​Про Великдень - з юридичної точки зору

З юридичної точки зору, відвідування храмів — це не «масове зібрання», а «богослужіння, релігійний обряд, церемонія, процесія» і регулюється це спеціальним Законом «Про свободу совісті та релігійні організації». Закон прийнято 23 квітня 1991 року, як відповідь на десятиріччя обмежень і заборон релігії і відправлення релігійних обрядів.

Отже, відповідно до закону «Богослужіння, релігійні обряди, церемонії та процесії безперешкодно проводяться в культових будівлях і на прилеглій території, у місцях паломництва, установах релігійних організацій, на кладовищах, в місцях окремих поховань і крематоріях, квартирах і будинках громадян...» (стаття 21).

«Кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу ... одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи...» «Не допускається будь-яке примушування ... до участі або неучасті в богослужіннях, релігійних обрядах і церемоніях...» (стаття 3).

«Особи, винні в порушенні законодавства про свободу совісті та релігійні організації, несуть відповідальність, встановлену законодавством України» (стаття 31). Відповідальність передбачено статтею 180 Кримінального Кодексу України «Незаконне перешкоджання здійсненню релігійного обряду, що зірвало або поставило під загрозу зриву релігійний обряд, - карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років».

Таким чином, якщо поліція або будь-хто інший перешкоджає здійсненню релігійного обряду — Великоднього Богослужіння - то він має бути притягнутий до відповідальності за статтею 180 КК України.

Чи може бути законно обмежено відвідування церков громадянами? «Здійснення свободи сповідувати релігію або переконання підлягає лише тим обмеженням, які необхідні для охорони громадської безпеки та порядку, життя, здоров'я і моралі, а також прав і свобод інших громадян, встановлені законом і відповідають міжнародним зобов'язанням України» (стаття 3 того ж Закону «Про свободу совісті та релігійні організації»). А ще, змінами, внесеними до закону у 2014 році, «Релігійна організація зобов'язана додержувати вимог чинного законодавства і правопорядку» (стаття 5).

Ніби ось воно! - «для захисту здоров’я» - можна встановити обмеження. Але ці обмеження може бути встановлено лише ЗАКОНОМ — не постановою, розпорядженням, указом, інструкцією — законом, який буде відповідати міжнародним зобов’язанням і Конституції. Такого закону немає.

Закон «Про захист населення від інфекційних хвороб» встановлює кілька зобов’язань «...посадові особи ... організацій незалежно від форм власності зобов'язані в межах своїх повноважень сприяти медичним працівникам у здійсненні заходів щодо захисту населення від інфекційних хвороб» (стаття 18) та обов'язки осіб, які хворіють на інфекційні хвороби чи є бактеріоносіями (стаття 20), «особи, хворі на інфекційні хвороби, контактні особи та бактеріоносії, які створюють підвищену небезпеку зараження оточуючих, підлягають своєчасному та якісному лікуванню, медичному нагляду та обстеженням» (стаття 22).

Таким чином, державна влада може закликати до здійснення релігійних обрядів через телевізор, але не може зобов'язувати, обмежувати або перешкоджати. Медичні працівники можуть лікувати, наглядати, обстежувати ВКЛЮЧНО осіб, хворих на інфекційні хвороби, контактних осіб та бактеріоносіїв. Релігійні організації зобов'язані сприяти медичним працівникам «у здійсненні заходів щодо захисту населення від інфекційних хвороб».

І звичайно ж, не може бути жодної відповідальності громадян за правомірну поведінку: участь у Богослужінні в культових будівлях і на прилеглій території. Залякування громадян штрафами (комсомольцями, партєйними, піонерами, поліцією тощо) — це взагалі з розділу про страждання за віру.

Що може зробити держава, крім роз'яснень і закликів, оскільки турбується про своїх громадян (особливо 60+), — забезпечити доступ (наявність) медичних працівників біля культових споруд для здійснення заходів щодо захисту населення від інфекційних хвороб, а також виявляти осіб, хворих на інфекційні хвороби, контактних осіб та бактеріоносіїв, які створюють підвищену небезпеку зараження оточуючих.

Текст для розуміння журналістами норм законодавства і адекватного (критичного) сприйняття різних політичних заяв.

Тетяна Котюжинська, facebook.com

Фото pixabay