдужість та безвідповідальність?...

Факти річ, як кажуть, вперта. Приміром, мешканці другого парадного 16-ти поверхового будинку по вулиці Драйзера 14/33 протягом 9 днів чекають, коли ж нарешті запрацює вантажний ліфт. І певно, марно, бо гарантій від ЖЕК-306 і компанії «Майстерліфт» не чути. Люди у занепокоєнні, адже на верхніх поверхах проживають 9 інвалідів і 25% пенсіонерів, а останні три місяці лихоманить й роботу пасажирського ліфту. Вони як заручники лиха і майже щоденно шукають підтримки, звертаючись на гарячі телефонні лінії Кабінету Міністрів України та Київської міської держадміністрації. Сподіваються й на підтримку мера столиці Віталія Кличка.

За словами комунальників, вантажний ліфт у будинку не працює через крадіжку якихось деталей з нього. Цікаво, що такі «крадіжки» відбуваються двічі на рік. А хто ж, як не посадові особи ЖЕК-306 і компанії «Майстерліфт» мають його зберігати ? Чому немає ефекту від поліцейських протоколів, адже грабіжники безкарно діють щороку, і причому не тільки в одному будинку?

Деснянська райдержадміністрація, куди бідолахи неодноразово зверталися із листами та скаргами, займає роль стороннього спостерігача за цим небезпечним процесом. Драматичну, але хибну роль, яка не добавляє рейтингу місцевій владі, а лише ганьбить її. Пригадалися слова відомого українського письменника Володимира Базилевського, який в одному з номерів «Літературної України» дуже своєрідно і відверто відзначив: «Горе тій державі, де хам на вершині будь-якої піраміди. Тоді бидло править бал. Тоді сваволя, корупція, здирство розповсюджуються із швидкістю інфекції. Тоді особистість кинута напризволяще у штормове море повсякдення. Справедливість стає фікцією. Особиста безпека – ілюзією. Честь і достоїнство – ганчіркою, об яку витирають ноги. Порятунку чекати нізвідки. Життя стає проблематичним».

Олександр Борщевський, головний редактор журналу «Світ єдиноборств», член Національної спілки журналістів України