​Lite-УРСР, або як Зеленський і Ко живуть своїм РАЙКОМ

Нині більшість осіб, які щось говорять про СРСР, згадують лише ковбасу по 2.20, морозиво, тотальний дефіцит і не згадують, що все те відбувалось під чітким керівництвом ЦК КПРС, котре, у свою чергу, мало свою градацію, що підпорядковувалась такій структурі: комсомол, який контролювався первинними партійними організаціями на заводах (парткоми), фабриках та в установах, котрі підпорядковувались РАЙКОМам - районним комітетам, а вже райкоми - обкомам, які, в свою чергу, залежали від центрального комітету партії.

Читач може спитати: «До чого ці згадки?» Відповідь проста: бо всі ті структури мали дуже великий пласт трутнів, котрі ніяк не бажали працювати, але, дотримуючись ідеї партії, робили собі кар’єру по партійній лінії, просиджуючи штані при написанні сценаріїв правильного керування партією «дурним народом».

Так от: найбільш зажерливі і корумповані партійці, котрі пнулись робити кар'єру, обживались в райкомах партії. Там були і зарплати, і премії, і надбавки. А найбільш ідейним (які навчились волати правильні лозунги за партію) - давали можливість «гарно і правильно» керувати на місцях. А народ, споглядаючи за тим жируванням під пафосними гаслами, сформулював життя партійців анекдотом: телефонують з ЦК КПРС до одного з РАЙКОМів партії та й цікавляться - Ну, як ви там живете? - А у відповідь лунає, - Все прекрасно, живемо своїм ситим РАЙКОМ (маючи на увазі РАЙ, як комфорт). І ті особини настільки звикли до райського життя, що, коли розпався СРСР, спочатку навіть полякались, дивлячись, як реформують свою систему Польща та країни Балтії. Але згодом їх - попустило, бо комуністи - перефарбувались у демократів і навіть почали говорити про ринкову економіку та капіталізм, однак, капіталізм вони сприйняли лише як систему накопичення власного капіталу і аж ніяк не як розвиток країни. А от в самій державі лишався принцип керування, як в УРСР.

Щоправда, спочатку вся ця братія сиділа тихо, накопичуючи капітали. Але апетит приходить під час їжі. І, допоки можна було красти з прибутків, вони це робили, але на народові це не дуже відображалось. Однак їхнє керування країною призвело до повного занепаду економіки, а тому, звикнувши вже красти, вони налагодили красти зі збитків, а це вже почало бити безпосередньо по забезпеченості громадян та їхньої платоспроможності.

Проте перефарбованих комуністо-комсомольців, що зрослись з криміналом, як і їхніх комуністичних нащадків, мало цікавив добробут населення. Єдина відмінність нинішніх від енкаведешніків і партійців - у них є можливість виводити вкрадені кошти за кордон. І дітей своїх виховувати не в концтаборі, який вони будують в Україні, а там, де є свободи.

А от для себе і свого існування в Україні за ці 30 років комуністо-урки, що дали можливість збагачуватись чиновникам, суддям, прокурорам, митникам, прикордонникам, податківцям - створили рай. І тому сьогодні вони і живуть своїм РАЙКОМ (райкомом партії), як і в СРСР, але лише з однією відмінністю: не боятись втратити партійний квиток, потрапити під статтю кримінального кодексу, бо знають, що побудували систему, де всі правоохоронні органи працюють не на закон, а на систему, котра є корупційним каркасом влади мародерів.

Коли говорять про вертикаль влади, замовчують горизонталь функціювання цієї влади. Бо вертикаль, це, всього-на-всього, підпорядкування і лояльність, котрі тримаються на горизонталі, в якій усі посади або продаються, або на них призначаються потрібні і лояльні люди. І ось ця горизонталь в усіх сферах економіки та управління і є основною, бо саме вона убезпечує надійність вертикалі влади. А горизонталь, це - коли усі чиновники, податківці, митники, судді, прокурори, головні лікарі лікарень і.т д.(будь-яка посада, яку можна монетизувати) працюють за ОДНАКОВИМИ у своїй галузі схемами для власного збагачення і відкату нагору. Саме ця горизонталь, коли прокурор, суддя, чиновник і т. п., що працює у будь-якій галузі, може нести ахінею і робити все, що завгодно, але його - не чіпають, бо певну долю монетизації посади він віддає на збагачення тих, хто сидить вгорі по вертикалі влади.

Тож незрозуміло, чому суспільство сьогодні так лютує щодо тендерів, які віднаходять в Prozorro, коли закуповують барабани та овочерізки за космічною ціною, або виділяють кошти на відбудову дороги у прифронтовій зоні. І хоча людям зі здоровим глуздом зрозуміло, що такого робити не можна, у чиновників, призначених Зеленським (які могли і купити посади, бо ми пам'ятаємо, як брат Єрмака їх продавав, або як продавали посади представникам ФСБ у структурі СБУ, про що стало відомо з записів Кулініча та Сівковича), інша точка зору. А інша вона, оскільки треба відбити кошти собі і передати відкат нагору. А звідки його взяти, якщо не провадити ось такі тендери і не збагачуватись за рахунок українських платників податків та грошей західних платників податків? Ось тому ми і спостерігаємо шквал шалених закупівель, і всі обвинувачення летять у бік тих, хто ці тендери оголошує, хоча справжня причина такого свавілля може критись в іншому: найвищий щабель вертикалі владі, котрий нині сидить в офісі президента, просто вимагає більше коштів з відкатів, аби вкрасти гроші західних платників податків, які наразі більшою частиною покривають український бюджет. Тож з нього і крадуть. Через тендери в Prozorro. І крадуть теж - прозоро.

За ці тридцять років комуністо-урки побудували в країні Lite-УРСР, в якому беззаконня і свавілля влади у відношенні до громадян таке саме, як і в радянському ГУЛАЗі, де засудити за будь-що могли будь-якого незгодного, а за злочини Чікатіло розстріляти невинних, змусивши ці злочини взяти на себе. Ніхто ж не буде заперечувати, що обвинувачення, наприклад, музиканта Андрія Антоненка та Юлії Кузьменко у вбивстві Шеремета, це аналог обвинувачень тих, кого розстріляли за вбивства, які робив Чікатіло, а обвинувачення Червінського, або Ігоря Гуменюка (якого безпідставно, без суду, тримали в СІЗО вісім років), це - аналог обвинувачень як у Стуса, Чорновола, Хмари та Левка Лук’яненка. І ця радянська система з медведчуківськими підходами, владі комуністо-уркаганів - близька, бо дозволяє імітувати законність, якою ніде і не пахне.

Єдина відмінність існування нинішньої партноменклатури з її обслугою від комуністів КПРС (як зазначалось вище в тексті) - те, що за тридцять років вони законодавчо закріпили собі повне свавілля і безвідповідальність. Вони не бояться ні прокуратури, ні ДБР, ні САП, ні НАБУ, бо там, на посадах, свої, яких поставили зовсім не для того, аби когось карати. І якщо в СРСР парторг, член райкому, обкому все ж мусив себе тримати в якихось рамках, бо могло наздогнати покарання, нині - рамки відсутні, бо вся влада, що виводить гроші з країни і виховує своїх дітей на заході, живе за правилом: роби бардак, ми тут - проїздом, оскільки Україну вони розглядають як колонію по розкраданню, а не країну, де житимуть їхні діти і вони особисто. І найкращий приклад - Кучма, котрий побудував цю клептократичну уесесерівську систему, а сам - втік доживати старість в Монако, хоча повинен досиджувати її у в'язниці.

Тож не дивно, що коли в законі спробували ввести трошки відповідальності за те ж незаконне збагачення, саме колишні комуністи з проросійськими бажаннями красти, зробили все, щоб цю статтю з закону прибрати. І одним з 59 депутатів, що підписали подання, на підставі якого Конституційний суд України скасував статтю Кримінального кодексу про незаконне збагачення, що зобов'язувала держслужбовців давати пояснення про джерела їх доходів і доходів членів їх сімей, був таточко нинішнього Шурми, що сидить в офісі президента, але раніше сидів в рядах проросійської партії регіонів.

Саме тому сьогодні Шурма так спокійно реагує на вкрадені з бюджету кошти, що були переведені на рахунки його брата за електроенергію, яку в Україні не було спожито. І коментувати цей прецедент він не збирається, бо, як і вся комуністично-уркаганівська тусовка (а Шурма - прямий нащадок комуніста, сину якого не пощастило втрапити до комсомолу, бо останній - ліквідували) не боїться покарання, позаяк система побудована за правилом, що карають лише тих, хто не може відкупитись, або не своїх, та тих, хто проти влади.

І тому, коли сьогодні деякі «правильні» журналісти, або лідери громадської думки (як їх називають, проте, що не завжди - правда), говорять про відновлення декларування, або подолання корупції (при арешті чиновника чи воєнкома), треба констатувати, що відновлення декларування без притягнення до відповідальності за незаконне збагачення - імітація процесу, а пафосні заяви про арешти воєнкомів чи ще якої мішури - імітація боротьби з корупцією. Бо, по-перше, усіх, кого ловлять - завжди відпускають, або покарання як у Трухіна та Злочевського (що є демонстрацією суспільству, що покарання реальних економічних і кримінальних злочинців з грошима в Україні - не існує), а, по-друге, в Україні - немає корупції. Корупція в українських реаліях це - КАРКАС, на якому тримається влада, що купує собі лояльність за продаж посад, або призначення потрібних, а всі - від прикордонників, митників до суддів, прокурорів, і, навіть, депутатів, за можливість робити, що завгодно і збагачуватись - платять долю нагору.

При цьому, ще при Порошенкові, своїм, потрібним і лояльним, було дозволено і узаконено шалені зарплати. Також усі свої, лояльні мають нині можливість отримувати з того ж бюджету шалені премії, надбавки, за вислугу років, на оздоровлення і т.п., що вже сьогодні призвело до того, що на 8,6 мільйонів працюючих в країні виявляється 5,2 мільйона – бюджетників. Серед яких - велика кількість саме шалено-оплачуваних, але покірних і вірних владі. Але, коли подібний нонсенс існував в СРСР, де не було нічого приватного і держава оплачувала бюджетників, а інша річ, коли забезпечують їх всіх зарплатою лише 1,9 мільйона ФОП та 600 тисяч іншого бізнесу в країні. А, наразі, ще й кошти західних партнерів. Про який розвиток країни при такому розкладі може йти мова? Лише про концтабір...

Саме тому, зважаючи на два Майдани і бажання українців вирватись не лише з лап росії, а й її системи координат, котра має такі ж самі схеми збагачення обраних, нинішню владу проросійсько налаштованих комуністо-уркаганів, котрим якраз і близька російська система координат управління (її Кучма і запозичив у москалів і запровадив), комуністо-урки продовжують законодавчо (тобто, закріплюючи в законі) порушувати права громадян, незважаючи на те, що такі закони суперечать Конституції України та міжнародним, ратифікованим тією ж Україною, угодам та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Тож і роблять все від себе залежне, аби в Україні побудувати концтабір з посиланням на - ... (як констатував Арахамія, що став на захист гаманця путіна - Абрамовича) Китай. Бо тим, котрі в Україні при владі, дуже близька диктатура, без відповідальності за порушення прав людини і розкрадання країни. Хоча за останнє не тільки в Китаї, але і в Північній Кореї - розстрілюють, і лише в росії - заохочують. А такий підхід влади повинен змусити задуматись український народ: чи зацікавлені всі ці учасники схем і збагачення перемоги України в війні з окупантом, що призведе і до поразки росії, і до знищення існуючого в Україні корупційного каркасу?

Оксана КОТОМКІНА, Конфлікти і закони

Фото з відкритих джерел