​Як Порошенко Зеленського у президенти виводив

Результати першого туру президентських перегонів знову поділило суспільство. Навіть ті, хто не голосував за Порошенко у першому турі – замислились: а чи потрібен непередбачуваний Зеленський як президент? І – дійсно: з одного боку уся країна вимагала нових обличь, а з іншого – хоче мати справу з передбачуваним і вже зрозумілим політиком. І було б непогано, аби з’явились нові обличчя, але – передбачувані. Проте така ситуація, коли суспільство отримало «кота в мішку», не сталася випадково. Президент Петро Порошенко та його команда, як владна так і політтехнологічна, вправно працювали над тим, аби створити саме таку ситуацію, яку суспільство нині спостерігає.

Треба наголосити на тому, що у Петра Порошенко був шанс увійти в історію України не лише президентом-реформатором, а й людиною, яка дала відсіч агресору, а також особою, що розпочала розбудову європейської держави. І якщо не згадувати Порошенка періоду 2005 року, коли, як повідомляють ЗМІ, Рибачук розповідав, що всупереч своїм сподіванням «Порошенко не став прем'єром, він був в люті, - згадує Рибачук. - Порошенко творив нечувані речі. Міг за два дні до візиту прем'єр-міністра до Франції прилетіти туди без запрошення, зіпсувати всю програму або сказати: мовляв, я все вирішую, а не президент», та скандал з Зінченко, де на прес-конференції товариші по помаранчевій команді наголосили, що Порошенко – корупціонер, а цитувати Порошенка 2013 року, де він повідомляв, що люди не можуть чекати змін п'ять років, а зміни повинні бути миттєвими, то аби Порошенко втілив усе, що говорив у 2013 році, то дійсно міг розраховувати на всенародну підтримку.

Однак, видко, політик Порошенко не дуже переймається тим, що говорить і що обіцяє. У його парадигмі немає розуміння, що обіцяне треба виконувати, а тому вже президент Порошенко повернувся до свого єства, яке було суспільству відкрите ще главою секретаріату президента Олександром Зінченком.

Всю свою каденцію Порошенко демонстрував лояльність до окупанта, політично воскресив Медвечука (який навіть при януковичу сидів тихо), проводив оборудки з росією, погодився на мінські домовленості, продавав росії зброю українського виробництва, демонстрував зневагу до суспільства, літаючи на Мальдиви під час війни, ставив на посади відвертих покидьків та колаборантрів, отримував підтримку відвертих українофобів та будував країну по кальці з росії: президент від бога, а вам – скрєпи. Також на фоні війни зробив все від себе залежне, аби громадяни стали утричі біднішими, а він особисто свої статки збільшував.

Повна зневага до громадян, прояв ігнорування до вимог суспільства, створення власного кооперативу Рошен за аналогом російського кооперативу «Озеро» аж ніяк не могли викликати позитиву у громадян України. Проте Порошенко, поставивши на зовнішнього ворога (за аналогом з росією, у якої ворог – Америка), був переконаний, що люди будуть терпіти усе: злидні, схеми, корупцію, переслідування, знищення свободи слова, порушення прав громадян, оскільки ненавидітимуть росію і тому – терпіти Порошенко, як у росії терплять путіна.

Але щось пішло не так. Люди не погодились на перетворення України до аналогу концтабору «росія» і почали ставити на інших кандидатів, а не на Порошенка. На цьому фоні почали рости рейтинги у Юлії Тимошенко, з якою у Порошенка особиста неприязнь з 2005 року. І ось тут вся президентська команда та його політтехнологи – підняли голови і... почали робити все залежне, аби не лише знижувати рейтинг Тимошенко, а ще й думати, як вкрасти вибори так, як це було зроблено спочатку януковичем за допомогою Манафорта, а потому вже самим Петром Порошенком, і, як вже нині відомо, не без підтримки того ж Манафорта, який запропонував йому стратегію «в один тур», одним із гасел якої було голосувати за одного кандидата Порошенка, бо другий тур відбудеться... осінню.

Те, що людям відверто збрехали, самого Порошенка не дуже хвилювало, але провернути подібне вже на весні 2019 було неможливо, бо навіть ті рейтинги, які Порошенкові підсовував Гринів, не відповідали належним результатам, за якими Порошенко не потрапляв до другого туру виборів. І тоді команда Порошенко вирішила застосовувати декілька стратегій. Перша – підкуп виборців, створення сітки, за якою люди будуть зобов'язані проголосувати за нього в першому турі. Друга – мертві душі на дільницях, які вже з потойбічного світу віддадуть голоси за такого чесного президента (а про відверті містифікації вже після першого туру повідомив Сенченко, який констатував це за підрахунками ЦВК). Зокрема, він опублікував такі дані:

Харківська область, округ 178, дільниця +631071: явка 100%!

Середній результат Порошенко по області - 8,54%.

Результат Порошенко на дільниці - 85,25%!

Донецька область, округ 45, дільниці 140567:

Середній результат Порошенко по області - 12,71%.

Результат Порошенко на дільниці - 77,60%.

Донецька область, округ 60, дільниця 140 432:

Середній результат Порошенко по області - 12,71%.

Результат Порошенко на дільниці - 73,20%.

Донецька область, округ 52, дільниця 140 726:

Середній результат Порошенко по області - 12,71%.

Результат Порошенко на дільниці - 72,27%.

Донецька область, округ 60, дільниця 140192:

Середній результат Порошенко по області - 12,71%.

Результат Порошенко на дільниці - 71,15%.

Тобто, як видко з даних, на деяких дільницях, незважаючи на низький рейтинг діючого президента, на деякі дільниці прийшло 100% виборців, з яких більшість любить Порошенко, а тому за нього голосує, а на деяких інших, обраних – теж є велика група осіб, яка, проживаючи безпосередньо в рамках однієї дільниці, відчувала всі 145 реформ президента і покращила своє життя, за що і віддячила – віддавши за нього свої голоси.

Третьою стратегією стало заведення до технічних кандидатів особу дивну, яка за збігом обставин випадково потрапила до ВР – Юрія Тимошенко, у якого повний збіг з ініціалами основного конкурента – Юлії Тимошенко, а щоб вкрасти вже велику кількість голосів, слухняне ЦВК відмінило нумерацію у бюлетенях і поставило всіх кандидатів за алфавітом , хоча до нинішніх виборів нумерація була завжди у бюлетенях.

Четверта технологія – брутальне крадійство голосів у інших кандидатів вже під час безпосереднього підрахунку голосів на дільницях, коли голоси Кушулинського, Смешко, Бойка та інших просто рахували як за Петра Порошенка.

Вся діяльність штабу Петра Порошенка працювала на те, аби вкрасти голоси у Юлії Тимошенко та пропхати «невпихуєме» (як казав колись Плющ) до другого туру. І таки запхали невпихуєме, наколядувавши йому трошки більше 14% голосів виборців. Диво-дивне: виявилось, у діючого президента немає підтримки навіть, як у януковича, у якого було 30%, тож виходило, що його підтримка – то мертві душі, трохи сітки, а також ті, хто має годування від наближення до оточення і боїться це годування втратити. За здоровим глуздом, до другого туру повинна була вийти Юлія Тимошенко, але, вкравши у неї голоси, Порошенко та його команда не розраховували, що суспільство виявить свій протест за знущання над собою від команди діючого президента через голосування за Зеленського. Отримати від коміка ляпаса - на це Порошенко точно не розраховував, як і більшість тих, яким довелось вилізти із зони комфорту, де вони планували передбачуваність.

І так сталось, що через фальсифікації, що були продавлені командою діючого президента, якому не світило втрапити до другого туру, якщо не натягнути щось на глобус, до другого туру втрапили два кандидати, які не повинні були туди пройти. Воно й не дивно: стратегія Порошенка, який наголошував, що хто не за нього, той за путіна, призвела до того, що 82-84 відсотки населення назвали агентами кремля і зрадниками, що допровадило до зворотнього ефекту. Виявилось, що більшість українців не підтримують позицію середньостатистичного росіянина, за яким жити голим і босим – треба, аби цар був президентом. Видко, Порошенко так і не засвоїв те, що колись стверджував Кучма: Україна – не росія. Але – не повірив, взявши за правило будувати на теренах України аналог зацькованої росії, з порушенням прав людей, без свободи слова та вибору, при цьому повністю проігнорувавши вимоги суспільства щодо покращення життя громадян.

Ситуація, що склалась до другого туру, повністю створена командою Петра Порошенка, якому не допомогли ані Томос, ані залякування людей, ані відверті фальсифікації. Люди ненавидять індивіда, який, обкрадаючи їх через різні схеми, піклувався лише про власне збагачення та збагачення свого оточення, а також тих, хто його хвалив. А коли суспільство дізналось, що оточення президента ще й розкрадає армію (хоча усі посилання від Порошенка були на те, що українська армія найсильніша в Європі), то у більшості населення увірвався терпець, бо, як з'ясувалось, Порошенко перший, за всю історію воєн на планеті, заохочував розкрадання армії, яка воює з агресором. Та й на міжнародній арені Порошенко виявився таким самим шикарним дипломатом, як і янукович – гарним господарником. І нині більшість населення в жасі від того, яке пекло організував Петро Порошенко зі своєю командою заради того, аби вкрасти вибори у Юлії Тимошенко. Порошенко був переконаний, що всіх переграє, а по факту - переграв сам себе.

Роксолана МАЙ, «Конфлікти і закони»

Фотоколаж УНІАН