Податки - інструмент грабунку і злочину

І сьогодні ми розберемось із найбільш болючим пунктом в структурі будь-якої сучасної держави, а саме - із податками. Із ними пов'язано найбільше число сподівань, страхів та різноманітних зловживань. Мало є речей, які з таким небажанням люди роблять, як сплачують податки. І разом із тим, податки необхідні, адже без них нема держави, і люди, які вимагають скасування податкової системи - фактично вимагають знищення держави.

На це можна сказати дуже просту річ: якщо машина не їде, а тільки жере бензин, її необов'язково ламати, а потім назло кондуктору йти пішки. Можна її поремонтувати, але для цього треба розбиратись, як вона працює.

Фактично, збираючи податки, держава вчиняє злочин, відбираючи у людей зароблене, і передаючи їх в «загальну копилку» - рівно так само, як це роблять бандюки, збираючи данину в свій «общак». І саме так зараз роблять бойовики ДНР, формуючи свою «фінансову систему».

Виходить, що нема різниці між державою і бандитами, і держава по суті є насильницькою системою «стаціонарного бандюка». Приблизно так і вважав Ленін, називаючи державу апаратом насилля, і рівно таку систему і збудував, а ми успадкували - і це необхідно усвідомити для того, щоб зрозуміти, як це повинно бути в нормальній країні.

Звернімось тепер знову до Фредеріка Бастіа, чиї теоретичні побудови нам уже допомогли минулого разу розібратись із азами.

Ніяке суспільство не може існувати без довіри до законів. Найпростіший спосіб добитись такої довіри - не впроваджувати закон силовим порядком, дедалі більше збільшуючи базу покарання - а зробити закон відповідним праву. Щоб його виконання було легшим, ніж його обхід чи порушення, а його норми користувались повагою в суспільстві.

В цьому і різниця між бандитським общаком і державним бюджетом. В нормальній країні сплата податків, навіть при наявності жорстоких норм в кримінальному кодексі, не відбувається методом обдирання. Люди там самі їх платять, і не тому, що у них височенна правосвідомість, або - як розповідає поширена легенда - їх там перелякали розстрілами безбілетників в трамваях. Як ми знаємо з історії, в свій час в Європі за підвищення податків більше за десятину, бували навіть війни. А тепер вони платять податки вп'ятеро вище, і чомусь бунтів не видно.

В чому ж причина? Увага, тепер буде ключове:

- в нормальних країнах люди платять податки тому, що навзаєм держава їм пропонує такий широченний спектр можливостей, що віддане повертається громадянину багатократно - у вигляді послуг, захисту, плекання суспільного розвитку в цілому і конкретно прав кожного громадянина.

І справді, коли Фредерік Бастіа дає визначення «узаконеного грабунку» він робить важливу обмовку.

- грабунок тоді і тільки тоді є грабунком, коли відбувається передача майна від людини, яка ним володіє, іншій людині - якій воно не належить - і при цьому немає згоди та адекватного відшкодування.

Звідси простий висновок. Ви можете скільки завгодно піднімати податки, поки люди відчувають, що за віддані ними гроші вони отримують адекватне відшкодування. Це може бути все, що завгодно. Ось навскидку:

- можливості для ведення бізнесу (по принципу «звісно, я охоче віддам вам півзарплати - я собі іще зароблю»);

- захист від свавілля («звісно, я охоче віддам вам півзарплати, якщо ви посадите того урода, який лупить моїх дітей»);

- захист від іноземного загарбання («звісно, я охоче віддам вам півзарплати, тільки не допустіть, щоб на нашій землі панував ворог»).

Ключове в цьому - «охоче». Людина сама повинна платити податки і відчувати, що віддає зароблене на захист і реалізацію своїх прав, а не відчувати себе пограбованою.

У нас дуже люблять в плані обсягу податків наводити Швецію, де рівень податків сягає 60-70%. Але при цьому чомусь ніхто й не думає порівняти, скільки шведський громадянин отримує від держави послуг навзамін на сплачені «дикі податки», а скільки український. Виходить дуже красива схема: податки як в Швеції, а послуги, як в УРСР.

Саме тому, якщо ви підвищуєте податки, а не показуєте навзамін, що позитивного люди отримають в обмін на віддане - рано чи пізно люди почнуть вирішувати, що важливіше - повага до закону, чи повага до себе і своєї праці? А після цього, як правило, бувають наслідки.

І як нас учить європейська історія, ці наслідки завжди бувають поганими для тих, хто закон перетворював на знаряддя грабунку.

Вячеслав ІЛЬЧЕНКО, facebook.com