​Зеленський і Ко таки готувались до війни: збирались тікати, але з золотовалютними резервами


До Зеленського з початком повномасштабного вторгнення громадяни ставлять дуже велику кількість запитань. Однак той, що гарант, на жодні питання відповідати не збирався і поки не збирається. Він, на відміну від усіх колишніх президентів, взагалі переконаний, що українцям - нічого не винний. А от вони йому - винні до смертної дошки. Що він і збирався втілити.

Ті, хто лишився без домівок, без роботи, а, навіть, подекуди, і без документів, але з Україною в серці, переїхавши на материкову Україну, постійно задавали і задають Зеленському питання: як так сталось, що за добу здали південь України, і окупанти змогли зайти у спину Маріуполю і «Азову»?

А усі відео-коментарі від влади, котрі сьогодні є у вільному доступі, на кінець грудня 21 року та до 23 лютого 22 року звучали в унісон: ніякого нападу не буде, не сійте паніку.

Однак якщо, як нас робили спробу переконувати, Зеленський сам не вірив у напад, то навіщо, як повідомив Вадим Пристайко, напередодні вторгнення у Великій Британії «відкривали рахунки на випадок заховати державні кошти за кордоном» та збирались вивозити золотовалютні резерви та кошти державних банків? Як відомо з інтерв'ю колишнього посла у Великій Британії Вадима Пристайка, виявляється, шукали і офіси, і відкривали рахунки, і переводили в хмари реєстри. Однак, якщо люди НЕ ВІРЯТЬ у повномасштабне вторгнення, вони і не проводять таких дій. Та дії, які за спинами українців проводила команда Зеленського, суттєво відрізнялась від їхніх офіційних заяв. Тож виходило, що і Шустеру, котрий написав книгу про Зеленського, трошки набрехали, а насправді актори розмовного жанру постійно думали про забезпечення себе на Заході за рахунок коштів держави Україна, кинувши напризволяще весь народі і країну?

Проте статтею 102 Конституції України визначено, «що Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина». А дії, які провадились владою Зеленського, якось суперечать цій статті Конституції, бо мало того, що він виявився не гарантом територіальної цілісності країни, так ще й на додачу, виходячи зі слів пана Пристайка, ця влада готова була здати і державний суверенітет країни, кинувши напризволяще українців.

Третя стаття Конституції України проголошує: «Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю». Але, судячи зі слів колишнього посла у Великій Британії, для Зеленського і його команди найвищою цінністю були активи, тож за наказом президента України всі цінності держави Україна готувались вивезти, тоді як громадян, життя яких є ціннішим за матеріальні цінності, готувались кинути на розсуд окупанта.

А ми всі знаємо, що про повномасштабне вторгнення повідомляли всі розвідки західних партнерів, до України таємно навіть приїздив Директор ЦРУ, щоб розповісти про плани росії. «Вільям Бернс в середині січня 22 року таємно відвідав Київ, де зустрівся з президентом України Володимиром Зеленським і керівництвом української розвідки», - писав The Washington Post. Однак до останнього українська влада наголошувала, що ніякого вторгнення не буде.

Почати хронологію обману владою українського суспільства щодо планів путіна напередодні 24 лютого 22 року, напевно, потрібно з прес марафону за участю Володимира Зеленського, котрий відбувся 26 листопада 21 року, під час якого Зеленський на запитання ведучої ICTV Олени Фроляк, чи готова країна до війни, пафосно наголосив, що: «ми повністю контролюємо наші кордони і повністю готові до будь-якої ескалації». А щодо інформації про вторгнення, то це інформація «залякування з деяких майданчиків ЗМІ».



Сьогодні ми точно знаємо, як насправді контролювались всі кордони, як швидко був захоплений південь країни і як швидко окупанти пройшли до Сумської, Чернігівської, Київської областей і захопили частину Запорізької. То до чого був готовий Зеленський? Навіщо він говорив неправду?

А далі хронологія була вже більш насиченою: 19 січня 22 року Зеленський в черговому відео заявив, що «нападають не на нашу землю, а на наші нерви. Треба видихнути та заспокоїтись і не бігти по гречку». Саме ця заява стала відліковою, і люди почали робити запаси продуктів.

Двадцять п’ятого січня 22 року Арахамія сказав журналістам, що усі перестороги західних партнерів, то - про залякування людей, а потім висміяв США та розказав, що заяви західних партнерів йдуть на шкоду економіці. Двадцять восьмого січня Зеленський запевняв Байдена, що загроза не така вже й однозначна. І цього ж дня зробив заяву, що сигнали про вторгнення росії до України погано позначаються на економіці. І тоді ж він наголосив: «нам не потрібна ця паніка». Про непотрібну паніку говорив він і 14 лютого, а 18 лютого, за 5 діб до вторгнення, вказав на свої справжні пріоритети: «ми можемо збільшити армію в два-три рази, але тоді не зможемо будувати дороги».

Аналогічну риторику тримав і тодішній міністр оборони Резніков, котрий 14 лютого 22 року заявив: - У нас система оборони побудована в такий спосіб, що ми готові до відсічі. До Києва ніхто не дійде. А звідси випливає питання: зважаючи на те, що ворог дійшов до Києва, як сталось, що міністр, котрий не виконав своїх обов'язків, та ще й обманув суспільство (а, можливо, і президента), та після подій, що стались, лишився на своєму місці, а не переїхав до СІЗО? Ба більше: ще й гарно робив під час першого року повномасштабного вторгнення «бізнес» і не тільки на яйцях по 17 гривень. Так, може, він не вводив в оману, а була змова верхівки, незважаючи на реальну загрозу для країни, оскільки для себе ці люди загрози не відчували? Бо, аби щось подібне сталось в іншій країні, то, як вважаєте, як швидко б міністр оборони, котрий сказав неправду відносно планів ворога і ворог танками дістався до столиці, був би арештований?

Весь період, з середини осені 21 року і до вторгнення окупанта 24 лютого 22 року, влада Зеленського наголошувала на тому, що громадянам нічого не загрожує, а 23 лютого 2022 року, за день до початку повномасштабного вторгнення росії до України, Гетманцев, котрий є колишнім помічником агента ФСБ Сівковича, взагалі закликав до активної торгівлі з росією, заявивши, що треба «обрати не патріотизм, а математику».

І, судячи з інтерв'ю Вадима Пристайка, ця влада і надала перевагу суто фінансовому боку переваг, вирішивши обікрасти країну та кинути громадян під чобіт російського окупанта, а самим - виїхати до Лондона. Бо, як не крути, а факти констатують: суспільству, і навіть Байдену, - говорили одне, а самі, лише окупант поліз, шукали шляхи евакуації себе та золотовалютних резервів (до яких не мають жодного відношення) - до Лондона. І, готуючи для себе місце у Лондоні, зовсім не турбувались про українців. Що, згодом, призвело до тисяч жертв. І виходить, що, плануючи евакуйовувати себе з вкраденим, представники Зеленського не згадували про евакуацію громадян, і ніхто і не збирався попереджати населення. Навпаки, запевняли у протилежному. Але собі готували майданчик для життя на Заході. Цікаво, в якості кого? Уряду у вигнанні, витрачаючи золотовалютні резерви України на свої забаганки?

Колись Україна вже мала Уряд Української Народної Республіки в екзилі: «Директорія УНР вийшла в екзиль на територію Польщі наприкінці 1920 року. Державний центр (ДЦ) Республіки на той час складався з голови Директорії, уряду, міністрів, вищого військового керівництва, апарату міністерств та установ, активної частини політикуму та війська, яке було інтерноване у спеціальних таборах. Також з урядом на еміграцію подалися громадяни УНР, які не могли примиритися із пануванням більшовиків в Україні... Усвідомлюючи, що працювати в еміграції доведеться тривалий час, ДЦ докладав значних зусиль, щоб створити нову українську еліту. Ще Петлюра писав, що всі українці повинні здобути освіту: «Наше студентство відчуло той обов’язок, що на нього Батьківщина в цей момент поклала, і ретельно за науку взялось, щоб використати своє примусове перебування за кордоном з найбільшою користю для національної справи», - писав в одній зі своїх робіт доктор історичних наук Василь Яблонський.

Однак Зеленьский і його 5 менеджерів дуже далекі від уряду Петлюри, тож, якби втекли з золотовалютним резервом, не переймались би створенням еліти, як наразі не переймаються реальними проблемами країни, а, невтікши, почали освоювати українські кейси, розкрадаючи бюджет країни вже під час війни.



Стає зрозумілим, чому Зеленський - боневтік. Виявилось, що громадяни, на відміну від нього і його команди, почали давати опір окупантові, і вже вивозити золотовалютні резерви під час бойових дій було і незручно, і, напевно, вже не було можливості. А тікати з порожніми руками якось не хотілось. От вони і лишились. Тепер - робити на війні українські кейси. Бо от не вдалося вкрасти золотовалютні резерви, то тепер крадуть на всьому, на чому можуть. Грошей для пенсіонерів, вчителів, медиків, освітян, ЗСУ - немає. Зате гроші є на шалені непотрібні тендери по закупівлі всього, на чому можна зробити відкат, на шалені зарплати, премії, надбавки обраним чиновникам, депутатам, суддям, силовикам.

Ну, а якщо до вищезгаданого додати, що Зеленський сам визнав, що в його оточенні є російський шпигун, котрий передав план українського контрнаступу на стіл путіну, але ім'я цього шпигуна не називається, то... або його ніхто і не шукає, або Зеленський в курсі і в долі...

Щоправда, постають питання до української Служби безпеки України: то що ж відбувалось і відбувається і чи будуть притягнуті до відповідальності ті, хто допомагав окупантові, а сам збирався тікати?

Оксана КОТОМКІНА, Конфлікти і закони

Фото з відеоролика



Коментарі

Коментарі відсутні. Можливо, ваш буде першим?

Додати коментар

Новости от Киноафиша.юа
Загрузка...
Загрузка...

Этой ночью рашисты атаковали нашу страну в основном «шахедами» - 17 беспилотников типа «Шахед-136/131» целились по нашей инфраструктуре

детальніше
Конфлікти і закони © 2008-2024.

Електронна версія всеукраїнського юридичного журналу «Конфлікти і закони». Свідоцтво про держреєстрацію: КВ № 13326-2210Р від 19.11.2007 р. Повний або частковий передрук матеріалів сайту дозволяється лише після письмової згоди редакції. Увага! Починаючи з 21.11.2013 року (дня провалу євроінтеграції з ЄС), редакція журналу «Конфлікти і закони» (всупереч правилам правопису) залишає за собою право публікувати слова «партія регіонів» та «віктор федорович янукович» з малої літери. Також, починаючи з 29.06.2016 року, редакція «КЗ» залишає за собою право назавжди публікувати на своїх сторінках з малої літери слова (і утворені від них абревіатури) та словосполучення «москва», «росія», «російська федерація», «володимир путін», а разом з ними і скорочення «роскомнадзор» (як і всі інші держустанови росії), порушивши таким чином встановлені правила правопису незалежно від мов, на яких ці слова та назви публікуються. Це наша зброя в інформаційній війні з окупантом.