​Чому під гасло «Слава ЗСУ» до самих солдатів ставлення - як до непотребу?

Нам постійно наголошують, що наша армія йде до стандартів НАТО і що в Україні ставлення до солдатів, як до людей, яких треба цінувати, а тому ми — кращі за росіян, бо бережемо свій ресурс і розуміємо, що солдат - то цінність країни.

Саме такий меседж доносять до громадян в тилу, які самі не служать і не мають у своїх родинах військових. А от ті, хто стикається з реаліями, котрі відбуваються в українській армії, подекуди зустрічають випадки, які показують, що деякі українські командири не лише не дотримуються стандартів НАТО, а реально копіюють стандарти росії-срср — коли солдатів баби ще понароджують, а тому до них повинно бути ставлення, як до непотребу.

До влади нині багато запитань, серед яких і забезпечення армії, і забезпечення солдатів всім необхідним, а також, як може бути, що деякі командири свідомо та регулярно вчиняють проти солдатів діяння, котрі є нічим іншим, як злочинами.

Проти життя та здоров'я особи - небезпечні та протиправні діяння, рішення, накази, що посягають на життя й здоров'я солдат та наражають на небезпеку.

Принаймні, так можна розцінювати поведінку т.в.о. командира в/ч А 7094 ЗСУ Дронговського О.С., який у ставленні до старшого солдата К., водія 10 окремого стрілецького батальйону ТРО Львівського обласного центру комплектування та соціальної підтримки в/ч А7094 30.07 1968 р.н. та старшого солдата П., діловода в/ч А7094 06.05.1965 р.н., всупереч статті 3 Конституції України, яка захищає здоров’я та життя громадянина України, приймає рішення, котрі, згідно нормативних документів та законодавства, не можуть існувати, однак - є.

Ці двоє солдатів, які є добровольцями, котрі з 2014 року добровільно пішли на фронт, а потім були комісовані через стан здоров'я та за віком, але у зв’язку з повномасштабним вторгненням знову добровільно пішли до ТРО, наразі мають дуже великі проблеми зі здоров'ям, що зазначено в їх довідках ВЛК. І, здавалося б, за здоровим глуздом, якщо вони, пройшовши всі медкомісії, та зважаючи на те, що за станом здоров’я вже одного разу солдата було комісовано, то у командира і начмеда Лудченко В. не повинно виникати жодних питань, і все, що вони повинні зробити, це - допомогти людям законно, відповідно до їх стану здоров’я, демобілізуватися для збереження свого здоров’я та життя і втрапити до лікарні, аби вони покращили своє здоров'я і вилікувались.

Але це — в ідеалі. На практиці тричі всупереч поданим рапортам у зв’язку з погіршенням здоров’я стосовно видачі солдатам в/ч А 7094 направлення на медичний огляд до Центральної військово-лікарської комісії (вулиця Госпітальна, 16 м. Київ), службової характеристики для проведення медичного огляду та пакету інших необхідних документів, не надав документів, передбачених законом. Навпаки, полковник Дронговський Олександр Станіславович у присутності свідків неодноразово вводив всіх в оману про те, що жодного рапорту ні він, ні в/ч А 7-94 не отримували. Потім, за допомогою підлеглих, у присутності свідків, неодноразово відтягував час видачі направлення, вимагаючи переписати рапорти, для отримання направлення від нього. Згодом, знову ж, у присутності свідків, вимагав і все ж отримав від солдатів повторні рапорти з їхніми підписами, але... з порожніми місцями у проставленні дати з місяцями «грудень 2022 р.» та «січень 2023 р.», бо в іншому випадку погрожував їм відмовою у наданні Направлення на ЦВЛК для проходження повторної або контрольної ВЛК.

При цьому, знаючи, що стан здоров'я солдат суттєво погіршується, тим не менш, почав вимагати негайного прибуття солдатів на військовий полігон, незважаючи на попередні довідки та виписки ВЛК, де чітко зазначено про недопустимість для цих солдатів фізичного та психоемоційного навантаження, переохолодження та необхідності особливої дієти харчування, тим не менш, погрожував солдатам відповідальністю за СЗЧ (самовільне залишення частини ) 5-10 років (ст. ст.407, 408 КК. ) позбавлення волі під час воєнного стану у разі, якщо вони будуть в госпіталі, або в лікарні по швидкій, а не виконають його вищезгаданих вимог щодо неприбуття на полігон.

Тим не менш, вони прибули на вищезгаданий полігон та звернулися по медичну допомогу. отримавши першу допомогу у медпункті частини, але там відмовлялись викликати швидку при наявних ознаках гіпертонічного кризу. При чому зауважили, що на об’ єкт військовий цивільну швидку не пропустять.

Як з'ясувалось, самого Дронговського О.С., на полігоні не було, але його підлеглі супроводили солдат до штабу бригади, де їм повідомили, що їх, начебто, приєднують до якоїсь штурмової бригади і переводять на якісь посади. Коли солдати звернулися до одного з представників Сухопутних військ цієї невідомої штурмової бригади (який представився полковником сухопутних військ ЗСУ Ніколишаком) з проханням пояснити, що відбувається та чому замість госпіталізації та направлення на повторний медичний огляд їх кудись переводять, не враховуючи їхній фізичний стан та чітку заборону, вказану у довідках, виписках попередніх ВЛК, в яких вказано про пряму обмеженість долучення до служби в штурмових, зокрема, військах, то цим полковником було заявлено, що то так треба за наказом командуючого Сухопутних військ, але лише солдати отримають припис про переведення – від них негайно будуть прийняті нові рапорти про видачу направлень на ЦВЛК і ці направлення будуть їм негайно видані.

Солдати ж, маючи на руках всі медичні виписки , повідомили полковника Ніколишака, що ніхто з командування частини їх не повідомив про жодне переведення, і що згідно з законом - ніхто не ознайомив цих солдатів з наказом (якщо такий мав би місце) у передбачений законом спосіб, і що їм не надавалось жодного припису або витягу з наказу, або жодного атестату – ні фінансового, ні продовольчого, ні речового. Почувши таку відповідь, солдатам було запропоновано дочекатися полковника Дронговського О.С., якого не було на полігоні і який офіційно... на лікарняному...

Перебуваючи на полігоні, одному солдатові стало знову погано і він попросив викликати швидку. Начмедом частини А7094 Лудченко В.С. у телефонному режимі було відмовлено у викликанні швидкої допомоги, а чергові санітари лише зафіксували у солдатів високий тиск і надали пігулки, які тимчасово знизили тиск на кілька годин. Уночі одному солдату стало погано і зранку солдати знову звернулись до полковника Ніколишака, бо підлеглий полковника Дронговського О.С. повідомив, що є приписи, але на руки солдатам він їх не дасть.

Стан здоров’я солдатів погіршився, але Дронговський О.С. вперто доводив, що нічого не видаватиме, а тим паче направлення на ЦВЛК, бо ці солдати вже не його підлеглі, а сама частина в/ч А 7094 вже розформована, тому солдати повинні знаходитися на полігоні, незважаючи на стан здоров’я, бо вони вже в іншій частині – штурмовій бригаді, а інакше їм буде інкриміновано СЗЧ. У свою чергу, полковник Ніколишак повідомив, що хоча приписи на понад 30 (тридцять) осіб у нього начебто є, з печатками, бо їх йому чомусь передав Дронговський О.С. – але самих людей немає, є лише 5-7 осіб, і тому ці солдати поки що не рахуються в наявності нової частини, аж поки не знайдуть( з його слів - половлять) всіх тих людей, яких немає – і тому ці солдати йому не підпорядковуються і жодних рапортів на медичний огляд для повторного ВЛК він немає права приймати і приймати не буде, і рапорт про видачу направлення на ЦВЛК теж не розглядатиме, бо не має права, тому що ці солдати в нього не рахуються, не є його підлеглими і він за них - не відповідає. Але наступного дня солдати прийшли до штабу бригади знов з представником в/ч А 7094 до кадрової служби бригади, яка формується. Але представник по кадрах цієї бригади на прохання спілкуватися українською мовою - жбурнула на підлогу витяги з наказів і сказала, що приймати до бригади вона їх не буде та рекомендувала представнику А7094 оформити на солдатів СЗЧ. Отже солдати, дотримуючись закону, заявили усно про свої наміри подавати скарги в усі інстанції, але на сьогодні обидва — госпіталізовані. Один з них вже має інсульт і перебуває в реанімації, а у другого відмовили ноги через захворювання хребта.

Питання: що ж це за ставлення до солдатів? Як багато існує подібних випадків і з чим таке пов’язано, адже дії т.в.о. командира А7094 можна кваліфікувати як недбале ставлення до військової служби, що заподіяло істотну шкоду здоров’ю людям та життю в умовах воєнного стану, а також ст. 425 КК України та ст. 426-1 - перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень, що заподіяло істотну шкоду здоров’ю солдат та життю в умовах воєнного стану.

І це ще не введено в дію отой закон про покарання солдат. А уявляєте, як поводитимуть себе ось такі совкові командири, коли у них будуть повністю розв’язані руки, а солдат буде вважатись гарматним м’ясом? Хотілось би отримати коментар від МОУ щодо такого ставлення до солдат та дій командирів, також коментар, чому військове керівництво, всупереч довідок та рекомендацій лікарів, відправляє хворих в штурмові бригади і чи діють в нас закони. Воєнний стан не повинен відміняти дію Конституції та законів України. Але виходить навпаки. І такі ситуації, як нам стало відомо, непоодинокі.

Від редакції:

Всі документи, рапорти, заява до ДБР є в наявності в редакції. Як і відео, що підтверджують ставлення до солдатів.

Фото з відкритих джерел