США буде відходити від влади у світі?

Цікава і тривожна для нас стаття Ніла Фергюсона в Економісті. Про те, що США буде відходити від влади у світі. Причому болісно, можливо, з великою кров’ю.

Дуже влучне спостереження – що усе американське суспільство, від адептів БЛМ і до трампістів, стали у опозицію до імперської ідеї. Праві і ліві не сприймають такий статус своєї країни. Критична маса інтелігенції (він, як і я, вживає цей термін) впала у само-ненависть. Тут з Фергюсоном важко не погодитися. Проводить аналогію з втратою Британією своєї ролі у світі у 30-х роках – показує, що ситуація по ключовим параметрам аналогічна для Штатів, що переходу США у статус екс-гегемона , який зараз має Туманний Альбіон, не уникнути. Багато цитує Черчілля, котрий якимось чудом все-таки зміг сподвигнути свою країну на боротьбу з Німеччиною, замість здачі у полон. Знову, тут аналогія з США, котрі геть не хочуть більше ні з ким воювати.

***

Це дуже важливий для нас момент. «Молоді вовки» - нове покоління правителів у Китаї, Росії, Туреччині тощо – відчувають, як виникає вакуум влади у світі з відходом США. І негайно його займають.

Американці змінилися. Вони у своїй масі не хочуть протистояння взагалі. Для нинішнього їх покоління конфлікт – це щось, чого немає бути, що слід уникати.

Навіть якщо зовні відбувається якийсь успіх у військовій кампанії, то через приблизно чотири роки електорат його забуває і «стомлюється від війни».

Тому виборці США будуть голосувати за тих політиків, котрі обіцятимуть мир, мир на умовах правих чи лівих – неважливо. Мир, котрий, як здається американським лідерам, можна буде купити, годуючи «молодих вовків», даючи нові і нові шматки м’яса, сподіваючись, що принаймні можна буде виграти час на перетравлювання. Як це робив Обома з Росією, приміром, за наш кримський рахунок.

Але це марні сподівання. Апетити зростають експоненційно.

Воювати все одно прийдеться, тут прекрасно все описав Черчілль про війну і ганьбу.

***

Для нас же це прогноз, що треба буде готуватися до наступних, більш жорстких фаз війни з Росією, без значної підтримки з боку США.

Я будував би асиметричні рішення – перш за все, це контр-гра проти РФ глобально всюди, це Ідель-Урал, Кавказ, протидія нинішньому створенню колоній РФ у Африці.

Фергюсон називає одним з ключових аспектів слабкості США, що у них бракує військових, котрі готові були б проводити у не надто комфортних умовах за кордоном довгий період часу. У нас такий ресурс є.

Стаття гуглиться Niall Ferguson on why the end of America’s empire won’t be peaceful.

Ihor Lutsenko