​День Конституції: свято поваги до головного Закону країни чи проформа?

Чи багато українців прочитали Конституцію, якій у цьому році - 27 років? Здається, інтерес до тексту проявили небагато пересічних громадян. Є такі, які запитують, а навіщо, яке відношення Конституція має до нашого життя?

А між тим, конституція і закони встановлюють правила гри під назвою «життя» і «справедливість».

На початку 1990-х незалежна Україна зробила спробу змінити радянську судову систему за прикладом розвинених країн. Була прийнята Конституція, заснований Конституційний суд, але все пішло не так… Вирішили, що конституційні норми - це звичайна формальність і виконувати їх зовсім не обов’язково.

Сьогодні у світі є країни, в яких немає конституції.

Це: Ізраїль, Швеція, Великобританія, Канада, Нова Зеландія, Сан-Марино, сюди ж відносяться московія і Лівія. У сімох з цих країн люди живуть добре, цивілізовано.

У Лівії люди живуть дуже погано і нещасливо, воюють, вбивають...

Лівійська конституція була прийнята в 1951 році і існувала до того моменту, коли полковник Каддафі влаштував військовий переворот, скасував конституцію і пояснив громадянам, що вони тепер будуть жити за канонами написаної ним «Зеленої книги». Країна стала називатися «Джамахірія», у ній була скасована партійна система, Коран став «основним законом», а влада була зосереджена в руках Каддафі і його «Революційного сектора».

Джамахірія проіснувала 34 роки, після чого в країні почалася громадянська війна і країна перетворилась на примару.

Про нашу Конституції говорили, як про зґвалтовану жінку, наділяючи головний Закон держави людськими якостями. Над бідною жінкою знущались і Кучма, і Янукович, і Порошенко. Відомий сатир з дипломом юриста, який висміював Українську Конституцію зі сцени, хіба може мати до неї повагу. А якщо додати сумнівну діяльність Конституційного суду і Верховної Ради, то виходить зовсім сумна реальність.

В Україні постійні зміни в Конституції показують нам, що президенти намагаються убезпечити себе навіть від віддалених і теоретичних загроз, прагнуть мати повну свободу рук і бажань.

А ще більшим їх бажанням є залишити суди, в тому числі Конституційний, підконтрольними, керованими, прокурори повинні бути «своїми на 100%», закон виключно для народу. І це їм, на жаль, вдається.

Ілюзорність норм закону - це наслідок історичного розвитку народу? Якщо наші пращури жили в умовах свавілля можновладців і ми живемо так само, для нас фіктивність законів - норма? Важливі питання для роздумів!

У нормах законів навмисно закладається корумпована складова і двояке трактування.

Найстрашніше те, що ми не знаємо - як і не маємо інструментів, що дозволять на практиці відстояти свої права.

Чому в американців Білль про права стоїть на почесному місці в книжковій шафі громадян і не раз прочитаний і вивчений кожним школярем? Так, так, її вивчають в школі для того, щоб люди були обізнані в своїх правах і обов’язках. А чому у нас «закон - як дишло»? Чому у європейців, американців, австралійців і т. д. ставлення до закону і його виконання - виключно в правовому полі? Чому у нас все навпаки? Відповідей – купа, на будь-який смак, а от з правовими діями – проблема!

Від чого залежить ставлення громадян до зводу законів і правил? Перш за все, від реальності застосування законодавства. Якщо в законі задекларовані гарантії приватної власності і ведення бізнесу, а ви знаєте, що, не сплативши данину, наприклад, пожежній інспекції, ризикуєте втратити бізнес, що в суді захисту від свавілля чиновників ви не знайдете, то як ви будете ставитися до норм закону про ваші гарантії? Звісно, ігнорувати! Таке ж ставлення і до конституційних гарантій, бо в житті вони не працюють!

Нас «рятують» домовленості! Якщо суддя готовий вирішити суперечку «як треба», отримавши за це хабар, то чому б його не дати? Так простіше і надійніше, так «всі роблять»!

Люди просто не розуміють наслідки такої поведінки і до чого вона призводить. Точніше, вже призвела! А ми ж до Європейської Унії намагаємось приєднатись!

І цим успішно користується влада і реформатори, які реформують реформовані попередниками суди, до речі, за наші з вами податки.

На жаль, в суспільстві навіть не сформувалися політичні рухи/партії, здатні перезавантажити систему, починаючи з відновлення всіх державних інституцій, які повинні працювати не залежно від того, чого там хоче менеджер, обраний на посаду президента. Так звана «політична еліта» вважає за краще багатіти за рахунок «розпилу» бюджету, на хабарях і відкатах, «відновлені», тому що завтра може змінитися господар, і невідомо як там карта ляже.

Надзвичайно потрібні суспільні злагоджені дії зміни гри за правилами, за законами, а не з корисливих прагнень суддівсько-прокурорських чиновників. І велика війна нам дає шанс змінитись докорінно.

Чи є дієві і конструктивні інструменти, що дозволяють прискорити процес трансформації судової системи і виконання Конституції? Потрібно розуміти, що порушення Конституції і законів не вирішується ухваленням грамадьйом нових законів. Навіть найідеальніші закони будуть неефективними, доки буде можливість безкарно їх порушувати і нехтувати Конституцією.

Наприклад, американці. Вони переконані, що США - це їх демократична, правова і вільна держава, а не приватне володіння (п’яти родин, як в Україні). Вибори президента і конгресменів - чесні, шерифи обираються, суди є незалежними (звісно, там теж все не ідеально), і мають право скасовувати навіть укази президента. Українці навіть не уявляють, як це суддя може накласти заборону на виконання неконституційного указу президента!

Як показує історія, у середньовічній Англії землевласники не захотіли терпіти свавілля короля, позбавили його будь-яких прав і доручили обраному ними парламенту приймати закони. Сформували незалежні суди, здатні приймати справедливі рішення.

Саме зацікавленість у чесному і незалежному суді, у контролі над бюрократією, завжди схильною до корупції, призвела до реалізації в країнах Європи принципу поділу влади. Це значить, що поділ влади, справедливий і незалежний від виконавчої влади і парламенту суд, рівність громадян перед законом, а суддя повинен бути незалежним арбітром! Недарма ж наші вітчизняні олігархи судяться в британських і американських судах.

В Україні теж влада поділена на законодавчу, виконавчу, судову.

І кожна гілка влади в наших умовах - це «річ в собі». А наразі знаходиться за однією адресою вул. Банкова, 11.

Залишається відкритим питання: коли для нас Конституція перестане бути формальним папірцем? І що ми можемо для цього зробити?

До тих пір, поки громадяни будуть вважати, що змінити нічого не можна, будуть обирати випендрьожних політиків, бездарних нардепів - наша держава так і буде жити, топтатися на місці, з малесенькими кроками вперед!

Манана АБАШИДЗЕ, Конфлікти і закони

Фото надано автором