Режим влаштував політико-пропагандистське шоу зі звинувачення Юлії Тимошенко у вбивстві

- 18 січня цього року Янукович розпочав політико-пропагандистське шоу під назвою "Обвинувачення Юлії Тимошенко у вбивстві Євгена Щербаня". Саме політико-пропагандистське, бо юриспруденції тут немає і не може бути в принципі.

Згадайте, як все починалось: півтора роки тому Ренат Кузьмін розпочав "гастрольний тур" Європою, роздаючи інтерв'ю та розказуючи на зустрічах із європейськими ПОЛІТИКАМИ про те, що у нього є БЕЗЗАПЕРЕЧНІ докази вини Тимошенко у вбивстві Щербаня. Він навіть написав відкритого листа "в Конгрес сенаторів США", в якому запропонував надати ці докази американським сенаторам.

ПІСЛЯ того, раптом, в квітні 2012 року на прес-конференцію виходить Руслан Щербань, який, знову таки раптом (після 16 років не згадування Тимошенко, бо він висловлював абсолютно інші версії вбивства його батька), натякає на те, що він щось знає про причетність Юлії Тимошенко до цього злочину.

Потім майже рік продовжується "інформаційна підготовка". І ось "апогей" - пред'явлення так званого повідомлення про підозру. Але пропагандистська складова в діях влади на цьому не тільки не закінчилась, а значно збільшилась. На наступний день, Генеральна прокуратура "зливає" в ЗМІ документ під назвою "Витяг із повідомлення про підозру". Його зливали свідомо і одразу в декілька ЗМІ, щоб він був ТОЧНО опублікованим.

Виготовлення такого документу НЕ передбачено КПК. Він був зроблений лише і спеціально для "зливу" в ЗМІ. Навіщо прокуратурі, якщо вона веде лише юридичну роботу, такий злив? Відповідь очевидна. У будь-якій іншій країні такий "злив" був би беззаперечною підставою розпочати службове розслідування, шукати винних тощо. Але навіщо "Кузьміну шукати Кузьміна"?

Давайте разом проаналізуємо цей "шедевр юридичної думки". При цьому, хочу нагадати декілька ЮРИДИЧНИХ АКСІОМ:

1. Тимошенко НЕ повинна доводити свою невинуватість. Це прокуратура ЗОБОВ'ЯЗАНА БЕЗЗАПЕРЕЧНО довести винуватість Юлії Володимирівни. Це в юриспруденції називається "презумпція невинуватості". А не так як одного разу сказав Пшонка "Якщо зберемо докази, то передамо справу до суду, а якщо ні, то буде діяти презумпція невинуватості". Це, звичайно ж, не означає, що захист не повинен збирати докази невинуватості.

2. Відповідно до вимог Конституції України, ВСІ СУМНІВИ тлумачаться НА КОРИСТЬ обвинуваченого. І це ЮРИДИЧНА АКСІОМА.

Так от, "Витяг із повідомлення про підозру" (текст опублікований "Українською правдою") викладений на 17 (сімнадцяти) аркушах. Із них, обвинувачення, пов'язані із так званими "державними гарантіями", викладені на 12 (дванадцяти) сторінках.

Обвинувачення у вбивстві Щербаня - на 4,5 ( чотирьох із половиною). Як кажуть, "відчуйте різницю". Тому і об'єднали два обвинувачення, бо повідомлення про підозру у вбивстві на 4-х сторінках виглядало б ще більш "комічно".

Відповідно до пункту 6 статті 277 нового КПК у повідомленні про підозру повинні бути зазначені зокрема "час, місце скоєння злочину та ВСІ суттєві обставини, відомі на момент складання повідомлення про підозру".

Що ж зазначено в тексті "повідомлення", зокрема щодо часу "скоєння злочину"? Слідство оперує дуже оригінальними категоріями "приблизно в першій половині 1996 року", "приблизно в другій половині 1996 року", "приблизно в першій половині 1997 року". Все, що стосується "обвинувачення" Юлії Тимошенко, визначається саме таким "часом". Хіба це юридична кваліфікація обвинувачення? Звичайно ж, ні. Так обвинувачення не пред'являються. Я не знаю ЖОДНОГО обвинувачення, яке б формулювалось "один раз в 1996 році". Це черговий "ексклюзив для Тимошенко".

Таким чином ОЧЕВИДНО, що повідомлення про підозру складено із відвертим порушенням вимог статті 277 КПК України. Як казав один мій товариш: "А кого це хвилює"?

Аналіз повідомлення свідчить про те, що "ключовим свідком" буде людина, яку сором'язливо заховали за визначенням "К. - помічник Л." - Петро Кириченко, помічник Павла Лазаренка. Це людина, яка була НЕОДНОРАЗОВО допитана українськими та американськими правоохоронцями. В тому числі і з питань, пов'язаних із вбивством Щербаня. Будучи допитаним 25-27 квітня 2001 року в місті Сан-Франциско, він зазначив, що єдине, що він знає про цю справу, це те, що була загроза життю Тимошенко.

Після цього, НІКОЛИ і НІЧОГО (до 2011 року) він не говорив. Однак в повідомленні про підозру з'явились обставини, яких не було НІКОЛИ: 1. Нібито, 3 листопада 1996 року (в день вбивства Євгена Щербаня) ввечері ( тобто ПІСЛЯ вбивства), Кириченко отримав від Павла Лазаренка 500 000 (п'ятсот тисяч) доларів готівкою, як частину оплати за вбивство. Зрозуміло, навіщо з'явилась ця чергова брехня. Бо до цього слідство розказувало казки про те, що "оплату за вбивство" здійснили ЧЕРЕЗ РІК після самого вбивства. І по перерахунку. Тож треба було вигадати готівку, щоб це хоч якось виглядало "пристойно". При цьому навіть цей "платіж", як би він і мав місце, здійснювався ПІСЛЯ вбивства (вбивство відбулось близько 12 годин 15 хвилин вдень 3 листопада 1996 року). Хтось повірить у "вбивство в кредит"?

І ще з'явилась нова сентенція Кириченка про те, що нібито він мав із Юлією Володимирівною зустріч, на якій він нібито ПРЯМО ЗАЗНАЧИВ, що треба заплатити за вбивство Щербаня, а Юлія Тимошенко нібито зазначила, що вона заплатить. Зверніть увагу, в обґрунтування цієї тези, слідство НЕ змогло НАВІТЬ ПРИБЛИЗНО (як вони це робили в інших випадках - "перша половина 1997 року") зазначити ЧАС та МІСЦЕ такої зустрічі. Бо як же ж можна описувати те, чого не було?

Виникає просте питання: чому Кириченко, який говорив впродовж 17 років інші речі, раптом почав вигадувати щось нове? Відповідь дуже проста та має дві частини. По-перше, у вересні-листопаді 2011 року його дружина Ізабелла Кириченко була "взята в заручники" Кузьміним та впродовж двох місяців перебувала в Лук'янівському СІЗО. Після чого її раптово відпустили та дозволили безперешкодно виїхати до США. Позиція Ізабелли Кириченко ("весь час мого перебування в СІЗО вони вимагали від мого чоловіка показів проти Лазаренка та Тимошенко") викладена в ЇЇ інтерв'ю газеті "Kyiv Post". Саме в цей час було допитано Петра Кириченка. По-друге, відповідно до інформації тижневика "Дзеркало тижня", восени 2012 року всі кримінальні справи проти Петра Кириченка, відкриті в Україні, були раптово закриті прокуратурою, а вся нерухомість Кириченка та його гроші на рахунках, арештовані десяток років тому назад, раптово були звільнені з під арешту. Ось такий "свідок". А чому, чесно кажучи, свідок? Якщо є покази Кириченка, що він знав, що передавав гроші за вбивство, якщо він знав, що з рахунків ЙОГО компанії ORPHIN перераховувались кошти "за вбивство", то чому Кириченко свідок? Він СПІВУЧАСНИК. То чому тоді, маючи такі "беззаперечні докази" прокуратура навіть не згадує Кириченка як співучасника?

До речі, матеріали справи в частині вбивства Євгена Щербаня захисту так і не надали. Відмову пояснили тим, що це може зашкодити слідству. Якому слідству, якщо 18 січня Пшонка заявив, що слідство у справі Щербаня завершене?

Це лише декілька думок щодо юридичних аргументів у "справі про вбивство Щербаня". Про інших можливих "свідків" та інші юридичні моменти обов'язково напишу трошки пізніше.

Сергій Власенко,
захисник Юлії Тимошенко

Джерело tymoshenko.ua