Слово у день Чорнобиля

Ми розпочнемо своє слово без вітань, без традиційного протокольного звернення. Бо переконані у тому, що протокол не знає слів, з якими можна звернутися до незчисленного, неосяжного простору людей, означених одним словом – ЧОРНОБИЛЬ. Радше це він, Чорнобильський простір, сьогодні звертається до нас.

Стільки років пройшло з моменту катастрофи, та ми, українці, досі достатньо не знаємо, не володіємо справжніми причинами, масштабами і наслідками цієї катастрофи.

Не правильно буде твердити, що сьогодні цю подію сприймають всі однаково. Правильно сказати, що сьогодні сприймають її по-своєму, кожен по-різному. І від цього опіки чорнобильського пекла у всіх різні.

Дехто сприймає її буквально, або ж фактично. Вибух на Чорнобильській станції стався о 1 годині 24 хвилини. Пожежа і рятувальні роботи тривали під час ліквідації активної фази десять днів. Внаслідок прямого випромінювання загинуло одразу двоє людей. В один день територія навколо станції перетворилася на 30-кілометрову мертву зону. Понад сто тисяч осіб залишилися без домівки. Майже 10 % території України зазнало прямого радіаційного ураження. Загалом постраждало близько 5 мільйонів людей, зокрема понад 2 мільйони – жителі України.

Сьогодні зона відчуження на Поліссі дорівнює площі таких країн, як Андорра.

Упродовж років інформація про події на ЧАЕС була втаємничена. Лише в середині 1990-х громадськість отримала доступ до офіційних свідчень про цю трагедію. Це документи вищого керівництва Радянського Союзу про будівництво і роботу Чорнобильської атомної станції , саму катастрофу, спроби її замовчати, заходи з ліквідації наслідків. Ці документи засвідчують, що причини трагедії вкорінені в командно-адміністративній системі самого Радянського Союзу. Про який рівень безпеки експлуатації Чорнобильської станції можна говорити, якщо на станції не було автоматичних дозиметричних приладів? І це – на ядерній станції!

Навіть тоді, коли загроза для життя мільйонів людей стала очевидним фактом, Політбюро Комуністичної партії України кваліфікувало об’єктивну інформацію світової преси як «фальшиві та підривні вигадки», і в той же час проводило першотравневі маніфестації на всій території України, зокрема на території забруднення.

Ми нагадуємо про ці факти, бо досі нами не розставлено усі крапки над «і». Ані стосовно повноти інформації про трагедію, ані про її винуватців, ані про жертви. Сьогодні настав час для нашого народу виконати обов‘язок, причому і владі, і науковцям, і нам, громадянам України.

Інші говорять про Чорнобиль, як про знакове, смислове явище, котре значно виходить за межі власне фізичного факту. Сьогодні говоримо не лише про його екологічний вимір, а й про вимір історичний, вимір духовний.

Епоха тотального нехтування людськими і природними законами завершилася на українських землях атомним ударом.

Не для емоційного самокатування, а задля жорсткого і відвертого усвідомлення того, якою і чому саме такою є сучасна Україна, проведемо важку, немов прокляття, лінію від Голодоморів 1920-х, 1930-х, 1940-х, світових воєн і власне до самого Чорнобиля.

Відчуваючи свою погибель, епоха зла на прощання увігнала в нашу землю отруйне лезо – так, щоб добити, дотруїти цих людей. Але це не вдалося.

Усупереч злу, випробування, яке випало Україні, не спинило її волі і прагнення до відродження, і саме з вірою у це відродження ми сьогодні продовжуємо свій шлях. Ми переконані, що для Чорнобиля повинен настати новий світлий день. День надії, день відродження. Ми просимо Вас у цю знаменну дату 26 квітня запалити вдома свічки в пам’ять про наших загиблих братів і сестер. Нехай з того боку Всесвіту, де немає байдужості, вони побачать ці вогники і їхні серця возрадуються.

Всеукраїнський комітет «НАСТУП», «Конфлікти і закони»