Заява прес-служби КСУ

У зв’язку із обговоренням 24 липня 2009 р. на позачерговій сесії Верховної Ради України рішення Конституційного Суду від 7 липня щодо змін до Закону «Про Конституційний Суд України», прес-служба КСУ вважає за необхідне заявити наступне.

7 липня Конституційний Суд України, розглянувши подання Президента України, прийняв рішення про визнання неконституційними положень Закону „Про Конституційний Суд України“ від 16 жовтня 1996 року щодо вимоги скріплення указу Президента України підписами Прем’єр-міністра та Міністра юстиції. Водночас суд визнав неконституційним у цілому Закон „Про внесення змін до деяких законів України щодо повноважень Конституційного Суду України, особливостей провадження у справах за конституційними зверненнями та недопущення зловживань правом на конституційне подання“ від 19 березня 2009 року. Закон визнано неконституційним у зв`язку з порушенням встановленої Конституцією України процедури набрання ним чинності. Рішення КСУ викликало надмірний заряд негативних емоцій у деяких народних депутатів. Окремі з них, не переймаючись з’ясуванням істини, у запалі політичної гарячки піддали огульній критиці як зазначене рішення, так і діяльність КСУ загалом. У зв’язку з цим Конституційний Суд, який завжди надає суспільству вичерпну інформацію про свою роботу, вважає за необхідне ще раз роз’яснити власну позицію щодо мотивів ухваленого рішення.

По-перше, суперечать здоровому глузду претензії, що КС порушує строки розгляду конституційних подань, навмисне зволікаючи з прийняттям рішень у тих чи інших справах або приймаючи рішення занадто швидко. Нагадаємо, що свого часу суд справді тривалий час не міг ухвалювати важливих для країни рішень - його робота була заблокована саме парламентом, який з політичних мотивів не розглядав питання про призначення суддів КСУ. Однак ті часи вже давно позаду, і сьогодні суд має у своєму доробку достатньо прийнятих рішень, щоб заявити: публічно ставити під сумнів ефективність його роботи - це уділзашорених чиновників і політиків, яким муляє принципова позиція КСУ з тих чи інших питань.

Що стосується рішення від 7 липня 2009 р., то суд розглянув цю справу згідно з терміном, визначеним у статті 57 Закону «Про Конституційний Суд України» - строк провадження у справах за конституційними поданнями не повинен перевищувати три місяці. Конституційне подання Президента надійшло в суд 18 травня, отже процедура розгляду справи була витримана в рамках закону. Вся інформація стосовно проходження конституційних подань представлена у вільному доступі на офіційному сайті КСУ, і будь-хто за бажання може переконатися, що динаміка розгляду справ не суперечить вимогам законодавства.

По-друге, важко назвати об`єктивними і закиди, що суд із нібито незрозумілих мотивів не розглядав Закон „Про внесення змін до деяких законів України щодо повноважень Конституційного Суду України, особливостей провадження у справах за конституційними зверненнями та недопущення зловживань правом на конституційне подання» по суті, а визнав його неконституційним всього-на-всього через порушення процедури ухвалення. А войовничі погрози із зали парламенту «розібратися» з Конституційним Судом за прийняте рішення взагалі переходять всі межі пристойності як для демократичної держави і нагадують часи тоталітарного режиму. Втім, найкрасномовнішу відповідь на ці безпрецедентні випади дає сама Конституція, вивченням якої окремі народні обранці, схоже, не надто переймаються або ж свідомо маніпулюють очевидними речами. Щоб розставити всі крапки над «і», процитуємо дослівно частину першу статті 152 Конституції України: «Закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони невідповідають Конституції України або якщо була порушена встановленаКонституцієюУкраїни процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності». На наш погляд, додаткові коментарі тут зайві. Принагідно нагадаємо позицію судді-доповідача у справі Івана Домбровського, який після оприлюднення рішення від 7 липня зауважив, що парламенту варто привести до вимог Конституції всі закони, прийняті з порушенням конституційних процедур. У світлі сказаного видається, що небезпека для суспільства виходить не від рішень КСУ, а швидше від свідомого ігнорування вимог Основного Закону безвідповідальними представниками влади, які публічним навішуванням на Конституційний Суд усіх вселенських гріхів намагаються відволікти увагу від ситуації в самому парламенті.

Водночас, у зв`язку з поширеними в пресі політичними коментарями, вважаємо за доцільне внести ясність у ситуацію з Сюзанною Станік. Наголошуємо на тому, що рішенням Апеляційного суду м. Києва від 24 червня залишено в силі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва, який визнав незаконним Указ Президента В.Ющенка про скасування Указу глави держави від 2004 року щодо призначення С.Станік суддею КСУ. Всі 18 посад суддів, у тому числі й за президентською квотою, на сьогоднішній день заповнені, отже Голова КСУ не має правових підстав вводити С.Станік у склад суду 19-м суддею. Таким чином, суд працює у повному конституційному складі, і його легітимність не підлягає будь-яким сумнівам. Вирішення ж питання щодо С.Станік за таких умов належить виключно до компетенції Президента України.

Прес-служба Конституційного Суду України

Наступна стаття »