​Погані журналісти в США прикриваються законами для хороших, – Юрій Ванетик

1964-го року в США мав місце гучний прецедент – рішення Верховного Суду у справі «New York Times Company vs Sullivan». Рішення було на користь журналістів відомого ЗМІ і фактично сприяло тому, що американські медіа відтоді змогли публікувати брехню щодо публічних осіб практично безкарно.

Тоді Верховний Суд постановив, що 1-а Поправка до Конституції США, яка захищає свободу слова, обмежує можливості американських державних посадових осіб (публічних осіб) позиватися до суду на медіа за наклеп.

«Коли наші ЗМІ критикують політиків, а політики вважають це брехнею, то саме політики мають довести у суді, що така критика була не просто неправдивою, а що вона була спеціально спрямована на зло. Це – високий стандарт. З одного боку, такий стан справ захищає медіа. Але, в результаті ситуація призвела до того, що все було спотворено. Зараз майже будь-яка людина, особливо якщо вона вважається публічною фігурою, має не просто довести в суді, що її оббрехали журналісти, а довести, що ЗМІ це зробив спеціально, зі злим наміром, завдавши навмисне (!) позивачу репутаційної шкоди. Довести це дуже складно. Тому, у нас не те, що на журналістів, навіть на якихось блогерів чи просто людей, які щось колись раз або двічі написали в соціальних мережах – пост чи коментар, вкрай складно позиватися до суду. І все це через те рішення 1964-го року Верховного Суду США. Цю ситуацію обов’язково потрібно виправляти», – переконаний відомий американський адвокат та політичний стратег Юрій Ванетик (Каліфорнія, США), який із 2017-го року веде боротьбу з фейковими ЗМІ у США.

«З іншого боку, – продовжив Юрій Ванетик, – я вже бачу, що до подібних явищ люди звикають. Люди починають менше звертати увагу на різний інформаційний бруд у публічній площині. Громадяни починають розуміти, що якщо людина щось зробила у своєму житті вагоме, то обов’язково хтось в інтернеті скаже про неї щось негативне. Одна справа, коли напише щось подібне якась престижна газета – так, тоді така інформація заслуговує на увагу, адже до авторитетних ЗМІ завжди і скрізь є повага. А от якщо щось «криве» про людину напишуть просто в інтернеті – це вже не сприймається публікою настільки серйозно, як то було раніше».

«Наше суспільство має проблеми через погані закони, це правда. Але тут ще проблеми й через те, що сучасні технології випередили закони. Закони не встигають за інтернетом, соціальними мережами, блогами, твітами, постами. Закони відстали від того, якими методами можна зараз атакувати людину, якщо є на те відповідний намір.

Я говорю про це як людина, яка має багато досвіду у цій темі. Наприклад, я не був настільки активним у деяких речах, пов’язаних з минулим Президентом США, але мені все одно «пришили» деякі речі. Хтось проплатив – і мені «пришили». Про мене писали іноді таке, що мене самого дуже дивувало. Я пройшов через все це. У мене були в житті ситуації, коли ЗМІ писали про мене відверті дурниці та брехню. Писали, що я був десь на вечері з Манафортом, якісь припущення висловлювали щодо мене, якісь приписували мені ролі...

Вінстон Черчілль колись дуже влучно сказав: «В тебе є вороги? Добре. Значить, у своєму житті ти щось колись відстоював!». У нас, в США, склалася, я так скажу, «культура журналістської безвідповідальності». Часто під удар потрапляють хороші журналісти. А все тому, що погані журналісти прикриваються законами для хороших!», – резюмував Юрій Ванетик.

На фото Юрій Ванетик