Українці живуть ілюзіями… і радянськими принципами

Вже більше року Європа вимагає від України позбутися вибіркового правосуддя. Як приклад, Європа вимагає звільнення Тимошенко, яка, на їхню думку, була засуджена не справедливо. Багато громадських організацій також виступають про припинення вибіркового правосуддя в Україні. І не лише до Тимошенко, а й кожного громадянина. Але чи усвідомлюють українці, що таке реальна справедливість та вибіркове правосуддя? Про те, як наразі сприймається суспільством те, що відбувається в країні, «Конфлікти і закони» поговорили з людиною, яка все життя веде боротьбу з несправедливістю - керівником Громадянської кампанії «За відповідальну владу» Ігорем Курусом.

Пане Ігоре, Вас знано, як людину, яка завжди стояла за українізацію суспільства. Саме Ви свого часу зробили крок до українізації українського телебачення і стояли на передовій захисту прав громадян. Проте нині ви займаєтесь дещо іншою діяльністю, вирішивши виступити за відповідальну владу. Навіщо це Вам і чи потрібно це суспільству?

Насамперед хочу зазначити, що не я зробив крок до українізації, а державний орган, де я працював одним із керівників. По-друге, ми виконували закон, який діяв на той час.

Щодо відповідальності влади, то невже погано, коли у суспільстві з’являються люди, які відстоюють права і реально стають на захист порушених норм Конституції? І суспільству наразі саме такий рух і потрібен. Тому ми хочемо ввести в реальне життя українців норми Конституції України, які поки не виконуються.

Але ж в Україні більшість норм Конституції не виконується. То ж з якої почнете?

Насамперед, це стаття 5, яка визначає, що: «Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органами місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами». Стаття 69 Конституції встановлює, що:«Народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії». Тому ми хочемо запровадити в Україні «інші форми безпосередньої демократії», які сьогодні відсутні.

Тобто, Ви підтримуєте ідеї Медведчука і КПУ, які, посилаючись на цю ж статтю, агітують за референдум проти ЄС?

Категорично Ні! Ми хочемо впровадити елементи прямої демократії у повсякденне життя українців, а вони маніпулюють нормами Конституції для того, щоб не допустити Україну в ЄС. Це ж практика комуністів – маніпулювати думкою громадян. Щодо народовладдя, то ми вже могли відчути «народовладдя від комуністів», яке супроводжувалося винищенням цілих народів, і від В.Медведчука, яке запам’яталося «темниками» і акцією «Україна без Кучми». Тому, нам не по дорозі.

Досить часто політики прикриваються волею народу, поступаючи зовсім інакше. Тут є елементи демагогії. Чому Ви вирішили зайнятися саме прямою демократією?

Народ – це поняття широке, тому ним і маніпулюють. Так сталося, що протягом останнього десятиліття політичні сили, фактично, усунули народ від формування влади. Їм стало вигідно формувати владу самим, прикриваючись іменем народу. Проте, партії вже давно втратили здатність формувати ефективну владу і контролювати її. Все зводиться до того, що на посади призначаються тільки «обрані», це – або віддані люди особисто лідеру, віддані партійці, або ті, хто зміг купити собі посаду. Фактично, партії відвели громадянам роль статистів, які лише раз на 5 років мають можливість щось змінити. Тому основним завданням Громадської кампанії “За відповідальну владу” є розробка і просування Закону, який би відновив елементи прямої демократії. Якщо ще простіше, це Закон, який дозволить не «абстрактному народу», а конкретній громаді, як частині реального українського народу, відкликати депутатів усіх рівнів, міських, селищних і сільських голів, суддів, а також окремих посадовців, які призначені по вертикалі влади у міжвиборчий період. Інститут відкликання та вотуму недовіри – це той інструмент, який дозволить громадянам ефективно контролювати владу.

Чи розглядаєте Ви в рамках своєї Громадянської кампанії проблеми вибіркового правосуддя в Україні?

Вибіркове правосуддя – це похідна від політизації влади. Як правило, в Україні посадовець при владі має можливість уникнути відповідальності за будь-які свої дії. Тут працює захист мундиру органу влади чи партії, яка цього чиновника пролобіювала на посаду. Очевидно, що коли провладна партія стає опозиційною, то в правоохоронних органах залишаються певні архіви діянь колишніх посадовців, які в подальшому можуть бути використані. Коли ж такий посадовець стає опозиціонером і веде активну політичну діяльність, тоді влада має на нього певні механізми впливу. Таких прикладів достатньо.

Але до чого тут вибірковість правосуддя?

Будь-який представник влади є безкарним. Він інколи використовує свої повноваження з ознаками злочинних дій. Такі дії представника влади дають право правоохоронцям, які також діють в подібний спосіб, вибирати - кого притягувати до відповідальності, а кого – ні, і коли це робити. Приклад - Марков. У правовій країні він мав би понести покарання ще у 2007 році, коли вчинив злочин. Але втрутилися політики, які «заховали» його від покарання. Потім вирішили таки його «здати». Добре, коли злочинця покарають, але чому правоохоронні органи діють в залежності від волі політиків? Ось і сьогодні ЗМІ оприлюднюють сотні фактів, які можуть свідчити про ознаки злочинів у діяльності представників влади, причому «синіх» і «червоних» по Україні і «біло сердечних», «червоно кулачних» і «свобідних» на заході країни. Але правоохоронці мовчать. Ось Вам і вибірковість: потрібно владі покарати – покарали. Не потрібно карати, навіть відвертого вбивцю,  - не покарають. Тут, скоріше, спрацьовує радянський принцип «был бы человек, а статья найдется». І грішать цим принципом усі політичні сили, які були при владі: і «НДП», і «За єдину Україну», і «СДПУ(о)», і «Батьківщина», і «Наша Україна», і тепер ПР. Тому вибірковість правосуддя у нас системна.

Як тоді змінить ситуацію в країні законопроект, який Ви розробляєте в рамках Громадської кампанії «За відповідальну владу»?

Чиновник часто здійснює дії, які можна назвати злочинними, через прямі вказівки його безпосереднього начальника чи політичної партії, яка поставила його на цю посаду. Інші ж зловживання - це відчуття безкарності. Для чиновника важливо виконувати доручення свого прямого керівника, а не Закону. Саме така ієрархія правових стосунків дозволяє йому бути безкарним, поки він є при владі. А влади він може позбавитися, коли перестане виконувати накази керівника, чи партії, від якої він залежить. Тому основною ідею нашого законопроекту є введення елементів прямої демократії. Це - коли крім партії чи керівника, будь-якого посадовця може звільнити громада. Тобто, представник влади тепер змушений буде остерігатися не тільки безпосереднього начальника і партії, яка його «поставила» на посаду, але й громадян - народу, якому він присягає на вірність, вступаючи на посаду, і який через податки оплачує роботу посадовця.

Це зрозуміло, але як цей Закон вплине на вибірковість правосуддя?

По-перше, в умовах відповідальності перед громадами - посадовець остерігатиметься прямого порушення Закону, навіть якщо такі вказівки будуть йти від його керівництва, в тому числі і партійного. У нього з’являється більш впливовіший «начальник» -  громада. По – друге, на державну службу та в правоохоронні органи не підуть люди, які мають на меті набити кишені чи хизуватися своєю владою. Тобто, пряма демократія повинна знищити фундамент для безвідповідальності влади та безкарності злочинців від влади, а отже і зменшить кількість правопорушень, які можна використовувати вибірково.

Чи реально в нинішніх умовах втілити в життя задумане?

Ми організовуємо круглі столи у великих містах України – з тим, щоб знайти спільників. І завжди кажемо, що якщо цей закон будуть подавати у парламент окремі громадські активісти, то шансів на прийняття Верховною Радою в нього немає. Але якщо цей законопроект підтримають громади, то депутати змушені будуть за нього проголосувати. Тому шанси втілити задумане у життя є, але для цього потрібна щоденна праця і час.

Так виглядає, що, навіть з позитивним вирішенням справи Тимошенко, ми не гідні йти в Європу?

Не зовсім так. Як показують українські реалії, наші політики використовують законодавство для реалізації своїх політичних, ну, відповідно, і економічних амбіцій. А підписання Угоди з ЄС змусить їх оглядатися на європейські стандарти, які категоричні проти вибірковості у правосудді. Тому, можна сподіватися, що протягом якогось часу українські правоохоронці позбудуться цієї вкрай негативної радянської практики, а суди почнуть встановлювати справедливість. Чим виграє Європа? Та хоча б тим, що європейські суди з прав людини зможуть перепочити від шквалу скарг наших громадян на судові рішення, а суд Лондона позбудеться скарг від українських олігархів. А за це варто боротись!