​Не про полонених. Про нашу владу

Зрозуміло, що трансляція усього, що стосувалось процедури повернення полонених на усіх каналах новин, не могла бути незрежисованою. Зрозуміло ким і чому.

Маю кілька питань з цього приводу:

- Чому подібним чином у нас не висвітлюється, наприклад, ротація військових підрозділів в зоні АТО? Чому не транслюють повернення до місць дислокації бригад, батальйонів і т. д., які з честю виконали бойове завдання і організовано повернулися на свої бази? Де прямі включення з мітингів на честь героїчних бойових частин, де виступи на цих мітингах тих, хто лізли в камери під час повернення полонених? Чому в результаті у нас героїзується не солдат, який виконав бойовий наказ, а політики, які за гроші громадян виконують свою роботу?

- Чому керівники держави і провладні політики, які так притягували увагу камер під час повернення полонених, не бувають на похоронах загиблих на війні?

- Чому ЗМІ висвітлюють роль влади у привітанні визволених з полону, але не розповідають про те, як буде зараховано страховий/трудовий стаж звільнених з полону, як їм буде нарахована заробітна плата та інші компенсаційні виплати за період перебування в полоні? Як, за який рахунок і ким вирішуватимуться їх інші соціально-економічні проблеми? Чи пройшли вони медогляд перед транспортуванням через пів країни? Чи результати цього медогляду будуть достатні для оформлення інвалідності у тих випадках, де це потрібно?

- Чому визволені з полону, серед яких вже на наступний день «пильне СБУ» виявляє 14 дезертирів і наразі поки не виявляє жодного завербованого росіянами, зустрічаються з президентом України? Хто хоча би опитав/допитав цих людей перед тим, як дозволити вільне спілкування з особою, якій надано державну охорону? Хто взяв на себе ризик за цей піар?

Відразу перепрошую за останній абзац у всіх чесних і порядних людей, яких визволили з російського полону, і їх рідних та близьких. Це не конкретно про когось з вас. Але повністю виключити те, що серед наших співвітчизників могли бути завербовані росіянами, ми не можемо. Не маємо права. Адже в умовах збройного конфлікту все ж таки краще хоч такий верховний головнокомандувач, якого маємо, ніж ніякого.

Але міркування про державу - ніщо. Імідж - усе.

P.S. Ще дрібне питання (чисто для себе) - а що тепер військовослужбовці, перебуваючи в приміщенні на зібраннях та нарадах, не повинні знімати головний убір?

Bohdan Yaremenko, facebook.com

Фото Reuters